Ухвала суду № 65810038, 05.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

05 квітня 2017 р. Справа № 805/1427/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді- Христофорова А.Б.,

при секретарі - Нестеренко Н.Л.,

за участю:

представника позивача - Велічковіча М.П.,

представника відповідача - Доргової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання утриматись від вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, зобов'язання Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі керівника, заступників або будь-яких інших уповноважених осіб утриматись від прийняття рішень щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 04.04.2017 року замінено неналежного відповідача на належного Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про забезпечення адміністративного позову та просить суд винести ухвалу, якою:

- зупинити дію рішення №3 від 17 березня 2017 року Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська";

- заборонити Запорізькому управлінню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вчиняти будь-які дії щодо ініціювання переказів у платіжних системах, пов'язаних зі стягненням податкового боргу, який виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"( у тому числі, але не виключно, на підставі Рішення №3 від 17 березня 2017 року), зокрема, але не виключно, шляхом ініціювання переказів з банківських рахунків: № 26004051827012, що відкритий у Донецькому РУПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 335496), № 26000054006901,що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), №26003054007930, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), № 26005000590110, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), № 26008455026365, що відкритий у АТ "ОТП Банк" м. Київ(МФО 300528);№ 26006010005133, що відкритий у АКБ «Індустріалбанк» (МФО 313849);

- заборонити ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305299, ідентифікаційний код: 14360570) здійснювати списання коштів з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", а саме: з рахунку № 26004051827012, що відкритий у Донецькому РУПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 335496), з рахунку № 26000054006901, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), з рахунку №26003054007930, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), з рахунку № 26005000590110, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), на підставі вимоги рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України ( у тому числі, але не виключно, на підставі Рішення №3 від 17 березня 2017 року);

- заборонити АТ "ОТП Банк" (МФО 300528, ідентифікаційний код 21685166) здійснювати списання коштів з банківського рахунку Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" № 26008455026365, що відкритий у відділені 103 м. Краматорську АТ "ОТП Банк" (МФО 300528) на підставі вимоги рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України( у тому числі, але не виключно, на підставі Рішення №3 від 17 березня 2017 року);

- заборонити АКБ « Індустріалбанк» (МФО 313849, ідентифікаційний код: 13857564) здійснювати списання коштів з банківського рахунку Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" № 26006010005133, що відкритий у АКБ «Індустріалбанк» м. Київ (МФО 313849) на підставі вимоги рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України( у тому числі, але не виключно, на підставі Рішення №3 від 17 березня 2017 року).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову .

Дослідивши подані суду матеріали та докази, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень..

Згідно з ч. 4 ст. 117 КАС України, адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2, судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення про стягнення з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року та зобов'язання Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі керівника, заступників або будь-яких інших уповноважених осіб утриматись від прийняття рішень щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (у новій редакції), у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з розрахунків такого платника податків у банках здійснюється за рішенням керівника ( його заступників або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його плати, та відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжні системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення грошових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у подяку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач звертаючись до суду з клопотанням зазначив, що на банківських рахунках відкритих ним у банках України, накопичуються грошові кошти, які у подальшому спрямовуються на виплату заробітної плати з нарахуванням пільгових пенсій тощо, що у відповідності до вимог пп.87.3.8 п.87.3 ст.87, абз.2 п.87.9 87 ПК України є протиправним. Зазначив, що протягом квітня 2017 року необхідно провести першочергові виплати грошових коштів(без врахування виробничих витрат) на загальну суму 72 059 097,66 грн, до яких належить заробітна плата, податок на доходи з фізичних осіб, ЄСВ.

Також, зазначив, що на даний час у позивача відбувається процес монтажу нових лав, оскільки запаси вугілля у старих лавах на даний час майже вичерпані, у зв'язку з чим на підприємстві знижено обсяг добування вугілля, у відповідності до чого знижується обсяг реалізації та доходність. Позивач є місто утворюючим підприємством та зупинення діяльності створить соціальну кризу та залишить понад 4000 осіб працівників та їх родини без коштів для існування.

Позивач зауважує, що не намагається уникнути обов'язків щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, а лише вважає, що застосування процедури у відповідності до положень п.95.5 ст.95 ПК України призведе до повної зупинки діяльності позивача.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на "мирне володіння майном", а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.

Названа стаття проголошує: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів".

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під "законом" Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути "доступним" (accessible) та "передбачуваним" (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі "Маркс проти Бельгії", п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі "Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів", п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має "легітимне сподівання" ("Федоренко проти України", "Едуард Петрович Мельник проти України") на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України"); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ("Брезовец проти Хорватії", "Рисовський проти України", "Кечко проти України", "Стреч проти Великобританії", "Москаль проти Польщі", "Сук проти України", "Федоренко проти України", "Україна-Тюмень проти України").

На час розгляду питання про забезпечення адміністартивного позову в проваджені Донецького окружного адміністартивного суду знаходиться адміністративна справа №805/1427/17-а, предметом якої є правомірність прийнятого рішення відповідача про погашення позивачем боргу шляхом стягнення коштів, зокрема, з рахунків у банках. При цьому судом не вирішено спору по суті та не надано йому правової оцінки. В зв'язку з чим, вчинення Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дій, спрямованих на реалізацію цього рішення, суд вважає передчасними та такими, що можуть мати несприятливі наслідки для позивача. При цьому вказані дії відповідача кореспондуються з обов'язком банків в яких відкриті рахунки платника податків здійснити негайне списання коштів доходів з банківських рахунків.

Разом з тим, суд бере до уваги посилання позивача на те, що на рахунках накопичуються грошові кошти, які у подальшому спрямовуються на виплату заробітної плати з нарахуванням пільгових пенсій тощо.

Отже, судом встановлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та третіх осіб, зокрема працівників підприємства, до ухвалення рішення в адміністративній справі, за наслідком чого захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Тому клопотання представника про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Запорізькому управлінню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та банкам вчиняти будь-які дії щодо коштів на рахунках позивача підлягає частковому задовленню.

Щодо зупинення дії рішення №3 від 17 березня 2017 року Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", суд зазначає, що оскільки зупинення дії спірного рішення у даному випадку є фактично вирішенням спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, до того ж висновок суду про відповідність або невідповідність оскаржуваного рішення нормам законодавства, про які зазначає позивач, може бути викладено тільки у постанові, прийнятій за наслідками розгляду справи, у відповідності до чого в цій частині клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій - задовольнити частково.

Заборонити Запорізькому управлінню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вчиняти будь-які дії щодо ініціювання переказів у платіжних системах, пов'язаних зі стягненням податкового боргу, який виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", шляхом ініціювання переказів з банківських рахунків: № 26004051827012, що відкритий у Донецькому РУПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 335496), № 26000054006901, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), №26003054007930, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429); № 26005000590110, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429); № 26008455026365, що відкритий у АТ "ОТП Банк" м. Київ(МФО 300528); № 26006010005133, що відкритий у АКБ "Індустріалбанк" (МФО 313849), на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України ;

Заборонити ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305299, ідентифікаційний код: 14360570) здійснювати списання коштів з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", а саме: з рахунку № 26004051827012, що відкритий у Донецькому РУПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 335496), з рахунку № 26000054006901, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), з рахунку №26003054007930, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), з рахунку № 26005000590110, що відкритий у Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь (МФО 335429), на підставі рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України;

Заборонити АТ "ОТП Банк" (МФО 300528, ідентифікаційний код 21685166) здійснювати списання коштів з банківського рахунку Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" № 26008455026365, що відкритий у відділені 103 м. Краматорську АТ "ОТП Банк" (МФО 300528) на підставі рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України;

Заборонити АКБ " Індустріалбанк" (МФО 313849, ідентифікаційний код: 13857564) здійснювати списання коштів з банківського рахунку Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" № 26006010005133, що відкритий у АКБ "Індустріалбанк" м. Київ (МФО 313849) на підставі рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

В іншій частині клопотання відмовити.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошено у судовому засіданні 05 квітня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 06 квітня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.