Вирок № 6579347, 18.08.2009, Малинський районний суд Житомирської області

                ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ             Справа №1-98/2009 рік

18 серпня  2009 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

    головуючої судді               Збицької К.Д.

    з участю прокурора             Гойдала О.Є.,

    секретаря                 Гузікової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України,         ІНФОРМАЦІЯ_3,  нежонатого, не працюючого,  засудженого               29.09.2008 року Малинським районним судом за ч.3 ст.185 КК України із             застосуванням ст.ст.75,76 цього Кодексу на три роки позбавлення волі з             іспитовим строком два роки, -

за  ч.1 ст.115  Кримінального кодексу України, -

встановив :

23 січня 2008 року близько 23-ї години в селищі Чоповичі Малинського району Житомирської області в будинку №36 по вулиці Вайсера  Наконечний Борис, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних стосунків  вчинив умисне вбивство ОСОБА_2. ОСОБА_1 умисно зі значною силою прикладання наніс чисельні удари молотком по голові та тулубу ОСОБА_2, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді 12 ран обличчя, голови, двох синців обличчя, садна перенісся, перелому кісток носа, нижньої щелепи справа, одного вдавленого перелому лівої тім’яної кістки та двох вдавлених переломів потиличної кістки, забою головного мозку, які знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок   відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток та склепіння черепу, забою головного мозку, що зумовило зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності та дихання.

Підсудний ОСОБА_1 своєї вини в умисному вбивстві ОСОБА_2 не визнав. Не заперечуючи факту нанесення ОСОБА_2 чисельних ударів молотком, внаслідок чого настала   смерть потерпілого, вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.118 Кримінального кодексу України як убивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони. Показав, що вранці 23 січня цього року  між ним та ОСОБА_2 виникла суперечка  за гроші, що отримали за копання могили. Суперечка закінчилась мирно. Вдень біля 16-ї години до нього зайшов ОСОБА_3, сказав, що його шукав ОСОБА_2. Він пішов до нього. Разом з ОСОБА_2 та двома жінками розпивали спиртне. ОСОБА_2 дав йому ще гроші на горілку та попросив прийти пізніше, залишившись вдома з однією з жінок. Біля 22-ї години він знову прийшов до ОСОБА_2, де разом з ним продовжували пити горілку. Знову виникла суперечка за гроші, почали тягатись. ОСОБА_2 замахнувся на нього молотком. Знаючи, що ОСОБА_2 неодноразово судимий, тривалий час знаходився в місцях позбавлення волі, запальний,  він вихопив   у нього молоток, захищаючись від нападу, вдарив його першим по голові. Той впав. Він продовжував наносити удари, не контролюючи себе. Скільки наніс  ударів не пам’ятає. Кинув молоток поряд з ОСОБА_2. Після цього  пішов до своєї матері, розповів про вчинене вбивство,  брату, потім в пожежну частину, звідки попросив зателефонувати в міліцію та повідомити про виявлення трупу ОСОБА_2, але про те, що це зробив він, зізнався пізніше.  Заперечує, що брав у ОСОБА_4 молоток, яким було вбито ОСОБА_2. Кається. У вчиненні вбивства при

                    2.

перевищенні меж необхідної допомоги свою вину визнає повністю. Просить суворо не карати.

Крім часткових визнавальних показань підсудного його винуватість у вчиненні вбивства ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами.

З показань визнаного потерпілим ОСОБА_5  про вбивство брата він дізнався з телефонного повідомлення племінниці ОСОБА_6. Наступного дня від рідних дізнався, що до цього причетний ОСОБА_1. Визнав, що брат був запальний, не раз судимий, приймав участь у  бійках.

Свідок ОСОБА_4 показав, що підсудний жив з їхньою сестрою у времянці в одному дворі з ними. Відносини з ним були нормальні. В той день ОСОБА_1 заходив до них до хати, посиділи, поговорили. Пам’ятає, що ОСОБА_1 питав про молоток, але чи брав він його не бачив.  

Свідок ОСОБА_7 – рідний брат підсудного – підтвердив показання підсудного про те, що до нього пізно ввечері приходив брат  ОСОБА_1, був знервований, ледь не плакав. Сказав, що вбив ОСОБА_2, запитав телефон міліції. Він порадив йому пройти зателефонувати в пожежну частину. Про почуте від брата розповів своїй співмешканці ОСОБА_8, яка повернулась додому після 22-ї години. Остання підтвердила це в судовому засіданні.

Про те, що підсудний приходив телефонувати в пожежну частину, показав свідок ОСОБА_9, який був черговим. Підсудний повідомив, що виявив труп ОСОБА_2 в його хаті.

Свідок ОСОБА_10 показала, що за пропозицією матері вона зателефонувала ОСОБА_1 і дізналася про вбивство ОСОБА_2. ОСОБА_1 сказав, що виявив його труп. Хто його вбив і за яких обставин не говорив.  

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 показали, що вдень 23 січня вони разом з ОСОБА_2 пили спиртне в центрі селища, потім вдома у ОСОБА_2. Коли ОСОБА_12 та ОСОБА_11 йшли додому, то зустріли підсудного, який йшов до ОСОБА_2.  

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_13. Вона також доповнила,  що після того, як ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пішли, вона залишалася в ОСОБА_2 приблизно до 19-ї години. Вони втрьох з потерпілим та підсудним продовжували вживати алкогольні напої.  Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спір за гроші. Згодом суперечка припинилась, ОСОБА_1 пішов з будинку. Коли вона пішла додому, ОСОБА_2 залишався в хаті один. Біля 22-ї години, знаходячись неподалік пожежної частини, вона бачила ОСОБА_1, який йшов від будинку ОСОБА_2.  

Свідок ОСОБА_3 показав про вживання вранці 23 січня спільно з ОСОБА_1 та його матір’ю спиртного. Вночі його запросили працівники міліції допомогти відправити труп ОСОБА_2 в морг. Тіло ОСОБА_2 знаходилось на кухні біля столу. Лежав він обличчям доверху, голова була розбита, обличчя в крові.

При огляді місця події 24 січня 2009 року було виявлено труп його власника ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті, сліди речовини бурого кольору,

                    3.

молоток зі слідами речовини бурого кольору, який вилучено. Складено план-схему та фототаблицю до протоколу (а.с.6-44).

Протоколом огляду трупа ОСОБА_2 від 24.01.2009 року встановлено на трупі чисельні  рани голови, перелом нижньої щелепи, інші тілесні ушкодження (а.с.48-50).

За висновком судово-медичної експертизи №8 від 19 березня 2009 року причиною смерті ОСОБА_2 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння черепу та лицевого відділу черепу і забоєм головного мозку, що зумовило зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності та дихання. Смерть його наступила можливо між 22 та 23 годинами 23 січня 2009 року. При судово-медичному дослідженні трупу виявлено тілесні ушкодження у вигляді: 12 ран обличчя, голови, двох синців обличчя, садна перенісся, перелому кісток носа, нижньої щелепи справа, одного вдавленого перелому лівої тім’яної кістки та двох вдавлених переломів потиличної кістки, забою головного мозку, які могли виникнути від дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими міг бути молоток, мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння і  знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Дані тілесні ушкодження не могли виникнути від падіння з висоти власного зросту. Тілесних ушкоджень, як б свідчили про можливу боротьбу та самооборону, на тілі трупа не виявлено (а.с.206-208).

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №138 від 20.03.2009 року у змивах з кросівок та помарках, виявлених на джинсах, які були вилучені у ОСОБА_1, виявлено кров, походження якої не виключається від ОСОБА_2 (а.с.211-215).

За висновком судово-цитологічної експертизи №61 від 16.02.2009 року, якою проводилося дослідження молотка, на ньому знайдена кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_2 (а.с.245-247).

Вилучені під час огляду місця події та при проведенні досудового слідства предмети оглянуті, визнані речовими доказами, приєднані до справи та передані на зберігання в кімнату речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області (а.с.180-182).

Актом комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №83-2009 підсудного визнано таким, що  будь-якими психічними розладами не страждав і не страждає, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки,  як і в стані фізіологічного афекту, не перебував, а знаходився у стані звичайного алкогольного сп’яніння (а.с.284-285).

З врахуванням наведеного та відсутності прямих очевидців обставин   вбивства ОСОБА_2 з метою встановлення істини у справі суд аналізує показання підсудного, дані ним на досудовому слідстві, які були оголошені судом.

Так, при першому допиті як підозрюваного 24 січня 2009 року ОСОБА_1 заперечував свою причетність до вбивства ОСОБА_2 та стверджував, що він лише виявив його труп, про що повідомив матері та в міліцію (а.с.87-89).

В явці з повинною 25 січня 2009 року ОСОБА_1 зазначив,  що коли він нагадав ОСОБА_2 за борг, «він розлютився і почав мене провокувати на бійку. Сварка переросла в штовханину, поки ще ударів ніхто не наносив. Невдовзі він схопив молотка і став мені

                4.

погрожувати. Я звісно злякався, бо знав, що він просидів в тюрмі 25 років, мав в селі негативну репутацію. Майже в шоковому стані я вирвав з рук його молотка і наніс один удар в голову. Він упав. Після чого я наніс йому ще два удари молотком по голові - він захропів, та я ще двома ударами в голову його добив» (а.с.100-102).  

26 січня при додатковому допиті як підозрюваного ОСОБА_1 визнав свої показання від 24 січня неправдивими та показав, що ОСОБА_2 почав розмахувати перед ним молотком, однак вдарити не намагався. Він вихопив у нього з рук даний молоток і наніс йому перший удар молотком по голові. Микола впав на спину. Тоді він присів біля нього і почав наносити удари в область обличчя, лівої та правої частини голови. Дані удари наносив зверху вниз. Про вчинене вбивство розповів своїй матері. Явку з повинною писав добровільно (а.с.106-108).

При відтворенні обстановки та обставин події 26 січня 2009 року підсудний розказав та показав, коли, де і за яких обставин він вбив ОСОБА_2. З його показань «Під час вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_2 відбулась суперечка, в ході якої він та ОСОБА_2 смикали один одного за одяг та штовхались. В ході даної сварки в руках ОСОБА_2 він помітив молоток, вихопив його з рук останнього і наніс потерпілому один удар в область волосяної частини голови» (а.с.116-125). Ці  показання підсудного свідчать про те, що потерпілий відносно нього насильницьких дій, які були б приводом для необхідної оборони, не вчиняв.

Після пред’явленні обвинувачення в умисному вбивстві 29 січня 2009 року ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та показав, що під час бійки «в одній з рук ОСОБА_2 я побачив молоток, яким останній розмахував, однак вдарити мене не намагався» (а.с.137-138).

26 березня 2009 року після пред’явлення остаточного обвинувачення ОСОБА_1 визнав свою вину вже частково, посилаючись на те, що, побачивши в руках ОСОБА_2 молоток, він злякався, що той вдарить його молотком, вихопив його і одразу наніс удар по голові. Часткове визнання вини пояснив ознайомленням в СІЗО зі змістом ст.118 КК України (а.с.331-334).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 24 січня 2009 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден по внутрішній поверхні лівого колінного суглобу 0,5х0,5см та такого ж розміру по задній поверхні лівої гомілки, які мають ознаки  легкого ступеню тяжкості без короткочасного розладу здоров’я і виникли в термін більше ніж 5-7 днів до часу огляду (а.с.201-202), що свідчить про  відсутність зв’язку між їх виникненням та подіями 23 січня.

Частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Стаття 118 цього Кодексу визначає кримінальну відповідальність  за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Відповідно до ст.36 КК необхідна оборона – це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно-небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди. При цьому посяганням визнаються дії особи, якими вона вже заподіює шкоду або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди.  

Аналізуючи показання підсудного, суд дійшов висновку, що в діях потерпілого, який тримав в руках молоток, реальної загрози життю чи здоров’ю підсудного не було. Навіть вихопивши з його рук молоток, він  мав можливість викинути його й покинути

                5.

помешкання ОСОБА_2, однак не зробив цього. Його часткове визнання вини та клопотання про перекваліфікацію дій суд розцінює як спосіб ухилитися від суворого покарання, передбаченого ст.115 КК України.  

Знаряддя вчинення злочину, кількість, характер та локалізація спричинених тілесних ушкоджень, нанесення ушкоджень у життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настала його смерть, свідчать про умисел підсудного на позбавлення життя.

Аналізуючи досліджені судом докази у їх сукупності суд дійшов висновку про доведеність причетності та вини підсудного ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_2 і кваліфікує його дії за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України як умисне вбивство.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд враховує, що підсудний, будучи судимим за вчинення умисного тяжкого злочину, в період іспитового строку  в   вчинив новий особливо тяжкий злочин, тобто має місце рецидив злочинів. Вчинив новий злочин в стані алкогольного сп’яніння. Ці обставини відповідно до п.п.1,13 ст.67 КК України є такими, що обтяжують покарання. Підсудний за місцем проживання  характеризується посередньо (а.с.312), проживав один, не працював. З’явлення зі зізнанням, явка з повинною є обставиною, яка згідно зі ст.66 КК пом’якшує покарання.

Суд також враховує, особу потерпілого, який як за місцем проживання (а.с.313), так і за свідченнями свідків  характеризується негативно.  

Виходячи з наведеного суд находить за необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів відповідно до ст.65 КК України призначити покарання в межах санкції статті, за якою він засуджується, у виді позбавлення волі та за правилами статті 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді шести місяців позбавлення волі.

Речові докази – одяг підсудного – підлягає поверненню йому за належністю, решта – знищенню.  

У відповідності до ст.93 КПК України суд покладає на підсудного судові витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз,  в розмірі 507грн.65коп. (а.с.271,294).

        Керуючись ст.ст.323,324,327 Кримінально-процесуального кодексу України,

                засудив :

визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115  Кримінального кодексу України  та призначити сім років і шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 Кримінального кодексу України  частково приєднати невідбуту частину покарання у виді шести місяців позбавлення волі  за попереднім вироком  і остаточно призначити за  сукупністю вироків  вісім років  позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з часу затримання 24 січня 2009 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

                6.

Речові докази – одяг та взуття засудженого  ОСОБА_1 (джинси, кофту, футболку, дублянку, дві пари шкарпеток, сорочку) повернути його матері ОСОБА_14,  18 паперових пакетів білого кольору з речовиною бурого кольору, зразками, відібраними у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скляну банку з адсорбентом , молоток – знищити.

.Стягнути  із засудженого ОСОБА_1 507 (п’ятсот сім) гривень 65 копійок    на відшкодування витрат при проведенні   експертиз на р/р 35229005000096 в банку УДК в Житомирській області, МФО 811039, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код одержувача 25574601.  

На вирок суду може бути подана апеляція до   апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуюча