Рішення № 65776550, 03.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1923/16-ц Провадження № 22-ц/772/131/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Копаничук С.Г., Марчук В.С., секретар - Агеєва Г.В., за участі: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «ОСОБА_1 Україна» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «ОСОБА_1 Україна» до ОСОБА_4 про задоволення вимог кредитора спадкодавця, звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки,

встановила:

У вересні 2016 року КС «ОСОБА_1 Україна» звернулась до суду із вищевказаним позовом в якому просила в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 перед КС «ОСОБА_1 Україна» за кредитним договором №1045-08к від 14.11.2008 року у розмірі 123169,20 грн. та кредитним договором №1048-07к від 07.09.2007 року у розмірі 868976,37 грн. звернути стягнення на предмет іпотекизгідно договору іпотеки від 14.11.2008 року житловий будинок по вул. Чкалова, 63 в с.Печера Тульчинскього району Вінницької області, загальною площею 183,5 кв.м, житловоюплощею 59,5 кв.м, що належав ОСОБА_5, спадкоємцем якого є ОСОБА_4, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 649040 грн. на день продажу.

Позов мотивовано тим, що 21.08.2013 року Тульчинським районним судом на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25.06.2013 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь КС «ОСОБА_1 Україна» заборгованості за кредитним договором № 1048-07к від 07.09.2007 року в розмірі 868506,81 грн., 438,60 грн. витрат по сплаті судового збору та 38,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього868976,37 грн.

09.09.2013 року виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрите.

22.10.2013 року Вінницький міський суд на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 18.09.2013 року видав виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь КС «ОСОБА_1 Україна» заборгованості за кредитним договором №1045-08к від 14.11.2008 року в розмірі 309349,20 грн., 1700 грн. витрат по сплаті судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № 1045-08к між КС «ОСОБА_1 Україна» та ОСОБА_5 14.11.2008 року було укладено договір іпотеки за яким остання передала в іпотеку житловий будинок по вул. Чкалова, 63 в с. Печера, Тульчинського району, Вінницької області.

ОСОБА_5 було добровільно повернуто частину коштів в рахунок погашення боргу і станом на 16.09.2016 року залишок боргу за виконавчим листом становить 123169,20 грн.

За повідомленням ВДВС Тульчинського РУЮ ОСОБА_5 померла.

22.04.2016 року нотаріальна контора повідомила КС «ОСОБА_1 Україна», що 13.04.2016 року надійшла заява від ОСОБА_4 (відповідача у справі) про прийняття спадщини за заповітом.

19.05.2016 року КС «ОСОБА_1 Україна» направила на адресу спадкоємця письмову вимогу про сплату в десятиденний строк загальної заборгованості в сумі 992145,57 грн., яку повинна була сплатити боржник. Вимога була залишена поза увагою.

Позивач вважає, що прийнявши спадщину, відповідач набув обовязок іпотекодавця незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому кредитор звернувся до суду із позовом.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, КС «ОСОБА_1 Україна» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема, судом не взято до уваги, що боржник померла, а її спадкоємці відповідають перед кредитором спадковим майном, яке є предметом іпотеки.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що25.06.2013 року Тульчинським районним судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5, як поручителя, на користь КС «ОСОБА_1 Україна» за кредитним договором №1045-07к від 07.09.2007 року 868506 грн. боргу, 438,60 грн. судового збору та 30,96 грн. за інформаційно-технічне забезпечення, за яким 09.09.2013 року відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом.

18.09.2013 року Вінницьким міським судом видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь КС «ОСОБА_1 Україна» 309349,20 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення, за яким відкрито виконавче провадження.

За договором іпотеки від 14.11.2008 року, укладеним для забезпечення виконання умов кредитного договору №1045-08к від 14.11.2008 року, ОСОБА_5 передала в іпотеку житловий будинок по вул. Чкалова, 63 в с.Печера Тульчинського району Вінницької області.

Згідно свідоцтва про смерть, серії 1-АМ № 334586 ОСОБА_5 померла 14.10.2015 року.

Постановою державного виконавця ВДВС Тульчинського РУЮ ОСОБА_6 від 23.10.2015 року зупинено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 868976,37 грн. боргу на користь КС.

Аналогічною постановою зупинено виконавче провадження про стягнення на користь позивача з ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 123169,20 грн.

24.11.2015 року кредитною спілкою до Тульчинської державної нотаріальної контори направлені письмові вимоги про обовязок спадкодавця погасити заборгованість.

За повідомленням Тульчинської державної нотаріальної контори від 22.01.2016 року за цими вимогами заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5

Повідомленням Тульчинської державної нотаріальної контори від 27.04.2016 року позивача було повідомлено про спадкоємця ОСОБА_5 ОСОБА_4

19.05.2016 року КС направила ОСОБА_4 письмову вимогу про обовязок спадкодавця.

Представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт наявності заборгованості та її розмір.

При перегляді справи за апеляційною скаргою представником були надані детальні розрахунки заборгованості за кожним із двох кредитних договорів.

Встановлено, що по кредитному договору № 1045-08к від 14.11.2008 року, після сплати ОСОБА_5 частини заборгованості, загальна заборгованість склала в розмірі 123169,20 грн., з яких: тіло кредиту 106142,34 грн., проценти за користування кредитом 17026,86 грн. Пеня погашалась в першу чергу при погашенні заборгованості частинами.

За іншим кредитним договором 1048-07к від 07.09.2007 року, загальна заборгованість складає 868976,37 грн., тобто, рішення суду з часу його ухвалення не виконувалось.

Вказані детальні розрахунки не заперечувались представником відповідача.

Встановлено, що лише за кредитним договором № 1045-08 від 14.11.2008 року зобовязання забезпечено іпотекою.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 7 Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 23 Закону, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як встановлено судами, боржник за договором № 1045-08, зобовязання за яким забезпечено іпотекою, мала заборгованість, яка не оспорювалась відповідачем, і яка на час розгляду справи, не погашена, а відповідач в силу закону набув статус спадкодавця, отже, позивач, як іпотекодержатель, має право вимагати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

КС «ОСОБА_1 Україна», вимагаючи звернути стягнення на предмет іпотеки, зазначив загальну суму заборгованості позичальника, яка складається із заборгованості по двом кредитним договорам. Однак, розглядаючи вимоги позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, зобовязання якого забезпечено порукою.

Отже, вимоги кредитної спілки підлягають частковому задоволенню в частині звернення стягнення на спірний будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1045-08к від 14.11.2008 року.

Згідно звіту про незалежну оцінку, вартість житлового будинку № 63 по вул. Чкалова в с. Печера Тульчинського району Вінницької області становить 649040 грн.

Що стосується заборгованості по іншому кредитному договору (№ 1048-07к від 07.09.2007 року), то вона не може бути погашена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а повинна стягуватись з спадкоємців в рамках виконавчого провадження, яке було зупинене державним виконавцем на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент зупинення), відповідно до якої, виконавче провадження зупиняється в разі смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

В даному випадку встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, і обовязок погашати кредит покладається на спадкоємців, оскільки, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини крім усіх прав, що належали спадкодавцю, входять і обовязки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Зобовязання за кредитним договором не є тими правами обовязками, які вказані в ст. 1219 ЦК України права та обовязки особи, які не входять до складу спадщини.

Норми ст. 1281 ЦК України, на які посилався представник позивача, не можуть бути застосовані в даних правовідносинах, оскільки дані норми передбачають стягнення заборгованості перед кредитором, яка виникла під час дії договору до моменту звернення кредитора до суду за захистом порушеного права, тим більше, не може бути застосована після ухвалення судового рішення на стадії примусового його виконання.

Враховуючи даний висновок, твердження представника відповідача про невчасність звернення кредитора з вимогою до спадкоємців є безпідставним.

Строк позовної давності при звернення з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, про пропущення якого стверджує представник відповідача, не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки, договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Іпотекодавцем зобовязань перед Іпотекодержателем за кредитним договором.

Як встановлено, кредитор скористався своїм правом і звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості, внаслідок чого, було ухвалено рішення про це. Даним рішенням було встановлено розмір заборгованості , яка підлягає стягненню. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, зобовязання за яким було забезпечено іпотекою, набрало законної сили 26 грудня 2013 року. З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки кредитна спілка звернулась у вересні 2016 року, тобто в межах трьох років.

Висновок суду першої інстанції, про те, що вимога про звернення стягнення на майно спадкоємця боржника, при наявності рішення суду про стягнення заборгованості, фактично є зміна способу виконання рішення суду, є неправильним.

Як вказано у правовій позиції Верховного Суду України у справі N 6-1080цс15, відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Колегією суддів встановлено наявність заборгованості у позичальника, яка не погашена навіть після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, а від так, наявні підстави для застосування вищезгаданих норм Закону України «Про іпотеку» та задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права не застосовано закон, який поширюється на ці правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «ОСОБА_1 Україна» задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове, яким позов задоволити частково:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1045-08к від 14.11.2008 року в розмірі 123169,20 грн. (сто двадцять три тисячі сто шістдесят девять гривень двадцять копійок), з яких: тіло кредиту 106142,34 грн. (сто шість тисяч сто сорок дві гривні тридцять чотири копійки), проценти 17026,86 грн. (сімнадцять тисяч двадцять шість гривень вісімдесят шість копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 14.11.2008 року: двоповерховий житловий будинок літ. «А» з мансардою літ. «А1», загальною площею 183,5 кв. м., житловою площею 59,5 кв. м., що розташований за адресою: вул.. Калова, 63, с. Печера, Тульчинський р-н, Вінницька обл., шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Встановити початкову ціну предмету іпотеки згідно Звіту про оцінку майна, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський експертний центр», в розмірі 649040,00 грн. (шістсот сорок девять тисяч сорок гривень).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: