Ухвала суду № 65742797, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/9776/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в якому просить визнати дії відповідача протиправними, щодо сплати незамовлених нею послуг при отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язати відповідача повернути їй сплачені кошти.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідач своїми діями порушив норми законодавства та її права, а тому ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області. Зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти за додаткові послуги в сумі 87,15 гривень та за бланк паспорта в сумі 207,00 гривень при оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульований Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII.

Відповідно до статті 7 цього Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 року № 231 прийняв Правила - «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», пунктом 10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Зокрема, для оформлення паспорта надаються: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, в тому числі, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 170 гривень (статті 2, 3 Декрету).

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Отже, дії відповідача, щодо стягнення будь-яких інших платежів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, окрім державного мита, є незаконними, а вимоги позивача обґрунтованими.

Крім того, подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді України, висновки щодо яких викладено в постановах від 3 грудня 2013 року №21-416а13 та від 17 грудня 2013 року №21-441а13.

З огляду на викладене висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України (підпис) М.І. Мойсюк