Рішення № 65727900, 23.03.2017, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/426/16-ц

Провадження № 2/399/7/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2017 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судового засідання Гриценко Т.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до нотаріуса Світловодського міського нотаріального округа ОСОБА_4, треті особи: нотаріус Онуфріївського районного нотаріального округа ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до нотаріуса Світловодського міського нотаріального округа ОСОБА_4, треті особи: нотаріус Онуфріївського районного нотаріального округа ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 27 січня 2016 помер її батько ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого виконавчим комітетом Павлиської селищної ради Онуфріївського району серія І-ОЛ № 219176.

Покійний батько тяжко хворів, проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 2015 року став проживати разом з позивачем, оскільки потребував стороннього догляду.

22 грудня 2015 року третя особа ОСОБА_6 запропонував позивачу свої послуги, а саме надати батькові кращі умови догляду у себе дома, позивач погодилась і ОСОБА_7 перебував під наглядом ОСОБА_6 до 02.01.2016 року й на прохання ОСОБА_6 позивач передала паспорт батька. В період з 02.01.2016 року до дня смерті покійний ОСОБА_7 проживав разом з дочкою, їй він розповідав, що ніяких паперів не підписував перебуваючи в ОСОБА_6

Звернувшись до нотаріальної контори 04.05.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті спадкової справи після смерті батька у зв»язку з тим, що 29.01.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 2 за 2016 рік. Також нотаріусом було повідомлено, що покійним було складено заповіт на користь ОСОБА_6

Пізніше з»ясувалось, що 26 грудня 2015 року ОСОБА_7 було складено заповіт , який посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округа ОСОБА_4, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_6

Зазначає, що вищевказаний заповіт є недійсним оскільки, за життя батько ОСОБА_7 такого повідомлення не надавав позивачу, вона має сумніви що волевиявлення його було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки батько приймав сильнодіючі ліки, що пригнічували психічний стан та впливали на адекватну поведінку хворого, впливали на його свідомість, розуміння своїх дій та їх наслідки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Як на підставу недійсності заповіту також посилаються на той факт, що копія заповіту зберігалась не в покійного, а у третьої особи ОСОБА_6

Відповідач нотаріус Світловодського міського нотаріального округа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, оскільки він відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того ним були надані пояснення згідно поданого заперечення на позов.

Третя особа ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали та надали пояснення згідно поданого до суду заперечення.

Третя особа нотаріус Онуфріївського районного нотаріального округа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює секретарем нотаріуса ОСОБА_4 та пам»ятає, що в них в офісі були такі клієнти як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Їх приходило четверо, двоє з них сиділо в коридорі. ОСОБА_7 проявив ініціативу скласти заповіт на користь ОСОБА_6, про що повідомив нотаріуса й чудово розумів про що йде мова, стан в нього був адекватний. Перш ніж підписати заповіт, померлий його прочитав і був в окулярах. До кабінету заходив самостійно без чиєїсь допомоги.

Свідок ОСОБА_9 показав, що пам»ятає випадок, коли років два назад перед новим роком їхав до міста Світловодська. В автомобілі їх було четверо. Це було зранку. Під час поїздки в автомобілі була розмова, що ОСОБА_7 їде разом з ОСОБА_6 до міста складати заповіт на користь ОСОБА_6 Й коли в нотаріуса посвідчували заповіт свідок чекав їх в коридорі. Коли виходили від нотаріуса, всі були в гарному настрої, в тому числі й померлий. Також повідомив, що померлого знає з 80- х років й здоров»я в нього було добре, допоки не трапилась ця хвороба.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 знала з дитинства, бо він проживав з її покійною сестрою, коли йому було погано, свідок викликала швидку. ОСОБА_7 проживав у ОСОБА_6, оскільки там жила ОСОБА_3 його нерідна дочка. Він почав там проживати коли померла перша дружина. Будинок в с. Браїлавка купувався для ОСОБА_7 за земельний пай. Оформленням угоди займався ОСОБА_6 Також додала, що точного діагнозу померлого не знає, здається в нього був туберкульоз. Щодо заповіту пояснила, що мати третьої особи ОСОБА_6 їй повідомляла перед новим роком, що ОСОБА_7 буде складати на ОСОБА_6 заповіт.

Свідок ОСОБА_11 показав, що проживає на одній вулиці з ОСОБА_7 за 10-15 метрів. Довгий час ОСОБА_7 проживав у третьої особи. Також пояснив, що допомагав помістити ОСОБА_7 до швидкої, коли йому стало погано. Додав, що перед новим роком їздив одним транспортом до м. Світловодська разом зі ОСОБА_7 і той йому повідомив, що їде до міста складати заповіт на ОСОБА_6 При цьому він виглядав здоровим, рухався самостійно.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що позивач є їх спільною дочкою зі ОСОБА_7 Про заповіт їй стало відомо зі слів доньки, хоча вона незадовго до смерті колишнього чоловіка з ним розмовляла й він їй за заповіт нічого не говорив.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що є сусідом позивача й він їй допомагав піднімати батька, коли той вже не міг піднятись. Проживав до дня смерті ОСОБА_7 в літній кухні домоволодіння позивача.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що довідку № 5 від 26 квітня 2016 року видавав він, бо його про це попросила позивач. Покійного ОСОБА_7 знав та зустрічався з ним декілька разів, довідку видав, бо вирішив, що людині треба допомогти. Але сам ніяких рецептів позивачу на лікування ОСОБА_7 не видавав.

Суд заслухавши сторони, третю особу, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 /а.с. 6 т. 1 /.

27 січня 2017 року в селі Браїлівка Онуфріївського району Кіровоградської області помер ОСОБА_7 помер /а.с. 5 т. 1 /.

Згідно довідки виданої Павлиською селищною радою Онуфріївського району Кіровоградської області від 28.01.2016 року за № 306 вбачається, що витрати на поховання ОСОБА_7 були понесені його дочкою ОСОБА_1 /а.с. 8 т. 1/.

Згідно довідки виданої Онуфріївською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області від 04.05.2016 року № 366/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа ОСОБА_5 приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу 29.01.2016 року, спадкова справа № 2 за 2016 рік /а.с. 9 т. 1/.

ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_7, яка прийняла спадщину, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса /а.с. 10 т. 1/.

З матеріалів наданої до суду спадкової справи, належним чином завіреної, вбачається, що ОСОБА_7 26.12.2015 року було складено заповіт, яким ОСОБА_7 заповів усе своє майно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 43 а - 56 т. 1 /.

Також, з матеріалів цивільної справи вбачається, що гр. ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Онуфріївської ЦРЛ з 02.12.2015 року по 14.12.2015 року з діагнозом: лівостороння тотальна плевропневмонія, ексудативний плеврит зліва, туберкульоз легень, Сч. легені зліва. Після виписки зі стаціонару гр. ОСОБА_7 був направлений на консультацію до КЗ «Олександрійський протитуберкульозний диспансер» з метою уточнення діагнозу та подальшого лікування. Під час лікування у терапевтичному відділені Онуфріївської ЦРЛ у зазначений термін лікарські препарати, які впливають на психічний стан людини, не призначалися /а.с. 10-20 , а.с. 68, 72, а.с. 103 т. 1, а.с. 8-20 т. 2. а.с. 25-37/.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 14.12.2015 року був направлений до КЗ «Олександрійський протитуберкульозний диспансер» районним лікарем фтизіатром з підозрою на туберкульозний плеврит. Був встановлений діагноз: мезотеліома плеври зліва. Був виписаний 22.12.2015 року та переведений для обстеження та лікування в обласний онкологічний диспансер. В подальшому хворий до вказаного закладу не звертався /а.с., 74, 94 т. 1, а.с. 8-20 т. 2/.

27.12.2015 року гр. ОСОБА_7 консультованим лікарем онкологом КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер», встановлено діагноз: мезотеліома плеври зліва, метастази в лімфатичні вузли середостіння, ст. ІІІ, Т2, N2,Mх, кл. гр. ІV, плеври зліва, Сч інтоксикація, больовий синдром /а.с. 74, 103 т. 1/.

В матеріалах справи дані про те, що ОСОБА_7 призначались лікарські препарати, які впливають на психічний стан людини відсутні.

Статтями1233,1234 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Як передбачено ч.1ст.225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.2ст.1257 ЦК Україниза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, це має місце при підтвердженні доказами наявності таких загальних підстав для визнання правочину недійсним як складення заповіту недієздатною особою або особою, яка в момент його складення не усвідомлювала й не могла усвідомлювати значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

Відповідно до ч. 2ст. 1247 ЦК Українизаповіт має бути підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4ст. 207 цього Кодексу.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-131цс14 від 17.09.2014, вбачається, що відповідно до ч. 1ст. 225 ЦК УКраїниправочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-9цс12 від 29.02.2012 відповідно до ч. 1ст 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, посвідчений від імені приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округа Кіровоградської області ОСОБА_4, при його складанні спадкодавець був дієздатним, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував, про що свідчить власноручно вчинений ним підпис у заповіті.

Відповідно до ч. 1ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що спадкодавець на момент складання ним заповіту був неспроможний розуміти значення своїх дій та керувати ними. Твердження, що при складанні заповіту у ОСОБА_7 існували порушення психічної діяльності, які впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, самі по собі не є підставою для визнання даного правочину недійсним з підстав, передбачених частиною першоюстатті 225 ЦК України. Тобто, позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що вказаний заповіт не відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до нотаріуса Світловодського міського нотаріального округа ОСОБА_4, треті особи: нотаріус Онуфріївського районного нотаріального округа ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2017 року.

Суддя М.М. Лях