Рішення № 6571641, 29.10.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-3384/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня   2009 року             Красноармійський міськрайонний суд

                    Донецької області

у складі:     головуючого-судді     Заруцької Г.М.

    при секретарі Марченко Т.В..

за участі:     позивача  ОСОБА_1

представника відповідача  ДП «Красноармійськвугілля»

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ДП «Красноармійськвугілля» про стягнення  заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки  розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -  

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП «Красноармійськвугілля» про стягнення  заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки  розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з 02 вересня 1992 року по 07 грудня  2008 року він перебував у трудових відносинах, працюючи на шахті «Родинська»  ДП «Красноармійськвугілля»  у якості машиніста електровозу підземним.

07 грудня 2008 року він був звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст.. 38 КЗпП України, в зв’язку  з переходом на пенсію.  

На день звільнення  з роботи підприємство  нарахувало, але не сплатило йому  10447 грн. 55 коп., з тих підстав, що  на розрахунковому рахунку  були відсутні кошти.

Він неодноразово звертався до  підприємства з проханням  сплатити йому заборгованість по заробітній платі, однак до наступного  часу  йому сплачена тільки частка заборгованості.

Оскільки відповідач в день звільнення з ним не розрахувався, то відповідно до ст.117 КЗоТ України відповідач зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Його середньоденний заробіток складає:  83 грн. 35 коп. і за  затримку у 243 дня, позивач просить стягнути на його користь  середньомісячний  заробіток  20254 грн., заборгованість у сумі 10447  грн.55 коп.

Також  позивач вважає, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він своєчасно не має змоги отримати заробітну плату, тому  він не мав змоги забезпечити свою сім’ю матеріально, що негативно впливало на його психічний стан. Він не мав змоги придбати продукти та предмети першої необхідності. Він був вимушений звертатися до друзів з проханням зайняти гроші, вимушений витрачати свій вільний час і звертатися до суду за захистом порушеного права, що завдає йому життєвих незручностей. Моральну шкоду він оцінює в 1500 гривень.

У судовому засіданні позивач  на позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково, в частині заборгованості  по заробітній платі у сумі 7495 грн. 28 коп.  У позові про стягнення середньомісячного  заробітку за затримку розрахунку і про стягнення моральної шкоди просить у позові відмовити, оскільки підприємство знаходиться у  скрутному матеріальному становищі, має дуже велику заборгованість по заробітній платі перед робочими  підприємства.

3-я особа – ВП «Шахта «Родинська» просять справу розглядати в їх відсутність, що  підтверджується листом на а.с. 36.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому  задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що позивач з 02 вересня 1992 року по 07 грудня  2008 року він перебував у трудових відносинах, працюючи в на шахті «Родинська»  ДП «Красноармійськвугілля»  у якості машиніста електровозу підземним, що підтверджується  трудової книжкою на а.с.27-29.

07 грудня 2008 року  на підставі  наказу № 1553 від 08 грудня 2008 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст.. 38 КЗпП України, в зв’язку  з переходом на пенсію ( а.с. 23).  

На день звільнення  з роботи підприємство  нарахувало, але не сплатило позивачу у справі 10447 грн. 55 коп., що підтверджується  розрахунковими  сетами на а.с. 5.

Ст. 116 Кодексу Законів про працю України  встановлює строки розрахунку при звільнені працівника, згідно з якою  при звільненні працівника виплата  всіх сум, що  належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо  працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути  виплачені не пізніше  наступного дня після пред’явлення звільненим  працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідач в день звільнення з позивачем не розрахувався, то відповідно до ст.117 КЗоТ України відповідач зобов’язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Довідками на а.с. 21, 40  підтверджується, що  середньомісячний заробіток позивача у справі складає  131 грн.71 коп.

На день розгляду справи у судовому засіданні встановлено, що остання сума несплаченої позивачу заборгованості складає  7495 грн. 28 коп., що підтверджується  довідкою на а.с. 20.

Вказану суму  заборгованості необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідач зобов’язаний сплатити середньомісячний заробіток за затримку  розрахунку, що буде складати:  131,71 грн.  х  206 (робочих днів) = 27 132, 26 грн.

В той же час суд вважає за необхідне взяти до уваги скрутне матеріальне  становище, яке склалося у відповідача, що підтверджується довідкою на  а.с. 37, з якої вбачається, що заборгованість у підприємства, де працював позивач, має заборгованість більше 30 млн. крб.. З таких підстав суд, вважає  можливим  зменшити суму  середньомісячного заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача до 10000 грн.

Відносно  стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у цій частині позову, оскільки позивачем без поважних причин пропущений строк для звернення до суду. Відповідно до ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк для звернення до суду з позовом за захистом порушеного права. Позивач звільнений з роботи 7 грудня 2008 року, а до суду з позовом звернувся  06 серпня 2009 року, тобто  більше восьмі місяців після звільнення і ніяких доводів та  доказів  присутності поважних  причин позивач суду не навів.

Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України  з відповідача у доход держави необхідно стягнуті судові витрати 1% від суми задоволеного позову, що складає 174,95 грн.., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 38, 44, 47, 83, 115-117, 233, 234, Кодексу  Законів про  працю України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року  «Про практику застосування  судами  законодавства про оплату  праці»,  Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 4  від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5,  ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» з р/р 26007301600953 в   ПІБ України м. Димитров   МФ3 334806 код ЕДРПОУ  32087941  на користь ОСОБА_1 заборгованість по  заробітній платі у сумі 7495,28 грн.,    середньомісячну заробітну плату у сумі 10000 грн .,  а всього  17495 грн. 28 коп. ( сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто п’ять грн. 28 коп.).  

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1   відмовити.

Стягнути з  ДП «Красноармійськвугілля»  у дохід держави судовий збір у сумі 174 грн. 95 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120  грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

        Суддя