Ухвала суду № 65706405, 29.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, з підстав несплати судового збору.

Ухвалою того ж суду від 16 лютого 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачці на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу відхилити, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Визнаючи подану по справі позовну заяву неподаною, районний суд виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, не оплатив її судовим збором у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.

Подана по справі позовна заява не відповідає положенням ст. 119 ЦПК України, а тому районний суд обґрунтовано її залишив без руху й рекомендував позивачці усунути виявлені недоліки, доплативши судовий збір у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» як за вимоги майнового та немайнового характеру.

Відповідно до справи, ОСОБА_2 ухвалу районного суду виконано не в повному обсязі, надано квитанцію про сплату судового збору за вимоги майнового характеру частково, в сумі 4800 грн., а не 8000 грн., як вказав суд.

За таких обставин, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав до визнання позову неподаним й його повернення.

Доводи апеляційної скарги про те, що зміст та форма позовної заяви повністю відповідала умовам, які ставляться до позовних заяв, передбачених ст. 119 ЦПК України, зокрема, у відповідності до ч. 5 ст. 119 ЦПК України було сплачено та додано до позовної заяви квитанції про сплату судового збору на загальну суму 4 800 грн. року, а 13 лютого 2017 року на виконання вимог ухвали суду від 23 січня 2017 року було подано заяву про усунення недоліків та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 280 грн. за дві вимоги немайнового характеру, а отже, судовий збір сплачено в повному обсязі, колегія суддів визнає безпідставними.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно п. 10 керівних роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Пунктом 13 зазначеної Постанови встановлено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Зі змісту позовних вимог убачається, що ОСОБА_2 просила встановити факт проживання її з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2003 року по 13 листопада 2009 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки BMW, модель 5281, 2012 року випуску, як подружжя та автомобіля марки VOLKSWAGEN Touareg 2008 року випуску, як набутого в період проживання однією сім'єю та провести поділ майна (а.с.6).

Отже, позивачкою заявлено вимоги як про поділ майна подружжя так і про поділ майна, набутого під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, що свідчить про необхідність оплати нею судового збору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 згаданого Закону - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто як за позовну заяву майнового характеру.

За наведених підстав, районний суд обґрунтовано визнав доведеним необхідність оплати поданої по справі позовної заяви з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а не ставок, які застосовуються до вимог про поділ майна при розірванні шлюбу.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про оплату поданої по справі позовної заяви про поділ спільного сумісного майна у повному обсязі - 4800 грн., а не 8000 грн., як вказав районний суд.

Посилання апеляційної скарги про те, що вимоги ґрунтуються на ч. 1 ст. 74 СК України, відповідно до якої якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, а тому й судовий збір підлягає до сплати як за позов про поділ майна подружжя, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що частину майна позивачка просить визнати таким, що придбано в період спільного проживання, а не набутого під час шлюбу, у зв'язку з чим заявлена в цій частині вимога підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок, встановлених для позовної заяви майнового характеру.

Враховуючи вищенаведене та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставам справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/1415/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4658/2017

Головуючий у суді першої інстанції: ЮзьковаО.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.