Ухвала суду № 65703448, 03.04.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 418/551/16-ц

Провадження № 22ц/782/177/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03 квітня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Коновалова В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Міловського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міловського районного територіального медичного обєднання Луганської області про стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати і зобовязання виплачувати її надалі у належному розмірі, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Міловському районі Луганської області,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Міловського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Міловського районного територіального медичного обєднання Луганської області про стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати і зобовязання виплачувати її надалі у належному розмірі, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Міловському районі Луганської області.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 березня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 року залишена без руху. В ухвалі зазначалося наступне.

До предявленої апеляційної скарги апелянтом не доданий документ про сплату судового збору. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звільнення апелянта від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності з Законом України Про судовий збір.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що від сплати судового збору позивачі звільнені за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 120-123) вбачається, що позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним та скасування § 1 наказу головного лікаря Міловського РТМО № 10э від 28.02.2013 року, визнання недійсним та скасування пункту 12 § 3 наказу головного лікаря Міловського РТМО № 1е від 04.01.2016 року, стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати і зобовязання виплачувати її надалі у відповідному розмірі.

Отже, від сплати судового збору у даній справі позивач звільнений лише за вимогами про стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві обєднано три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

Отже, апелянту необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2112 грн., для приєднання до матеріалів справи надати до Апеляційного суду Луганської області документ про оплату вказаних витрат.

Із клопотанням про звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору позивач не звертався.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 295 ЦПК України до апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

Згідно ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами, зокрема: довіреністю фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

З матеріалів справи вбачається, що подана до суду апеляційна скарга підписана представником позивача ОСОБА_2 В матеріалах справи міститься договір доручення на здійснення представництва № 54/16-цс, укладений між ПП «Юридична фірма «ФОРТУНА» та ОСОБА_1. Проте вказаний договір доручення на здійснення представництва не є належним документом, який посвідчує повноваження ОСОБА_2 на подання апеляційної скарги від імені та в інтересах ОСОБА_1 у розумінні ст. 42 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЦПК України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором.

В матеріалах справи відсутні та апелянтом не надані документи, які свідчать про те, що ОСОБА_2 є адвокатом.

Таким чином, апелянту необхідно було надати довіреність або інший, належним чином оформлений відповідно до вимог ст. 42 ЦПК України та ст. 245 ЦК України документ, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на подання апеляційної скарги від імені та в інтересах ОСОБА_1.

Також, в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Міловського районного суду Луганської області від 30 січня 2017 року, однак судове засідання, в якому ухвалено рішення по даній справі, проводилося 25 січня 2017 року, що підтверджується журналом судового засідання, тому апелянту необхідно було надати до апеляційного суду копію оскаржуваного рішення, яка ним отримана 15 лютого 2017 року, про що свідчить розписка.

У звязку з зазначеними недоліками відповідно до вимог ч. 2 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга ухвалою від 09 березня 2017 року залишена без руху і апелянту надався строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали та апелянт був попереджений, що у разі не виправлення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Копію ухвали Апеляційного суду Луганської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_1 отримала 16 березня 2017 року, а ПП «Юридична фірма «ФОРТУНА» 15 березня 2017 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 242-243). Однак, апелянтом вимоги зазначеної ухвали не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК України у випадку не усунення апелянтом недоліків, що були вказані в ухвалі суду, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту, що не перешкоджає йому повторно звернутися до апеляційного суду із виправленою апеляційною скаргою, звернувшись також із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2, 3 ст. 297, ч. 2 ст. 121 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Міловського районного територіального медичного обєднання Луганської області про стягнення заборгованості з додаткової заробітної плати і зобовязання виплачувати її надалі у належному розмірі, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Міловському районі Луганської області, вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після її постановлення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя