Рішення № 65704143, 20.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 415/2344/14-ц

Провадження № 22ц/782/772/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів -Стахової Н.В., Коротенка Є.В.

за участю секретаря - Козубської А.В.

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група "Життя" та Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", за участю третьої особи - ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів

встановив

12 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який змінив 07 серпня 2014 року та в якому просив стягнути солідарно з відповідачів 21087,83 гривень, з яких: 18858,43 гривень - погашена заборгованість за кредитним договором; 229,40 гривень - сплачений судовий збір по іншій справі; 2000 гривень - витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову послався на те, що після смерті батька ОСОБА_5 він успадкував квартиру, яка була предметом іпотеки на виконання кредитних зобов'язань батька перед ПАТ "Укргазбанк". Після смерті батька банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на успадковану ним квартиру, оскільки залишилась непогашеною заборгованість по кредиту. Позивач цю заборгованість погасив, після чого дізнався про те, що батько застрахував свою майнову відповідальність на випадок своєї смерті в ПрАТ "Українська страхова група "Життя" на користь ПАТ "Укргазбанк". Оскільки після смерті батька банк має право на отримання страхового відшкодування, позивач вважає отримані від нього грошові кошти на погашення кредиту безпідставно набутим майном. Крім того, позивач вважає, що йому завдана майнова шкода тим, що по справі про звернення стягнення на предмет іпотеки він вимушений був сплатити ПАТ "Укргазбанк" витрати по оплаті судового збору.

Відповідач ПАТ "Укргазбанк" позов не визнав, посилаючись на те, що права позивачем банком не порушені, оскільки грошові кошти були внесені позивачем добровільно на законних підставах з метою погашення існуючої на той момент заборгованості як спадкоємцем позичальника відповідно до статей 1216,1282 Цивільного кодексу України.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» позов не визнав, посилаючись на те, що позивач у встановленому законом порядку не набув право вимоги на страховий платіж по договору добровільного страхування життя . Право вимоги за цим договором належить виключно вигодонабувачу - Луганській філії АБ "Укргазбанк", але він до страховика з такою заявою не звертався.

Третя особа ОСОБА_4 пояснила, що вона є сестрою померлого позичальника. Після смерті брата вона звернулась до банку, надавши документи про його смерть, але там їй сказали, що необхідно погашати не тільки тіло кредиту , але і проценти, бо заберуть квартиру. Тому вона з серпня 2012 року по березень 2013 року оплатила кредит на суму 3200 гривень. Потім спадщину оформив позивач, який повністю погасив заборгованість за кредитним договором.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи сторін та матеріали справи, надавши оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги відповідно до частини1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 309 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема: неповне з'ясування обставин справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо погашення боргу були правомірними, оскільки були направлені на погашення заборгованості померлого позичальника, а позивач, як спадкоємець зобов'язаний був задовольнити вимоги кредитора за кредитним договором повністю, що він і зробив добровільно. Але до такого висновку суд прийшов без аналізу норм права, які регулюють строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника. Натомість, застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють правовідношення страхування, не звернувши уваги не підстави та предмет позову, адже позивачем не заявлялась вимога про стягнення страхового відшкодування. Позивач просив стягнути безпідставно отримані банком грошові кошти, які він сплатив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором як спадкоємець позичальника, а також відшкодувати майнову шкоду, завдану вимушеним відшкодуванням банку витрат по сплаті судового збору.

Отже, вирішуючи даний спір, суду в достатній мірі не установив характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та не дав їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим рішення суду не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, і це підверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5.

08 січня 2008 року ОСОБА_5 уклав кредитний договір з ВАТ АБ "Укргазбанк" (зараз ПАТ "Укргазбанк"), відповідно до якого отримав кредит на строк до 07 січня 2028 року в розмірі 36000 гривень для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. В той же день в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальником та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є вказана квартира.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач як спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька прийняв спадщину. В порядку спадкування він набув право власності на квартиру, що була предметом іпотеки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 травня 2013 року. І, таким чином, став власником майна вартістю 30015 гривень, обтяженого іпотекою.

06 січня 2014 року ПАТ "Укргазбанк" звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши, що станом на 18 грудня 2013 року позичальник має заборгованість у розмірі 18858,43 гривень.

У зв'язку з пред'явленням вказаного позову ОСОБА_3 13 березня 2014 року погасив вказану заборгованість, що стало підставою для відмови в задоволенні позову рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 25 березня 2014 року (справа №415/34/14-ц).

З матеріалів вказаної справи вбачається, що на день смерті позичальник ОСОБА_5 не мав простроченої заборгованості за кредитним договором, а не погашена заборгованість за кредитом склала 22997,81 гривень. В період з 09 серпня 2012 року по 06 березня 2013 року кредит частково погашався добровільно його сестрою ОСОБА_4.

Відповідно до кредитного договору обов'язковою умовою для видачі кредитних коштів було укладання позичальником договору страхування майна, яке береться в іпотеку (п.3.3.12), аналогічне положення зафіксовано також в договорі іпотеки (п.п.3.3.4).

Тому 08 січня 2008 року, а потім 05 січня 2010 року ОСОБА_5 (страхувальник) були укладени з ПрАТ "Українська страхова група "Життя" (страховиком) на користь Луганської філії АБ "Укргазбанк" (вигодонабувач) договори добровільного страхування, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника. До страхового випадку віднесена, зокрема, смерть позичальника. Договором визначено, що страхова сума дорівнює сумі поточної кредитної заборгованості до нулю (п.4.1). Строк дії договору до 24 години 07 січня 2028 року (п.5.1).

З представлених суду квитанцій вбачається, що страхові платежи ОСОБА_5 сплачував щорічно. Останній платіж зроблений 05 січня 2012 року.

Про настання страхового випадку (смерть позичальника) банк був повідомлений, про що свідчить заява сестри позичальника ОСОБА_4 від 09 серпня 2012 року, а також лист банку без номера від 25 грудня 2012 року на адресу страхової компанії про здійснення страхової виплати.

На підставі встановлених фактів, слід визнати необгрунтованою вимогу позивача про солідарне стягнення, оскільки відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов'язання, який відсутній в даному випадку.

Також слід визнати необгрунтованою вимогу позивача про стягнення 2000 гривень, сплачених за надання правової допомоги не є позовною, тому безпідставно включена позивачем до загальної ціни позову. Питання про стягнення судових витрат підлягає вирішенню у порядку, встановленому ст.ст.79, 84, 88 ЦПК України. Однак, в даному випадку ці витрати не піддягають відшкодуванню позивачеві, оскільки суду не представлений платіжний документ про сплату позивачем витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі.

Вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 229,40 гривень також є необґрунтованою з нормативної дочки зору, оскільки сплата судового збору по цивільній справі не є шкодою у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Разом з тим позовна вимога про стягнення 18858,43 гривень підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

До правовідносин сторін підлягає застосуванню норма матеріального права, яка регулює недоговірні відносини, а саме, стаття 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що це вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як встановлено судом, позивачем були сплачені 18858,43 гривень добровільно, але після цього позивач став заперечувати правомірність такої виплати, тому суд зобов'язаний надати цьому факту правову оцінку, в незалежності від того, чи була така сплати добровільною або вимушеною.

Як спадкоємець боржника ОСОБА_5, позивач відповідно до вимог статті 1282 Цивільного кодексу України зобов'язаний був задовольнити вимоги кредитора спадкодавця, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Разом з тим частина 4 статті 1281 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (тобто якщо вимога не буде заявлена протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги).

Оскільки кредитор (банк) дізнався про відкриття спадщини 09 серпня 2012 року, то право вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до спадкоємця боржника він втратив з 10 лютого 2013 року, оскільки у визначений законом строк, вимогу до позивача про стягнення заборгованості не заявив. І поновлення цього строку законом не передбачено.

Крім того, стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі мають діяти добросовісно.

Виходячи з вказаного припису норми права, а також із суті страхування, яке має на меті захист як вигодонабувачів, так і страхувальників, суд вважає, що позичальник мав право очікувати погашення заборгованості за рахунок страхового відшкодування, оскільки на укладанні договору страхування наполягав саме банк і укладений він на користь банку. Має законне право на таке очікування і спадкоємець позичальника. Невжиття банком заходів для отримання страхового відшкодування суд розцінює як недобросовісність в договорі.

На підставі викладеного слід вважати отриману банком від позивача суму безпідставно набутим майном. А те що позивач сплатив її добровільно, не відміняє того факту, що кошти отримані банком без достаньої правової підстави.

За таких обставин безпідставно отримані кошти підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ПАТ "Укргазбанк", а до відповідача ПрАТ "Українська страхова група "Життя" позов пред'явлений необґрунтовано.

У зв'язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача ПАТ "Укргазбанк"на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 статті 307, статтями 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 травня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь ОСОБА_3 отримані без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 18 858 гривень 43 копійки та у відшкодування витрат на сплату судового збору 511 гривень 56 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Авалян Н.М.

Судді Стахова Н.В.

Коротенко Є.В.