Постанова № 65699056, 31.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/536/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року

16год.00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2625 від 27.10.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1712 о/с від 23.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого Біляївського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів з 23.12.2016 року по день винесення судової постанови; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов'язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.12.2016, на підставі наказів від 27.10.2016 № 2625 та подання, за порушення службової дисципліни, що виразилась у особистій недисциплінованості, грубому порушенні правил дорожнього руху, керуванні автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, скоєнні при цьому дорожньо-транспортної пригоди, про що були складені адміністративні протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2, 130 КУпАП, його було звільнено зі служби в поліції. Разом з чим, постановами Суворовського районного суду м.Одеси від 30.11.2016 у справі №523/13981/16-п та від 01.12.2016 у справі №523/13953/16-п, які набрали законної сили, провадження закриті, у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень. При цьому при винесенні спірних наказів відповідач не врахував наведених обставин, що призвело до незаконного прийняття наказів про звільнення позивача зі служби в поліції. Крім того, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ начальника (в наказі 2625 від 27.10.2016 є посилання на наказ № 2174 ВІОС від 09 09.2016), з яким позивача ознайомлено не було. Позивач наголошує, що за час роботи в органах МВС України та в поліції мав виключно позитивну характеристику та його звільнення відбулося без врахування всіх обставин, які мали значення, у зв'язку з чим, на його думку спірні накази підлягають скасуванню, а він поновленню на посаді.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання від 30.03.2017 року за вх.№9579/17 про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що наказом начальника ГУНП в Одеській № 2625 від 27.10.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідності, за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 29.08.2016 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, скоєнні при цьому дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні дій, спрямованих на приховання вчинених адміністративних правопорушень від безпосереднього керівника позивача було звільнено зі служби в поліції. Зазначений наказ було реалізовано наказом ГУНП в Одеській області № 1712о\с від 23.12.2016 року. На думку представника відповідача спірні накази є правомірними, оскільки відповідачем було належним чином проведено службове розслідування, яким було встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися. З урахуванням викладеного представник відповідача вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також у запереченнях представник відповідача пропонує суду у разі необхідності допитати свідків у справі (Стоєва О.С., Мазуренко М.С.), які були опитані в ході службового розслідування, стверджуючи, що це може вплинути на вірне переконання суду що до обставин по справі.

У клопотанні, поданому суду 31.03.2017р., представник відповідача звертає увагу суд на те, що суд не допитав свідків по справі, заявлених в запереченнях, та передчасно вийшов в письмове провадження.

Суд зауважує, що відповідач в особі його представника не заявляв безпосередньо клопотання про допит свідків за правилами ч.4 ст.65 КАС України, відповідно до яких свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Натомість у запереченнях висловлена позиція, що виклик свідків може відбутись за ініціативою суду у разі необхідності.

Між тим, за матеріалами службового розслідування Стоєв О.С. та Мазуренко М.С. надавали пояснення стовно перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та неповідомлення (під час затримання) про роботу в поліції, тобто ці пояснення стосуються обставин, щодо яких у справі вже наявні письмові докази.

Відповідно до ч.1 ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

З огляду наведеного, суд не убачає необхідності виклику свідків для надання показань станом на 30.03.2017р. - дату поновлення провадження у справі та переходу до розгляду справи в письмовому провадженні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за правилами ч.6 ст.128 КАС України після поновлення провадження у справі ухвалою від 30.03.2017р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2015 року №76 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено як того, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання майор поліції в порядку переатестування та установленням посадового окладу згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання майор міліції, старшим оперуповноваженим Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області.

Наказом №1712 о/с від 23.12.2016 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби): майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), старшого оперуповноваженого Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 23 грудня 2016 року, виплативши грошову компенсацію за 34 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по день звільнення. Вислуга років та день звільнення складає у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років 12 років 09 місяців 04 дні; на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 03 роки 05 місяців 18 днів. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.10.2016 № 2625 та подання т.в.о. начальника Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.12.2016р.

Як вбачається зі змісту подання т.в.о. начальника Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області до звільнення зі служби Національної поліції у запас Збройних сил за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, службу в органах внутрішніх справ позивач розпочав у березні 2004 року, в займаній посаді оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області - з листопада 2015 року. За час проходження служби характеризується позитивно. До виконання службових обов'язків відноситься старанно, проявляючи при цьому розумну ініціативу та наполегливість. Дотримується стійких моральних принципів. Володіє такими позитивними якостями як сміливість, рішучість, організованість, здатний контролювати власні емоції та переносити психологічні навантаження, а також труднощі по службі. Закони України та інші нормативні документи, що регламентують діяльність Національної поліції, знає та користується ними в повсякденній діяльності. У складних умовах орієнтується добре, здатен швидко приймати правильні рішення. Вболіває за результати своєї праці, розпочату роботу завжди доводить завершення. Порушень дисципліни та законності не допускає. На критику в свою адресу реагує правильно, робить належні висновки. Користується авторитетом у товаришів по службі та керівництва. Морально стійкий. У побуті скромний. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Прагне до вдосконалення службової діяльності, до виконання доручень керівництва відноситься відповідально. Державну та службову таємницю зберігати вміє. Державною мовою володіє. Справі служіння українському народові відданий. Відповідно до дисциплінарного наказу ГУНП в Одеській області від 29.10.2016 року №2625 за грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про Національну Поліцію» та Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, керуванні 29.08.2016 року автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, скоєнні при цьому дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні дії, спрямовані на приховання вчинених адміністративних правопорушень, майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби Національної поліції, звільнити із служби в поліції за п.6.ч.1.ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію».

На підставі вищевикладеного т.в.о. начальника Біляївського ВП ГУНП в Одеській області клопоче про звільнення з поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби Національної поліції у запас Збройних Сил за п.6 ч.1 ст. 77 згідно Закону України «Про Національну поліцію».

Наявна в матеріалах справи копія подання не містить дати його складання та підписання т.в.о. начальника Біляївського В.П. С.В.Мельника. Разом з цим, в матеріалах справи немає документа «подання т.в.о. начальника Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 20.12.2016р.», вказаного у наказі про звільнення від 23.12.2016р. поряд із наказом №2625 від 27.10.2016р., як підстава звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію».

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.10.2016 року №2625 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 09.09.2016 № 2174 ВІОС УКЗ ГУНП проведено службове розслідування за фактом складання відносно старшого оперуповноваженого Бідяївського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122. ст.ст. 122-2, 124, 130 КУпАП та вирішено, за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 29.08.2016 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, скоєнні при цьому дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні дій, спрямованих на приховання вчинених адміністративних правопорушень від безпосереднього керівника, відповідно до статей 2, 13, п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП, звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач не погоджуючись з наказом №2625 від 27.10.2016 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" та наказом №1712 о/с від 23.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", оскаржив їх до суду, вимагаючи їх скасування та поновлення на посаді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою видання наказу від 27.10.2016 року №2625 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» слугував наказ ГУНП в Одеській області від 09.09.2016 № 2174 ВІОС УКЗ ГУНП про проведення службового розслідування та матеріали останнього.

Судом встановлено, що 09.09.2016 року Головним управління НП в Одеській області було видано наказ №2174 «Про призначення службового розслідування», зі змісту якого вбачається, що до Головного управління надійшла інформація про те, що о 02 год. 35 хв. 29.08.2016 року відносно старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, згідно з яким співробітник о 01 год. 04 хв. 29.08.2016, рухаючись по вул. Степовій, 2 в м. Одесі, керував автомобілем марки «Тойота», моделі «Камрі», державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Ураховуючи викладене, керуючись пунктом 9 розділу 11 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-1V, пунктами 2.1, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230 відповідач призначив за вказаним фактом службове розслідування.

Матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з наказом №2174 від 09.09.2016 року, тобто доказів, що ОСОБА_1 був обізнаний стосовно обставини призначення та проведення стосовно нього службового розслідування.

07.10.2016р. т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Одеській області Жураковським І.В. на адресу т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області подано доповідну записку «Про продовження строку службового розслідування», згідно якої клопоче про дозвіл на продовження строку службового розслідування до 17.10.2016р., посилаючись на необхідність проведення додаткових перевірочних заходів та сплив строку службового розслідування 09.10.2016р. В матеріалах службового розслідування, копії яких залучені до матеріалів справи, відсутні результати розгляду цієї доповідної записки (наказ про продовження строку службового розслідування).

11.10.2016 року т.в.о. заступника начальника УКЗ ГУНП в Одеській області підполковник поліції Зєвакін В.В., начальник відділу Біляївського ВП ГУНП підполковник поліції Марталога О.І. та спеціаліст УКП ГУНП ОСОБА_9, на підставі наказу ГУНП від 09.09.2016 № 2174 склали висновок службового розслідування відносно старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП ОСОБА_1 Висновок складений за фактом грубого порушення ПДР, за які стосовно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ст.ст. 122-2, 124, 130 КУпАП.

В ході службового розслідування згідно Висновку встановлено, що до Головного управління надійшла інформація про те, що о 02 год. 35 хв. 29.08.2016 відносно старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, згідно з яким, співробітник о 01 год. 04 хв. 29.08.2016, рухаючись по вул. Степовій, 2 в м. Одесі, керував автомобілем марки «Тойота», моделі «Камрі», державний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння. Установлено, що приблизно о 01 год. 00 хв. 29.08.2016 три автомобільних патрулі УПП у м. Одесі ДПП Національної поліції України, несли службу із забезпечення безпеки дорожнього руху в рамках виконання наказу Національної поліції України №674 від 04.08.2016, про «Місячник безпеки дорожнього руху» в районі прибудинкової території будинку №1 по вул. Успенській в м. Одесі. В ході складання протоколу про адміністративне правопорушення у співробітників патрульної поліції виникла необхідність у залученні понятих,з цією метою останні почали подавати сигнали про зупинку водіям випадкових автомобілів. Один з водіїв, керуючи автомобілем марки «Тойота», моделі «Камрі», д.н. ВН 5272ВА на сигнал інспектора не зреагував, та продовжив рух, у зв'язку з чим інспектори патрульної поліції УПП у м. Одесі ДПП Національної поліції України лейтенант поліції Мазуренко М.С. та капрал поліції Стоєв О.С. розпочали переслідування вказаного автомобілю на службовому автомобілі «Благо 0404». Під час переслідування співробітники патрульної поліції неодноразова подавали звукові сигнали з вимогою про зупинку автомобілю, на які водій не реагував, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, при цьому, в ході втечі здійснив проїзд перехрестя з вул. Розумовської на заборонений червоний сигнал світлофору, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, після чого до переслідування приєднався ще один патрульний автомобіль під керуванням інспектора патрульної поліції УПП у м. Одесі ДПП Національної поліції України лейтенанта поліції Ковальчук О.П., яка також стала свідком протиправних дій. Попри це, продовжуючи рух, останній, приблизно о 01 год. 15 хв., по вул. Скісній з боку вул. Розумовської, повертаючи біля Михайлівської площі, не врахував дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості, що дозволить у темну пору доби зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, здійснив наїзд на бетонний стовп, виїхавши за межі проїжджої частини, заподіявши механічні пошкодження корпусу автомобілю. В результаті ДТП транспортний засіб було зупинено, після чого водій, на вимогу інспектора лейтенанта поліції Мазуренко М.С. надав технічний паспорт автомобілю, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_11 та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Зовнішнім оглядом співробітниками поліції були виявлені видимі ознаки алкогольного сп'яніння водія у вигляді почервоніння очей, різкого запаху алкоголю з ротової порожнини, хиткої ходи, у зв'язку з чим водієві було запропоновано пройти експрес тест на наявність алкогольного сп'яніння, за допомогою приладу «Огаgеr», на що останній надав згоду. За результатом тестування був встановлений результат 0,85 %о, після чого водій виявив бажання додатково пройти медичний огляд у спеціалізованій установі. Згідно висновку КУ «ООМЦПЗ» встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Відносно правопорушника складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ст.ст. 122-2, 124, 130 КУпАП. Вказані вище обставини повністю підтверджуються проведеними перевірочними діями, зокрема в ході відібрання пояснень у інспекторів патрульної поліції УПП у м. Одесі ДПП Національної поліції України лейтенанта поліції Мазуренко М.С. та капрала поліції Стоєва О.С., відео записами реєстраторів співробітників поліції. В подальшому встановлено, що вищевказаним правопорушником є ОСОБА_1, який є майором Національної поліції України та перебуває на посаді старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП. Після виявлення вищевказаного факту, останній вчинив дії, спрямовані на приховування вказаної події, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності, зокрема не повідомив керівництво Біляївського ВП ГУНП про вказаний факт та вказав у поясненні, відібраному співробітниками патрульної поліції, що є не працевлаштованим. Старшому оперуповноваженому майору поліції ОСОБА_1 засобами телефонного зв'язку неодноразово повідомлялося про необхідність прибути до ГУНП для відібрання пояснень, на що останній повідомив, що він відмовляється від надання будь-яких пояснень з приводу надзвичайної події, яка мала місце 29.08.2016 за його участю. Окрім того, 11.10.2016 начальником відділу Біляївського ВП ГУНП підполковником поліції Марталогою О.І. складений акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення за вказаними вище обставинами. Зазначена подія стала можливою внаслідок низьких моральних якостей ОСОБА_1, грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 29.08.2016 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, скоєнні при цьому дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні дій, спрямованих на приховування вчинених адміністративних правопорушень від безпосереднього керівника.

Вказані обставини встановлені із складених матеріалів про адміністративні правопорушення співробітниками патрульної поліції, пояснень Стоєва О.С., Мазуренка М.С., особистих пояснень ОСОБА_1 в момент затримання 29.08.2016р., тощо. При цьому факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння під час затримання убачається із Висновку щодо результатів медичного огляду від 29.08.2016р. КУ «ООМЦНЗ», який ОСОБА_1 підписаний без зауважень, в адміністративній позовній заяві та письмових поясненнях не заперечується.

Разом з цим, суд зазначає наступне, беручи до уваги, що службове розслідування за наказом №2174 від 09.09.2016р. було призначено виключно за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (керування ТЗ у стані алкогольного сп'яніння).

Згідно статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не був затверджений, на поліцейських відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію від 23 грудня 2015 року № 901-VIII поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а згідно частини 1 статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоровя, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, повязані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такий вид дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з посади.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпункт 2.2.5 пункту 2.2 Інструкції передбачає, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку, а пункт 2.6 Інструкції передбачає, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пункт 2.2 Інструкції містить невичерпний перелік випадків проведення службового розслідування, а п.п.2.2.20 визначає, що воно проводиться при отриманні інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1-2.2.19 цього пункту дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

З матеріалів справи (наказ №2174) убачається, що службове розслідування призначено, як встановлено судом, виключно по факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проте висновок службового розслідування від 11.10.2016р., як і наказ №2625 від 27.10.2016р. визначають як підставу дисциплінарної відповідальності ще інші обставини і події, у тому числі ті, що відбулись після фіксації адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП (особиста недисциплінованість, вчинення дій, спрямованих на приховування вчинених адміністративних правопорушень), що у разу підтвердження є іншими дисциплінарними проступками, за якими службове розслідування не призначалось.

Висновок службового розслідування фіксує склад самостійного дисциплінарного проступку у вигляді скоєння ДТП (ст.124 КУпАП), при цьому не обґрунтовано, яким чином наїзд позивачем на бетонний стовп на ТЗ свідчить про скоєння ним окремого дисциплінарного проступку, щодо якого службове розслідування не призначалось.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у звязку з цим; посаду, звання, прізвище, імя та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного звязку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обовязки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що помякшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 11.10.2016 року, його було призначено та проведено за фактом складання відносно старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ст.ст. 122-2, 124, 130 КУпАП, та згідно висновків якого відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, проте щодо порушення ст.ст.122,122-2, 124 КУпАП службове розслідування наказом №2174 не призначалось.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що провадження по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, за статтею 130 КУпАП закінчується після набрання законної сили постановою суду, яка встановлює винуватість або невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 30.11.2016 № 523/13981/16-п закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 130 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 01.12.2016 № 523/13981/16-п закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Тобто, факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, що стали підставою для його звільнення, не підтверджуються наразі належними доказами, а матеріали службового розслідування, у тому числі його висновок було складено до прийняття вказаних судових рішень, що свідчить про проведення службового розслідування без з'ясування усіх обставин справи та передчасний висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни.

Разом з цим, на думку суду, з огляду на наявність судових проваджень (протоколи від 29.08.2016р. за ст.130 КУпАП, ст.122-2 КУпАП, надійшли до Суворовського районного суду м.Одеси 04.10.2016р., перше судове засідання було призначено на 27.10.2016р., - а.с.8,7) станом на 27.10.2016р. та відсутності у відповідача даних щодо їх результатів (постанови судом ухвалені 30.11.2016р. та 01.12.2016р.), накладаючи дисциплінарні стягнення вже 27.10.2016р., відповідач припустився порушення вимог п.16 Дисциплінарного Статуту.

Згідно п.5.1-5.4 Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

В порушення вказаних вимог Інструкції службове розслідування було завершено 13.10.2016р. (дата затвердження т.в.о. начальника ГУНП), поза межами місячного строку на його проведення без його продовження наказом (докази зворотнього відсутні).

Також за відсутності даних про результати судового розгляду справ про адміністративні правопорушення Суворовським районним судом м.Одеси у відповідача станом на 27.10.2016р. не було підстав вважати вину ОСОБА_1 у їх скоєнні повністю доведеною, як того вимагає п.5.4 Інструкції, а отже прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності 27.10.2016р. наказом №2625 є протиправним.

Відповідно до норм розділу VI Інструкції №230 права та обов'язки начальника, який призначив проведення службового розслідування: Здійснює контроль за своєчасністю здійснення виконавцем запланованих заходів, періодично знайомиться з матеріалами службового розслідування. Дає окремі письмові доручення стосовно ходу його проведення, розглядає заяви, рапорти осіб РНС, інші матеріали, необхідні для встановлення істини, на будь-якому етапі розслідування може брати безпосередню участь у його здійсненні. За наявності сумнівів в об'єктивності особи, якій доручено проведення службового розслідування, чи інших поважних причин має право змінювати виконавців і доручати його проведення іншим особам, що оформлюється письмово. У разі відсутності повноваження на залучення до проведення службового розслідування представників інших служб звертається до начальників, які наділені повноваженнями давати таким підрозділам відповідні доручення, щодо включення їх до складу комісії. Під час розгляду висновку службового розслідування перед його затвердженням має право в межах строку, який установлений для проведення службового розслідування, давати доручення щодо додаткової перевірки фактів і обставин, які раніше не були відомі або не враховані при проведенні службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування. Затверджує висновок службового розслідування. При затвердженні висновку службового розслідування, ураховуючи думку виконавця (комісії) та на підставі поданих матеріалів службового розслідування, може прийняти рішення, яке відрізняється від запропонованого. У разі прийняття такого рішення власноруч викладає та обґрунтовує його у висновку службового розслідування. За відсутності повноважень щодо накладення на особу РНС дисциплінарного стягнення доповідає висновок службового розслідування для його затвердження старшому начальнику, наділеному відповідними повноваженнями, у межах цього ж органу (підрозділу) внутрішніх справ. У разі відсутності в начальника цього органу внутрішніх справ права щодо накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на особу РНС він затверджує висновок службового розслідування з одночасним порушенням клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи РНС перед начальником вищого органу внутрішніх справ, наділеним правом накладати таке стягнення. Права та обов'язки виконавця (голови, членів комісії): Виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право: виїжджати на місце скоєння дисциплінарного проступку, кримінального чи адміністративного правопорушення, іншої події, що стала підставою для призначення службового розслідування. При цьому він не повинен перешкоджати здійсненню компетентними особами огляду місця події в межах кримінального процесуального чи адміністративного законодавства; викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка; здійснювати фіксацію технічними засобами за згодою особи, з якою проводиться бесіда, її усних пояснень. Така згода оформлюється в письмовому вигляді, підписується опитуваним та приєднується до матеріалів службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування; користуватися в установленому порядку обліками та інформаційними базами МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ; залучати в разі потреби відповідних фахівців і отримувати від них консультації, пояснення, роз'яснення з питань, що можуть сприяти проведенню службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб; у разі необхідності проведення значного обсягу дій звертатися з рапортом до начальника, який призначив службове розслідування, про продовження строку службового розслідування та (або) додаткове залучення працівників з метою своєчасного його завершення; у разі проведення службового розслідування у складі комісії та незгоди з рішенням голови або інших членів комісії щодо встановлених фактів, визначення ступеня відповідальності винних або з інших принципових питань подавати мотивований рапорт (доповідну записку) на ім'я начальника, який призначив службове розслідування, у якому викладати свою думку та пропозиції щодо результатів розслідування. Голова комісії здійснює загальне керівництво діяльністю членів комісії, має право давати їм письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, обов'язкові для виконання за наявності відповідної компетенції. Обов'язки виконавця (голови, членів комісії): дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; доповідати начальнику, який призначив службове розслідування, про виявлені порушення законодавства, вимог нормативно-правових актів, а також інші недоліки. Виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування; у разі встановлення під час проведення службового розслідування ознак кримінального чи адміністративного правопорушення негайно доповідати про це відповідному начальнику для вирішення питання про передачу матеріалів до компетентних органів для прийняття рішення згідно з вимогами законодавства; у разі виявлення в особи РНС, службових приміщеннях, у службовому автотранспорті предметів, речей, лікарських препаратів тощо, обіг яких згідно із законодавством заборонено або обмежено, а також предметів та речей, які надалі можуть стати речовими доказами, інформувати про це компетентні органи для документування та подальшого збереження доказової бази, з одночасним повідомленням про це начальника, який призначив службове розслідування; у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; за дорученням начальника, який призначив службове розслідування, інформувати зацікавлених осіб на їх вимогу про його результати; здійснювати контроль за реалізацією викладених у висновку службового розслідування пропозицій та розроблених за результатами службового розслідування заходів, періодично інформувати начальника про хід усунення недоліків, які виявлені службовим розслідуванням; виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив(ли) службове розслідування, є відповідальним(и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування та не повинен(ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять). Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Суд констатує, що матеріали службового розслідування не містять доказів ознайомлення позивача із інформацією про підстави проведення службового розслідування, та сам факт його призначення за наказом №2174 від 09.09.2016р.

ОСОБА_1 не забезпечено право висловлювати письмові зауваження, брати участь у службовому розслідуванні, давати усні та письмові пояснення, подавати документи, тощо (п.п.6.3.1-6.3.3 Інструкції №230), докази протилежного в матеріалах службового розслідування відсутні.

Згідно п.п.6.3.6 п.6.3 Інструкції №230 права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Суд відхиляє у якості такого доказу Акт від 11.10.2016р. про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень, оскільки він складений безпосередньо в день оформлення висновку службового розслідування, завершення місячного строку проведення розслідування, що само по собі вже свідчить про істотне порушення прав позивача, передбачених п. 6.3 Інструкції.

Службове розслідування стосовно ОСОБА_1 тривало з 09.09.2016р. до 13.10.2016р. (дата затвердження висновку), проте до 11.10.2016р. (дата складання висновку) дій щодо забезпечення реалізації прав позивача у службовому розслідуванні відповідачем не вчинялося.

Також необхідно вказати і на той факт, що згідно ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту, звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може застосовуватись до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни тільки з врахуванням тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує достеменність встановлення обставин скоєння дисциплінарного проступку та дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування, яке передувало виданню спірних наказів.

Враховуючи сукупність зібраних та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази прийняті відповідачем без дотримання норм Дисциплінарного статуту та Інструкції №230, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від №2625 від 27.10.2016 року та №1712 о/с від 23.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 (адже наказ про звільнення №1712 має похідний характер від накладеного дисциплінарного стягнення за наказом №2625).

При скасуванні спірних наказів суд також враховує, що позивач відповідно до службової характеристики, складеної безпосереднім керівником, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку. До виконання службових обов'язків відносився старанно, проявляв при цьому розумну ініціативу та наполегливість. Дотримувався стійких моральних принципів. Володів такими позитивними якостями як сміливість, рішучість, організованість, здатний контролювати власні емоції та переносити психофізичні навантаження, а також труднощі служби. Порушень дисципліни та законності не допускав. На критику в свою адресу реагував правильно, робив належні висновки. Користувався авторитетом серед товаришів по службі та керівництва. Морально стійкий. У побуті скромний. Постійно працював над підвищенням свого професійного рівня. Прагне до вдосконалення службової діяльності, до виконання доручень керівництва відноситься відповідально (пояснення підполковника ОСОБА_13 від 19.09.2016р. у матеріалах службового розслідування).

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак ОСОБА_1 має бути поновлено судом на попередній роботі - на посаді старшого оперуповноваженого Біляївського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області з 24.12.2016р.

Суд вважає, що заперечення відповідача та надані ним докази не спростовують встановлену судом обставину протиправності спірних наказів.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Згідно із п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Позивач згідно наказу від 23 грудня 2016 р. № 1712о/с звільнений з 23.12.2016р., отже 23.12.2016р. є останнім робочим днем ОСОБА_1 та середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути йому виплачений за період з 24.12.2016р.

Згідно довідки щодо ОСОБА_1 від 30.03.2017 року за №633, позивач за період жовтень-листопад 2016 року відпрацював 61 день за які йому нараховано заробітної плати у розмірі 20 604,00 грн., тобто середньоденна заробітна плата складає 337,78 грн., отже на його користь підлягає стягненню з Головного управління НП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 337,78грн. за один робочий день за період з 24 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року включно (дата ухвалення судового рішення).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст.128, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2625 від 27.10.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1712 о/с від 23.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Біляївського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області з 24.12.2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року включно з розрахунку 337,78 грн. за один день.

Постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян