Ухвала суду № 65686143, 30.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 549/46/17 Номер провадження 22-ц/786/979/17Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Хіль Л.М.,

при секретарі: Шевченко І.М.,

за участю: представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника скаржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року в справі за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересовані особи: начальник Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Рибчанівська Любов Іванівни, державний виконавець Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Бут Любов Михайлівна, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на дії державного виконавця Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області,-

В С Т А Н О В И Л А :

Скаржники, оскаржуючи дії державного виконавця вказували, що 20 травня 2014 року старшим державним виконавцем Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Бут Л.М. було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-392/2010, виданого 15 березня 2011 року Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 232 166,17 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику було надано кошти у доларах США, тобто в іноземній валюті.

В якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок із господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2, загальною площею 99,2 кв.м..

Скаржники вказували, що в межах зазначеного виконавчого провадження відділом вчиняються дії щодо продажу вказаного нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості, який було передано в іпотеку у забезпечення виконання умов кредитного договору.

Вважають дії відділу, спрямовані на продаж цього житлового будинку, протиправними, оскільки на момент передачі іпотечного майна на реалізацію не втратив чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено заборону звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якщо таке майно вступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті.

Вказують на те, що цей будинок є єдиним місцем проживання ОСОБА_4, набутого у власність ОСОБА_3 в період шлюбу з ним, і він є співвласником зазначеного майна відповідно до ст.60 СК України.

На підставі цього вважають, що виконавчий лист має бути повернутий стягувачу.

Зазначають, що цей будинок знаходиться на земельній ділянці 0,4295 площі якої належить сину скаржників ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 09.07.2010 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №608, який не має ніякого відношення до виконавчого провадження.

Підставами оскарження також вказують, що дії відділу спрямовані на продаж житлового будинку з господарськими спорудами здійснюється на згідно звіту про оцінку майна, який закінчився, без проведення повторної його оцінки.

Вважають, що на день реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, яке призначено на 13.02.2017р., звіт про оцінку майна буде недійсним, оскільки згідно з ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на момент складання звіту про оцінку майна) звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

У скарзі просять:

- визнати дії державного виконавця Бут Л.М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Рибчанівської Л.І., спрямовані на продаж житлового будинку із господарськими спорудами загальною площею 99,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, протиправними;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бут Л.М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Рибчанівської Л.І. щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати державного виконавця Бут Л.М. задовольнити вимогу скаржників щодо перегляду заяви про повернення виконавчого документу стягувачу;

- зобов'язати державного виконавця Бут Л.М. зупинити проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, реєстраційний номер лота 194178, яке призначено на 13.02.2017, та призначити повторний звіт про оцінку майна.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересовані особи: начальник Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Рибчанівська Любов Іванівни, державний виконавець Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Бут Любов Михайлівна, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на дії державного виконавця Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області - відмовлено.

З даною ухвалою не погодилася представник скаржників ОСОБА_5 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою задовольнити скаргу.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки будинок, переданий в іпотеку за кредитним договором в іноземній валюті, є єдиним місцем проживання ОСОБА_4.

Вказує на те, що суд не взяв до уваги той факт, що будинок належить ОСОБА_3 на праві спільної власності, як і земельна ділянка, виділена для його обслуговування.

Вважає, що оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якщо маке майно виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, виконавчий лист - підлягає поверненню стягувачу.

Також апелянт наполягає на тому, що дії ВДВС Чорнухинського РУЮ, спрямовані на продаж житлового будинку із господарськими спорудами здійснюються на підставі звіту про оцінку майна, який закінчився, без проведення повторної його оцінки.

Одним із доводів вказує і належність частини земельної ділянки, на якій розташований будинок, сину скаржників.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 08 вересня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №014/6559/82/112746. З метою забезпечення виконання його умов між цими з особами 09 вересня 2008 року укладено іпотечний договір №014/6559/82/112746, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 99,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 0,5795 га за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.82-85, 131-139).

Рішенням Чорнухинського районного суду від 17 вересня 2010 року у справі №2-392/2010 з ОСОБА_3 та поручителя (її чоловіка ОСОБА_4) стягнуто на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в солідарному порядку 232 166, 17 грн. боргу.

За вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист, який в подальшому був пред'явлений стягувачем до примусового виконання та 20 травня 2014 року відкрите виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_3

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості скарги, місцевий суд правомірно виходив з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Вірним є висновок, що дія вказаного Закону поширюється на правовідносини що є предметом розгляду лише за наявністю певних умов серед яких, зокрема, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Судом встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_3 є основним боржником за кредитним договором, тобто не являється майновим поручителем за зобов?язанням іншої особи, а також - є власником іншого житлового приміщення (нерухомого майна) АДРЕСА_1.

Посилання скаржників на те, що житловий будинок по АДРЕСА_2 являється спільною сумісною власністю та єдиним місцем проживання ОСОБА_4, - не підтверджені належними доказами.

Сам по собі факт набуття, придбання у власність майна в період шлюбу, не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об?єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно довідки Чорнухинської селищної ради та акти державного виконавця (а.с.70, 71) встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 не використовується ОСОБА_4, де він зареєстрований, для проживання, як і самим боржником ОСОБА_3.

Доводи скаржників в частині невідповідності звіту про оцінку майна обгрунтовано спростовані висновками місцевого суду, з якими погоджується і колегія суддів.

Так, Згідно п.п. 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Вищезазначене майно передано на реалізацію в межах дії нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», а тому реалізація та подальше виконання здійснюється в межах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ,2, 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції станом на 25.10.2016 року) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Частиною 8 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Аналогічні положення Закону України «Про виконавче провадження» в старій редакції відображені у частині треті статті 62 та частині першої ст. 58 цього Закону.

Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною 1 розділу ІІ «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

З матеріалів справи встановлено, що звіт про оцінку майна боржника від 08 червня 2016 року отриманий Чорнухинським відділом державної виконавчої служби 17 червня 2016 року, а майно передано на реалізацію 17 листопада 2016 року, тобто в межах шестимісячного терміну.

Що стосується доводів апелянта про належність частини земельної ділянки сину скаржників ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 09.07.2010 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №608, то вони не заслуговують на увагу, оскільки земельна ділянка не являється об?єктом з приводу якого вчиняються виконавчі дії.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до п. 19 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» ( із змінами та доповненнями згідно Постанови №4 від 03 червня 2016 року) судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 388 ЦПК). Розподіл таких судових витрат здійснюється судом незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Тому, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів, стягнувши з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 160 гривень судового збору на рахунок Апеляційного суду Полтавської області.

Керуючись п. 1 ч.2 ст.307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника скаржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року - залишити без змін.

Судові витрати, пов?язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнувши з кожного по 160 гривень судового збору на рахунок Апеляційного суду Полтавської області (Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019, р/р 31217206780002, код доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ О.А. Лобов /підпис/ Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Полтавської області _____ П.С. Абрамов