Рішення № 65686146, 30.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1609/6643/12 Номер провадження 22-ц/786/426/17Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Одринської Т.В.,

при секретарі Маладиці Л.В.

за участю: представників сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_5 звернувся 02 серпня 2012 року до суду з позовом до відповідача ТОВ фірма «Консоль ЛТД», у якому просив суд визнати право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що 29 вересня 2011 року уклав з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі у фінансуванні будівництва багатоповерхового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Артема, 21, а саме договір №0506/369-127. Згідно договору позивач взяв зобов?язання внести грошові кошти (пай), що складає суму, еквівалентну 41680 доларів США. Сума паю в повному обсязі була сплачена на рахунок ТОВ фірми «Консоль ЛТД». Сторони склали акт прийому-передачі про виконання умов договору. Але, не зважаючи на повне виконання позивачем його умов, відповідач не виконував своїх обов?язків щодо передачі йому квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру № 8 загальною площею 52,10 кв.м., яка розташована на 4-му поверсі житлового будинку по вул. Артема, 21 у м. Полтаві.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 3219 грн.

З даним рішенням не погодився ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в звязку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Неправомірність висновків суду першої інстанції обгрунтовує тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка була отримана особою, яка ніколи не працювала у ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Вказує на непідсудність даної справи Київському районному суду м. Полтави, так як ухвалою Господарського суду АРК від 16 липня 2012 року у справі №502-4/2325-2012 порушено провадження про банкрутство відносно ТОВ фірма «Консоль ЛТД», про що внесено відомості до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Апелянт посилається на норми ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Далі вказує, що взагалі позивачем не доведено факту порушення його прав.

Колегія суддів, у відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступних висновків .

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд прийшов до висновку, що позивач є власником майна, яке виникло в нього внаслідок спільної діяльності щодо створення цього майна, та на підставі вимог ст. 1130, 328, 361, 392 ЦК України визнав за позивачем право власності на це майно.

Однак повністю з висновками місцевого суду погодитися не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30 грудня 2008 року №465 «Про затвердження актів державних комісій по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів» було затверджено акт державної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, в тому числі житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення по вул. Артема, 21 (1 черга). Замовник ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Умовами договору пайової участі у будівництві №0506/369-127, укладеного 29 вересня 2011 року між сторонами, визначено, що вони взяли на себе зобов?язання сумісно діяти для досягнення загальної мети: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництва і введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку по вул. Артема, 21(1-ї черги) в м. Полтаві (п.1.1 договору ).

Пайщик, позивач у справі, взяв зобов?язання внести грошові кошти, загальна сума яких становила еквівалент 41680, 00 доларів США (п. 3.1 договору) , а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобовязувався після закінчення будівництва зі створеної спільної часткової власності у вигляді нерухомого майна, виділити у натурі його частку у виді 1-но кімнатної квартири №8 на 4-му поверсі.

Свої зобовязання ОСОБА_5 виконав та сплатив ТОВ фірми «Консоль ЛТД» грошові кошти у повному обсязі (а.с. 18)., а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на виконання своїх договірних зобов?язань надала ОСОБА_5 1-но кімнатну квартиру №8 на 4-му поверсі загальною площею 52,10 м2 по вул. Артема, 21 у м. Полтаві., про що складено акт від 10 січня 2012 року про виконання умов договору пайової участі в будівництві.

У реєстрації права власності на цю квартиру ОСОБА_5 було відмовлено в звязку з невідповідністю укладеного договору вимогам чинного законодавства.

Також, місцевий суд вірно встановив, що в позасудовому порядку ОСОБА_5 позбавлений можливості захистити своє порушене право.

Вірно встановивши обставини справи, місцевий суд при вирішенні спору невірно застосував вимоги матеріального права.

Причиною відмови в реєстрації права власності ОСОБА_5 в позасудовому порядку стала та обставина, що укладений договір про пайову участь в будівництві не відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз?яснив Пленум ВСУ у п. 5 Постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав лвасності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Даючи оцінку вказаному договору, колегія суддів, враховуючи обставину, що спірний договір укладений через три роки після введення будинку в експлуатацію, та зміст укладеного договору, вимоги ст. 1130 ЦК України вимоги ст. 235 ЦК України приходить до висновку, що фактично між сторонами мав місце договір купівлі продажу майнових прав на новостворене майно. Законодавством України не передбачено обовязкової нотаріальної форми для вчинення договору купівлі продажу майнових прав (лист державної реєстраційної служби України від 27.11.2013 року № Ч-3561-05).

Таким чином при вирішенні спору необхідно застосувати правила, які регулюють набуття права власності на новостворене майно на підставі договору купівлі продажу майнових прав, та враховувати, що згідно з цим договором Позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Враховуючи ту обставину, що на час вирішення спору позивач ще не набув право власності на спірну квартиру місцевий суд при вирішенні спору невірно застосував вимоги ст. 392 ЦК України.

В звязку з чим доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування місцевим судом вимог ст. 392 ЦК України є вірними, рішення місцевого суду в зазначеній часині необхідно змінити виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на вказану норму права як підставу для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон повязує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти

Порядок оформлення права власності на новостворений обєкт після прийняття такого обєкта до експлуатації врегульовано вимогами ст. 331 ЦК України та Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Позивач звернувся до ПП ПБТІ «Інвентаризатор», яке на час звернення виконувало функції державного реєстратора прав на обєкти нерухомості, для оформлення права власності на квартиру (а.с 14), однак йому було відмовлено в звязку з невідповідністю укладеного договору вимогам чинного законодавства.

Листом виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві раді було розяснено право позивачів вирішити це питання в судовому порядку.

Таким чином позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку вирішити питання про реєстрацію за собою права власності на новостворений обєкт.

У відповідності з вимогами ст. 55 Конституції України, ст.6, 13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожному громадянину гарантується ефективний спосіб захисту порушеного права в спосіб який відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Таким чином, враховуючи обставини справи, а саме: той факт, що спірний обєкт нерухомості введений в експлуатацію, що позивач позбавлений можливості в установленому законом порядку на підставі договору про набуття майнових прав на спірний обєкт зареєструвати за собою право власності, та що судове рішення про визнання права власності є підставою для реєстрації права власності реєстраційною службою, колегія суддів приходить до висновку, що визнання судом права власності за позивачем на спірну квартиру не суперечить вимогам вищезазначених нормативних актів та спрямоване на захист прав та інтересів сторін у справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

У скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції порушив правила підсудності даного спору, оскільки щодо відповідача була порушена процедура банкрутства і позовні вимоги мали розглядатися у цій справі господарським судом.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у тій редакції на яку посилається ліквідатор ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і яка визначає підсудність усіх майнових спорів з вимогами до боржника щодо якого порушена процедура банкрутства, набрала чинності з 01 січня 2013 року згідно Закону України №5518-VI від 16 грудня 2012 року, тобто після ухвалення рішення судом.

Окрім цього, апелянт не надала жодних доказів у підтвердження того, що у 2012 році господарським судом дійсно було порушено провадження про банкрутство відносно ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Є необґрунтованими доводи апелянта і в частині неналежного повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Наявна в матеріалах справи судова повістка свідчить про належне повідомлення відповідача про день та час судового розгляду справи ( а.с. 26).

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на норми ст. 392 ЦК України як на підставу для задоволення позову.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ____ ОСОБА_1