Ухвала суду № 65673940, 21.03.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/120/14-ц

Провадження № 2/522/172/16

Подання № 6/522/245/17

№6/522/246/17

У Х В А Л А

Іменем України

«21» березня 2017 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 подання головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, погоджене начальником відділу ОСОБА_3, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 подано до суду клопотання подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на наступне.

На виконанні у Приморському відділі ДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ в Одеській області перебувають виконавчі провадження № 52273511 та №52274596 з виконання виконавчих листів по справі № 522/120/14-ц, виданих Приморським районним судом м. Одеси 30.08.2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 29492 доларів США 52 центів й 28416 гривень 40 копійок.

Станом на день звернення з цим поданням до суду, вимоги зазначених виконавчих документів не виконано, декларації про доходи відповідачів не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, державним виконавцем вжито ряд заходів примусового виконання, з огляду на що останній має достатні підстави вважати, що боржники ухиляються від виконання рішення суду, у звязку з чим і звернувся до суду з відповідними поданнями.

Подання державного виконавця розглянуто судом за правилами частини 2 статті 377-1 ЦПК України, згідно із якими суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець про дату, час та місце розгляду подання повідомлявся за службовою адресою, в судове засідання не зявився, просив розглянути зазначене подання без його участі.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяв має бути відмовлено, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Правилами Закону України «Про порядок виїзду і вїзду в Україну громадян України» врегульовано порядок здійснення права громадян на виїзд і вїзд на територію України, порядок оформлення для зарубіжних поїздок, визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлено порядок розвязання спорів у цій сфері.

Правилом пункту 2 ст. 6 цього Закону передбачено в якості підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобовязань, втім виключно до моменту виконання зобовязань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника має звертатись лише державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань під час примусового виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Проте, в матеріалах справи та серед наданих державним виконавцем документів відсутні будь-які докази того, що боржники ухиляються від виконання рішення суду та намагаються виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності. Додані до заяви документи копії постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_5, запити державного виконавця разом з відповідями самі по собі не доводять факту ухилення боржника від виконання рішення.

Разом з цим, суд критично ставиться до наданих суду в якості доказів копій конвертів поштових відправлень боржникам ОСОБА_4Є, та ОСОБА_5, оскільки вказаний конверт не відображає відомості ані про адресата, ані про вкладення поштового відправлення.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити чи дійсно божники належним чином повідомлені про відкриття виконавчого провадження та про наявність такого.

Крім того, зі змісту постанов про відкриття виконавчого провадження №52274596 та №52273511 від 19 вересня 2016 року не вбачається зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подати декларації про доходи та майно, з огляду на що висновок державного виконавця про невиконання цієї вимоги є невірним.

При цьому, в обґрунтування подання державним виконавцем зазначено, що на адресу боржників надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, на які останні не відреагували, проте, суду не надано ані копій таких викликів, ані доказів їх вручення боржникам.

Додатково судом враховано, що державним виконавцем не надано доказів, що останнім вжито всіх можливих та необхідних заходів задля забезпечення своєчасного та належного виконання судового рішення, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, державним виконавцем не доведено факту того, що відповідач будь-яким чином навмисно та свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки суду не надано доказів на підтвердження останнього. Проведення державним виконавцем виконавчих дій для виявлення майна та доходів боржника не свідчить, що останній ухиляється від виконання рішення суду. Крім того, державним виконавцем не надано суду належних доказів на підтвердження отримання боржником постанов, викликів державного виконавця для їх виконання.

У звязку із зазначеним суд дійшов висновку про неналежне обґрунтування заяви та безпідставність вимог державного виконавця, з огляду на що дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні.

Керуючись ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, погоджене начальником відділу ОСОБА_3, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: С.О. Погрібний

21.03.2017