Ухвала суду № 65672340, 23.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/266/17 Головуючий 1 інстанції: Помазан В.А.

Справа суду 1-ї інстанції № 629/3336/15-к

Категорія: ч.3 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Левчені Г.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220380001067 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2та ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня 2 курсу групи 2Т-13 ПТУ № 60 смт. Кегичівка Харківської області за спеціальністю водій-тракторист, неодруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, але фактично мешкає за адресою: Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Калініна, буд. 31 (гуртожиток), раніше судимого: 13.03.2014 року вороком Кегичівського районного суду Харківської області за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, згідно ст.ст. 75, 104 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 04.06.2014 року вороком Кегичівського районного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст.ст. 75, 104 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 13.05.2015 року вороком Кегичівського районного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяця,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 13.05.2015 року, призначено ОСОБА_2 остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_2 час знаходження в Харківській установі виконання покарань з 06.08.2015 року по 20.04.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня 1 курсу групи К-15 № 60 смт. Кегичівка Харківської області за спеціальністю повар, не одруженого, який не працює, мешкає за адресою: Харківська область, Кегичівський район, с. Софіївка, вул. Садова, буд. 20, раніше судимого: 16.09.2015 року вороком Кегичівського районного суду Харківської області за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, звільненого з іспитовим строком на 1 рік,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 16.09.2015 року більш суворим за цим вироком, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання; періодично зявлятися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із законного представника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4, витрати, повязані із залученням експерта у звязку з проведенням судової товарознавчих експертиз № 2105 від 02.06.2015 р. в рівних частках з кожного по 369,32 грн. у загальній вартості 738,64 грн., № 91 від 02.06.2015р. в рівних частках з кожного по 153,45 грн. у загальній вартості 306,90 грн., № 130 від 08.07.2015р. в рівних частках з кожного по 306,90 грн. у загальній вартості 613,80 грн., № 92 від 02.06.2015р. в рівних частках з кожного по 153,45 грн. у загальній вартості 306,90 грн., № 141 від 07.08.2015р. в рівних частках з кожного по 306,90 грн. у загальній вартості 613,80 грн. на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, неповнолітній ОСОБА_2 12 травня 2015 року, близько 01:00 години, разом з неповнолітнім ОСОБА_5 з метою скоєння крадіжки чужого майна прийшли до будинку №56 по вул. Жовтневій в смт. Орілька Лозівського району Харківської області, в якому розташовані приміщення промтоварного магазину, яке орендує ОСОБА_6 та приміщення продуктового магазину «Ласунок», яке орендує ОСОБА_7. В подальшому, неповнолітній ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою та в групі з неповнолітнім ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою самозбагачення, упевнившись у відсутності в приміщенні магазинів охоронців та власників та знаходження поблизу сторонніх осіб, за допомогою знайденої поблизу вказаного будинку сокири, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли в приміщення промтоварного магазину, який належить ОСОБА_6. В подальшому, реалізуючи свій умисел на скоєння крадіжки чужого майна, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таємно викрали з приміщення магазину наступні товари: одну пару взуття для туризму та плавання марки «Аоbеіег sроrt» розміру 41 вартістю 250 гривень, сорочку марки «ND fashion» розміру ХХХL вартістю 130 гривень, дві туші для вій марки «Аvon» серії «Соlor trend ОСОБА_5 обєму» об'ємом 7 мл загальною вартістю 64 гривні, туш для вій марки «Аvon» серії «Соlor trend ОСОБА_5 ізгибу» об'ємом 7 мл вартістю 32 гривні, футболку марки «Соmо fashion» розміру ХХL вартістю 105 гривень, дві чоловічої нижньої білизни (боксери бріфи) марки «Vіkоо» розміру L загальною вартістю 116 гривень, сорочку марки «Воssadо slimfit» розміру S вартістю 110 гривень, сорочку марки «Тоmmу Ніlfiger» розміру 8 вартістю 115 гривень, кофту марки «Аnnе» розміру S/М вартістю 235 гривень, пару шкарпеток марки «Аdidas» розміру 42-45 вартістю 25 гривень, ручний акумуляторний ліхтарик марки «Jоі Тор» моделі JT вартістю 35 гривень, туалетну воду марки «Avon» серії «Unique Rose for her» об'ємом 50 мл вартістю 128 гривень, упаковку одноразових станків для гоління марки «Gillette 2», в упаковці 10 шт., вартістю 48 гривень, п'ять упаковок серпантину марки ВПП Європринт, в упаковці 10 шт., загальною вартістю 25 гривень, двадцять хлопавок «Сюрприз Собери картинку» загальною вартістю 80 гривень, три хлопавки «Тгоріс» загальною вартістю 12 гривень, дві дитячі іграшки (конструктор військовий) марки «Вrіск» серії 801 загальною вартістю 36 гривень, п'ять упаковок вологих серветок марки «Superfresh» загальною вартістю 15 гривень, дві пари шкарпеток марки «Бамбук Sport» загальною вартістю 24 гривні, парфумовану воду марки «DMLY» серії «Му Delicious» об'ємом 50 мл, вартістю 54 гривні, туалетну воду марки «Bonus for men» об'ємом 75 мл, вартістю 37 гривень, спортивні брюки марки «Nake» розміру 48, вартістю 170 гривень, пару рукавичок з ПВХ вартістю 06 гривень, дев'ять упаковок елементів живлення сольових марки «Golden Queen ААА», в упаковці 4 шт., загальною вартістю 18 гривень 90 копійок, дезодорант спрей для тіла марки «Avon Fullspeed power» об'ємом 150 мл, вартістю 36 гривень, покривало вартістю 80 гривень, колоду карт гральних вартістю 5 гривень, ніж кухонний марки «Staг» вартістю 17 гривень, два пакети полімерні загальною вартістю 7 гривень та гроші в сумі 95 гривень 45 копійок. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на скоєння крадіжки чужого майна, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом пошкодження дверей, які з'єднували приміщення промтоварного магазину з приміщенням продуктового магазину «Ласунок», проникли в приміщення продуктового магазину «Ласунок» звідки таємно викрали гроші в сумі 166 гривень.

Після цього, утримуючи при собі викрадене майно, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця події зникли та викраденим розпорядилися на власний розсуд.

В результаті протиправних дій неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 завдано майнову шкоду у розмірі 2006,35 грн., а потерпілій ОСОБА_7 завдано майнову шкоду у розмірі 166 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок районного суду змінити та помякшити призначене йому покарання. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, вчинив злочин в неповнолітньому віці, позитивно характеризується, на утриманні є мати та брат, за період знаходження в установі виконання покарань його стан здоровя значно погіршився, у звязку з чим вважає призначене покарання занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Сторони кримінального провадження та особисто ОСОБА_2 не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що зазначені у вироку та кваліфікація дій обвинувачених за ч.3 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в межах доводів поданої апеляційної скарги щодо правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Сутність апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_2 полягає у зайвій суворості призначеного покарання. З цим він повязує своє апеляційне прохання щодо необхідності зміни вироку в частині призначеного покарання, шляхом його помякшення, що на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки такі твердження повністю спростовуються висновками суду, що містяться у оскаржуваному вироку (арк. 235-238 т.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та розяснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_2 призначено покарання за вчинення таємного викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що поєднано з проникненням у приміщення, у виді позбавлення волі, строком на 4 роки, тобто в межах строку цього виду покарання, яке безальтернативно передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але врахував наявність обставин, що помякшують покарання, - щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім, та відсутність таких, що його обтяжують, а також обєктивно врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому алкогольної залежності (арк.150 т.1), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває(арк.151 т.1), за місцем мешкання та навчання характеризується негативно (арк.153, 155, 156 т.1).

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів обвинуваченого щодо низки обставин, які на його думку помякшують його покарання, а саме наявності родини, - що не можуть вважатися обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. При цьому належить врахувати, що визнання вини, бажання обвинуваченого встановити істину по справі в межах розумних строків судового розгляду - охоплюється поняттям щирого каяття. Крім того, сукупність задовільних та незадовільних даних про особу винного були належним чином досліджені та встановлені судом першої інстанції, а також обєктивно враховані при призначені ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_2, про зайву суворість призначеного остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 16.09.2015 року більш суворим за цим вироком, - у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням в інше приміщення, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 та ст.75 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 3 ст. 185 КК України, та звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та доводів поданої апеляційної скарги обвинуваченого, обєктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а твердження щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (арк. 236-238 т.1).

Крім того, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_2 пропогіршення стану здоровя під час знаходження в місцях позбавлення волі та які перешкоджають йому подальше відбувати покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відповідних даних, а також не надані суду стороною захисту під час апеляційного розгляду. Разом з цим, обвинувачений не позбавлений процесуальної можливості звернутися до адміністрації установи виконання покарань з клопотанням про проведення відповідної судово-медичної експертизи для встановлення захворювань, згідно Додатку №12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (пункт 1 розділу VI) Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання.

Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 про можливість застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставними, оскільки вони мають суто субєктивний характер, тобто наведені доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого помякшення покарання за тяжкий умисний корисливий злочин, що був вчинений обвинуваченим.

Разом з цим, на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення, тобто тримання під вартою з 21 квітня 2016 року по 23 березня 2017 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2та ОСОБА_3 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у строк відбування покарання попереднє увязнення з 21 квітня 2016 року по 23 березня 2017 року включно із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_2та ОСОБА_3 - в той самий строк з дня отримання ними копії судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10