Рішення № 65667351, 27.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/14/11 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/1000/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: апелянта(відповідачки) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2008 року ТзОВ «Трускавецький водоканал» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачі отримували послуги, які надавались підприємством, однак їх не оплачували, в зв'язку з чим у них утворилась заборгованість в розмірі 18834,51 грн..

Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Трускавецький водоканал» заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 18834,51 та 1263 грн. 30 коп. судового збору.

Заочне рішення оскаржили відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що заочне рішення є незаконним та не обґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що апелянти не згідні з позовними вимогами про стягнення боргу за воду, а саме з сумою боргу, не зрозуміло за який період нарахована сума боргу, визначення питання про суму боргу, про терміни нарахування платежів, має значення, адже до стягнення боргу суд повинен застосувати строк позовної давності. Крім того, в певний період ОСОБА_3 мав пільги як інвалід війни і невідомо чи дані пільги були враховані при визначенні суми заборгованості за воду, а відтак просить суд скасувати заочне рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» та стягуючи заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.07.2008р. до 29.02.2016р. в розмірі 18834,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів.

Проте, колегія суддів повністю погодитись із вказаним висновком суду не може із наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до вимог, ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначені обовязки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обовязком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають в квартирі №45 житлового будинку №7 по вул. В.Стуса в м.Трускавець Львівської області, що підтверджується відповідною довідкою(а.с.10) .

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 10.11.2006р. виконавець зобовязується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.(а.с.6-8)

Судом також встановлено, що позивачем такі послуги надавалися, а відповідачі їх приймали, від надання таких не відмовлялися.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за водопостачання та водовідведення за період з 01.07.1996р. до 01.03.2016р. вбачається, що відповідачі не здійснюють оплату за послуги водопостачання і водовідведення і станом на липень 2008р. заборгованість становить 3569,50 грн., а з 01.07.2008р. до 29.02.2016р. така становить 15265,01 грн., а всього разом така становить 18834,51 грн..

Відповідач ОСОБА_2 в суді не заперечувала того, що відповідачами не проводиться оплата за надані послуги..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Відповідно до ст.162 ЖК України, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р., власники квартир багатоквартирного будинку зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, передбачено, що мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі):

-розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

-за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

-за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку, та осіб, які проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку більше ніж місяць;

-за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Пунктом 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків платежі за комунальні та інші послуги вносяться щомісячно.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що позивачем доведено надання відповідачам послуг по водопостачанню і водовідведенню, які відповідачі отримували, але їх не оплачували, а відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

Разом з тим, з позовної заяви, розрахунків заборгованості вбачається, що позивач просить про стягнення заборгованості по оплаті за центральне опалення, яка склалася у відповідачів за період з 1996 року по березень 2016р. (а.с.124-127 ), при цьому з позовом він звернувся у листопаді 2008 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст.257 ЦК України, встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Відповідачі заявили про застосування позовної давності, що підтверджується їх письмовою заявою в липні 2016р., при подачі заяви про перегляд заочного рішення.

Як зазначено у ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позов про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з водопостачання та водовідведення було пред'явлено у листопаді 2008 року, то з відповідачів слід солідарно стягнути заборгованість в межах трирічного строку позовної давності, а саме, за період з листопада 2005р. по листопад 2008р. включно, що становить 2060,15 грн..

Крім того, як вбачається із вищезгаданого розрахунку заборгованості(а.с.124-127) та заяви про збільшення позовних вимог, відповідачі після предявлення позову (листопад 2008р.) не здійснювали оплати послуг у звязку з чим у них утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2016р. становить 14864,96 грн.

З огляду на наведене, до стягнення з відповідачів в користь позивача підлягає заборгованість станом на 01.03.2016р. в розмірі 16925,11 грн., яка складається (із заборгованості за період з листопада 2005р. до листопада 2008р. в розмірі 2060,15 грн. та заборгованості за період з листопада 2008р. до березня 2016р. в розмірі 14864,96 грн.).

Одночасно, оскільки позов задовольняється частково, слід частково, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягнути з відповідачів судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, у разі якщо судовий збір підлягає сплаті в мінімальному розмірі, а один із кількох відповідачів звільнений від сплати судового збору, інші відповідачі зобов'язані сплатити суму судового збору в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір слід стягувати пропорційно з ОСОБА_2, ОСОБА_4.

З урахуванням зазначеного, рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального права й не ґрунтується на належно встановлених обставинах справи про дійсні права і обов'язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, ч.2 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ТзОВ «Трускавецький водоканал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Трускавецький водоканал» заборгованість за послуги водопостачання і водовідведення в сумі 16925,11 грн..

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Трускавецький водоканал» судовий збір в розмірі 689 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_5