Ухвала суду № 65665465, 27.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 р.Справа № 820/5982/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

представника позивача - Ситніка О.О.

представника відповідача - Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі №820/5982/16

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в інтересах Структурного підрозділу державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарні

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в інтересах Структурного підрозділу державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарні, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2016 року № 0001981403, № 0001991403.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що оскільки Структурний підрозділ державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня є відокремленим структурним підрозділом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" без права юридичної особи, то не може бути стороною договору з електропостачання. Договір про постачання електричної енергії був укладений між ДП "ХМЗ "ФЕД" та АК "Харківобленерго", на підставі якого позивач (в т.ч. Друкарня) отримує електроенергію. Оплата за придбану електроенергію здійснюється на підставі виставлених постачальником щомісячних рахунків, з огляду на її кількість. Вартість спожитої Друкарнею електроенергії відображається по балансовому рахунку 68-32 (розрахунки в межах юридичної особи) позивача та в "Извещениях" (мовою оригіналу), які передаються безпосередньо в Друкарню, для відображення в бухгалтерському обліку останнього (в т.ч. відображення в витратах структурного підрозділу) та здійснення розрахунків. Таким чином, посилання податкового органу на відсутність на Структурному підрозділі державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня договорів з постачальниками електроенергії та лічильників для обліку фактично споживаної електроенергії та не встановленням відповідних первинних документів, на підставі яких складено розрахунок за фактично споживану електроенергію електричними приладами, з урахуванням розрахунку повного або часткового їх завантаження, є необґрунтованими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.10.2016 №0001981403, №0001991403.

Стягнуто на користь ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" сплачену суму судового збору в розмірі 1378 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що з відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), не відносяться до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Під час проведеної перевірки встановлено відсутність Структурного підрозділу державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня договорів з постачальниками електроенергії та лічильників для обліку фактично споживаної електроенергії. Крім того, не встановлені відповідні первинні документи, на підставі яких було складено розрахунок за фактично споживану електроенергію вищезазначених електричних приладів, з урахуванням розрахунку повного або часткового їх завантаження, та відсутній перелік внутрізаводських витрат на обслуговування та утримання електричних мереж які віднесені до складу загальновиробничих витрат по споживаної електроенергії. Враховуючи наведене, встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у період з 12.09.2016 року по 30.09.2016 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Структурного підрозділу державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року, за наслідками якої складено Акт №620/20-40-14-03-08/23752352 від 07.10.2016 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24057 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 11838 грн., за 2015 рік на суму 12219 грн.;

- п.п 153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 3609,00 грн. у т.ч. за 1 квартал 2014 року на суму 399,00 грн., за 2 квартал 2014 року на суму 422,00 грн., за 3 квартал 2014 року на суму 317,00 грн., за 4 квартал 2014 року на суму 638,00 грн., за 1 квартал 2015 року на суму 457,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем 24.10.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001981403 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27016,50 грн. (основний платіж - 24057,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2959,50 грн.);

- №0001991403 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій на загальну суму 2677,00 грн. ) основний платіж - 2233,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 444,00 грн.).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суді із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про не встановлення під час проведеної перевірки первинних документів, на підставі яких було складено розрахунок за фактично споживану електроенергію електричними приладами, з урахуванням розрахунку повного або часткового їх завантаження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені податкових повідомлень-рішень відповідач керувався тим, що Структурним підрозділом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня не надано на підтвердження витрат пов'язаних з споживанням електроенергії розрахункових документів, однак не врахував той факт, що Структурний підрозділ не є самостійною юридичною особою, а є підрозділом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", отже не має можливості заключити договір на постачання електроенергії з постачальником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції на час здійснення спірних правовідносин), витрати, які враховуються при визначені об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Згідно п.138.8 ст.138 ПК України (в редакції на час здійснення спірних правовідносин), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції на час здійснення спірних правовідносин), не відносяться до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом України "Про електроенергетику" визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Згідно ст. 3 вищевказаного Закону встановлено, що відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), в тому числі документального підтвердження факту постачання/використання електроенергії, регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.96 р. N28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за N417/1442 (далі - Правила).

Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (п.1.1 Правил).

Згідно п. 1.2 Правил, постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Виходячи із аналізу вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що постачання електроенергії здійснюється виключно на підставі договору сторонами якого є постачальник (суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії) та споживач - юридична особа.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось відповідачем, між ДП "ХМЗ "ФЕД" та АК "Харківобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії № 215 від 27.02.2006 року, на підставі якого позивач (в т.ч. Друкарня) отримує електроенергію.

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що оплата вартості електроенергії здійснюється на підставі виставлених постачальником щомісячних рахунків, з огляду на її кількість. Враховуючи, що електроенергія придбана позивачем використовується також іншими суб'єктами господарювання, ДП "ХМЗ "ФЕД", з метою проведення комерційних розрахунків, на підставі п. 3.26 Правил веде розрахунковий облік використання електроенергії шляхом складання щомісячних "Розрахунків споживання енергоносіїв". Наведений розрахунок спожитої електроенергії здійснюється відділом головного енергетика ДП "ХМЗ "ФЕД", шляхом визначення частки кожного структурного підрозділу заводу та інших суб'єктів господарювання, виходячи із потужності їх електроустановок, а отримана частка помножується на кількість спожитої заводом електроенергії, що визначена в рахунку АК "Харківобленерго". Розрахунковий обсяг електроенергії спожитої підрозділами заводу та субспоживачами (іншими СЕД) передається до бухгалтерії ДП "ХМЗ ФЕД", яка розраховує її вартість. Вартість спожитої Друкарнею електроенергії відображається по балансовому рахунку 68-32 (розрахунки в межах юридичної особи) позивача та в "Извещениях" (мовою оригіналу), які передаються безпосередньо в Друкарню, для відображення в бухгалтерському обліку останнього (в т.ч. відображення в витратах структурного підрозділу) та здійснення розрахунків.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не встановлено факту подвійного віднесення ДП "ХМЗ ФЕД" до складу витрат суми отриманої електроенергії, у т.ч. по Структурному підрозділу.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Друкарня веде окремий баланс, який в перевіряємому періоді не є складовою частиною балансу ДП "ХМЗ "ФЕД" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони прямо суперечать п. 3.4 та п.п. 5.2.6 Положення про структурний підрозділ державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» - Друкарню, копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, за відсутності можливості Структурним підрозділом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарня заключити відповідний договір на постачання електроенергії з постачальником, колегія суддів не погоджується з висновками перевіряючих з приводу виявлених порушень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воні є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі №820/5982/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі №820/5982/16 за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в інтересах Структурного підрозділу державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - Друкарні до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.03.2017 р.