Ухвала суду № 65656141, 27.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2044/17 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія ст.422 КПК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Євстаф'євої Т.А., Жизнєвського Ю.В.,

секретаря Скородинської Г.В.,

за участю: прокурора Занічковської Н.В.,

скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 27.02.2017 р.,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну і необґрунтовану, та відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Житомирського ВИ ГУНП в Житомирській області Кабакова Є.Є. в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016060020006244 від 01.10.2016 р. про накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, із забороною розпоряджатися та користуватися ним будь-яким чином та передачею його на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ», як його власнику. При цьому, зазначає, що 22.04.2016 р. ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» незаконно було оформлено право власності на належне їй, нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, площею 240,4 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На даний час з приводу незаконного заволодіння майном в Богунському районному суді м.Житомира перебуває цивільний позов про визнання незаконним рішенця про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а за таких обставин вказане приміщення фактично належить їй. 05 липня 2016 року до належного їй на праві власності нежилого приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 240.4 м2 намагались потрапити посадові особи Банку та супроводжуючі їх сторонні особи (працівники охоронної фірми) і заявили, що належне їй приміщення передано іншій особі, з цього приводу 06 липня 2016 року нею подано заяву про злочин, а саме про шахрайські дії працівників ПАТ «ПУМБ» щодо незаконного заволодіння належним їй нерухомим майном та самоуправство. Звертає увагу, що на вище зазначене майно накладено арешт в рамках цивільної справи. Під час винесення оскаржуваної ухвали слідчим суддею не було враховано наявність цього арешту, наявність цивільних спорів в Дарницькому районному суді м.Києва та Богунському районному суді м. Житомира. Наголошує, що саме вона користується належним їй приміщенням, оскільки реєстрація права власності Банком оспорюється нею в суді, і вона тим більше не зацікавлена до псування належного їй майна, нежиле ж приміщення використовується за призначенням (торгівля непродовольчими товарами), а відчуження взагалі не можливе, оскільки як зазначено вище, на нежиле приміщення накладено арешт тим же Богунським районним судом м.Житомира, і тим більше не має жодних підстав для передачі вказаного приміщення Банку. Вважає, що відсутні підстави для накладення арешту та передачі нерухомого майна на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ».

Згідно оскарженої ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 27.02.2017 р., задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Кабакова Є.Є. про арешт майна та накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, із забороною розпоряджатися та користуватися ним будь-яким чином та передачею його на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ», як його власнику.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016060020006244 від 01.10.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

В клопотанні слідчого вказано, що 01.10.2016 р. до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області надійшла ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2016 р. про зобов'язання внесення СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області до ЄРДР відомостей, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, стосовно протиправних дій невстановлених осіб, які всупереч волевиявленню власника, самовільно зайняли належне ПАТ «ПУМБ» нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1, в якому здійснюють незаконну господарську діяльність.

01.10.2016 р. до ЭРДР № 12016060020006244 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України та проводиться розслідування в ході якого 22.02.2017 р. на адресу СВ надійшло клопотання від представника потерпілого - юридичної особи ПАТ «Перший український міжнародний банк», надалі ПАТ «ПУМБ», код ЄРДПОУ 14282829 - ОСОБА_5, з якого встановлено, що 07.11.2007 р. між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником усіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ» та гр. ОСОБА_2 укладено кредитний договір №5804707, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит. В забезпечення виконання позичальницею зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №5805295, згідно якого в заставу банку передано нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 913353918101.

У зв'язку з невиконанням впродовж 2010-2016 років позичальником ОСОБА_2 вимог по погашенню боргу банк, після письмових повідомлень, направлених останній, звернув стягнення на іпотеку, шляхом реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 права власності банку на вищевказаний об'єкт нерухомого майна загальною площею 240,4 квадратних метрів. Про даний акт ОСОБА_2 повідомлено цінним листом від 24.05.2016 року №61-01-236, яким і встановлено термін для звільнення приміщення, що перейшло у власність банку, не зважаючи на що остання вживає заходів по блокуванню можливості ПАТ «ПУМБ» користуватись своїм майном. Таким чином на даний час невідомими особами відбувається користування та розпорядження приміщенням, яке є власністю банку, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, зменшення його вартості.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 зареєстровано за банком ПАТ «ПУМБ».

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про накладення арешту на вказане майно, дослідив у повному об'ємі необхідні матеріали провадження.

Так, слідчий суддя, посилаючись на доводи клопотання та відповідні матеріали кримінального провадження, обґрунтовано дійшов до висновку про те, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо необхідності накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, вказавши при цьому в ухвалі і те, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.170 КПК України.

Разом з тим, згідно ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при постановленні ухвали не достатньо були дотримані всі вимоги ст.ст.170, 173 КПК України.

Рішення слідчого судді про наявність підстав накладення арешту на вказане в клопотанні слідчого поліції нерухоме майно є обґрунтованим. Проте, не було взято до уваги, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя повинен був врахувати необхідність застосування найменш обтяжливого способу арешту. Слідчий суддя зобов'язаний був застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження у володінні ОСОБА_2 перебуває нежитлове приміщення, яке вона використовує у здійсненні своєї підприємницької діяльності.

Між ОСОБА_2 та ПАТ «ПУМБ» з приводу права власності на вище вказане нежитлове приміщення існують спірні цивільно-правові відносини, які тривалий час не знаходять свого остаточного вирішення в судах загальної юрисдикції.

За даних обставин, рішення слідчого судді про накладення арешту на вказане нежитлове приміщення, з передачею його на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ», ухвалено без врахування розумності та співрозмірності обмеження права володіння ОСОБА_2 та наслідків такого арешту. Рішення слідчого судді про передачу майна на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ» виходить за межі вимог клопотання слідчого поліції та є передчасним, оскільки стосується питань, які ще підлягають встановленню та ретельному дослідженню в ході досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

Апеляційний суд переконаний, що буде достатнім при накладенні арешту на майно ОСОБА_2, залишити їй право розпоряджатися та користуватися нерухомим майном - нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, зважаючи на фактичні обставини кримінального провадження, апеляційний суд вважає необхідним накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, способом позбавлення права на відчуження зазначеного майна.

Відповідно до ст.410 КПК України, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, тягнуть скасування судового рішення, а з урахуванням вимог ст.407 цього Кодексу зі скасуванням ухвали слідчого судді й постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 27.02.2017 р., якою накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, із забороною розпоряджатися та користуватися ним будь-яким чином та передачею його на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ», як його власнику, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Кабакова Є.Є. про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, із забороною його відчуження, з покладенням обов'язку його зберігання на ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :