Рішення № 65625950, 30.03.2017, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення
30.03.2017
Номер справи
924/62/17
Номер документу
65625950
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2017 р.Справа № 924/62/17

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Олімпійський" м.Хмельницький

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шепетівське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області Хмельницька область, м. Шепетівка

до Шепетівської міської ради Хмельницька область, м. Шепетівка

про стягнення 1161833,18 грн., з яких: 1066971,38 грн. інфляційні втрати; 94911,80 грн. 3% річних.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 представник за довіреністю №8 від 03.01.2017р.

відповідач: не з'явився

третьої особи: не з'явився

Рішення приймається 30.03.2017р., оскільки в судових засіданнях 22.03.2017р. та 27.03.2017р. оголошувалися перерви.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 944899,72 грн., з яких: 849987,92 грн. - інфляційних втрат; 94911,80 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 09.02.2017р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, у звязку з чим предметом розгляду спору є стягнення 1161833,18 грн., з яких: 1066971,38 грн. інфляційні втрати; 94911,80 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.09.2010р. по справі №12/1106-10 стягнуто з Шепетівської міської ради на користь ТОВ "Магазин "Олімпійський" 1043991,00 грн. коштів сплачених позивачем за визнаним судом недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна. Повідомляє, що вказане рішення набрало законної сили 23.09.2010р.

Посилаючись на те, що зазначене рішення суду відповідачем не виконано та заборгованість не погашена, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з Шепетівської міської ради за період з січня 2014 року по грудень 2016 року 1066971,38 грн. інфляційних втрат та 94911,80 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог від 29.03.2017р. №37, в якій просить стягнути з Шепетівської міської ради 1700954,36 грн., з яких: 1066971,38 грн. інфляційні втрати; 94911,80 грн. 3% річних; 539071,18 грн. проценти за користування грошовими коштами.

У п. 3.11. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Виходячи зі змісту поданої позивачем заяви, остання розцінюється судом як часткова зміна предмету та підстав позову.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Крім того, згідно з абз. 6 п. 3.12. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи, що подана позивачем заява фактично є одночасною зміну предмета і підстав позову та подана після початку розгляду справи по суті, суд відмовляє в її прийнятті та задоволенні.

Представники відповідача в судове засідання не зявився, однак явка сторін визнавалася на їх розсуд. В судових засіданнях представники Шепетівської міської ради проти позову заперечували, мотивуючи тим, що у відповідача за даними правовідносинами грошових зобовязань не виникло, а тому застосування ст. 625 ЦК України є безпідставне.

У письмовому відзиві від 08.02.2017р. відповідач посилаючись на правову позицію ВСУ, викладену в постанові №6-2759цс15 від 20.01.2016р. зазначає, що до правовідносин, які виникли з приводу виконання судового рішення не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України), оскільки такі правовідносини врегульовані Законами України Про виконавче провадження, Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Крім того, вказує, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Вважає, що нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Таким чином, просить в позові відмовити.

Представник позивача у поясненні від 14.03.2017р. вважає безпідставним посилання відповідача на постанову ВСУ від 20.01.2016р. №6-2759цс15. Вказує, що у вказаній постанові ВСУ зазначив, що при розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобовязання слід зясувати: чи існує зобовязання між сторонами, чи це зобовязання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобовязання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Повідомляє, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2010р., яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. визнано недійсним договір №29 купівлі-продажу рухомого майна, укладений між ТОВ „Магазин „Олімпійський та Шепетівською міською радою.

Наголошує, що зобовязання із повернення грошових коштів позивачу в сумі 1043991,00 грн. виникло у Шепетівської міської ради на підставі договору №29 купівлі-продажу рухомого майна, ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України. Зобовязання про повернення грошових коштів, строк виконання якого настав 25.05.2010р. станом на 14.03.2017р. є невиконаним та простроченим.

Звертає увагу, що у справі, яка переглядалася ВСУ у постанові №6-2759цс15 від 20.01.2016р. правовідносини виникли у звязку з невиконанням рішення суду про стягнення з Міністерства оборони України одноразової допомоги відповідно до закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей.

Позивач стверджує, що спірні правовідносини між сторонами виникли не з приводу судового рішення, оскільки порушення грошового зобовязання існувало між сторонами і до прийняття рішення господарського суду від 09.09.2010р.

Також позивач вважає такими, що не стосуються розгляду справи доводи відповідача про те, що на шкоду не нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, оскільки позов заявлено з приводу порушення грошового зобовязання, а не завдання шкоди.

Представник третьої особи - Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області у письмовому поясненні від 27.03.2017р. повідомляє, що на рахунках Шепетівської міської ради відсутні кошти на виконання наказу суду від 23.09.2010р. №12/1106-10. Зазначає, що управління не одноразово зверталось до Шепетівської міської ради з вимогою щодо вжиття заходів на погашення заборгованості згідно вищезазначеного наказу, на що були надані відповіді, що вказане питання не набрало належної підтримки на сесії міської ради.

Також вказує, що в грудні 2016 року управління звернулось до господарського суду Хмельницької області з заявою про зміну порядку і способу виконання рішення, проте судом було відмовлено у задоволенні даної заяви.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

21 грудня 2006 року між Шепетівською міською радою (продавець), товариством з обмеженою відповідальністю Магазин Олімпійський (покупець) та Шепетівською філією Хмельницької обласної товарної біржі (організатор торгів) було укладено договір № 29 купівлі-продажу рухомого майна (тимчасової платної цілодобової автостоянки, площею 2750 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 38-а). За умовами останнього (преамбула договору) відповідач продав, а позивач купив майно тимчасової платної цілодобової автостоянки, розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 38-а в наступному переліку: асфальтована площадка загальною площею 2750 м.кв.; металева огорожа загальною довжиною 170 м.п. з металевими стійками; контрольно-пропускний пункт павільйонного типу, площею приміщення 7,40 м.кв.; вбиральня деревяна на 2 очка, будівельний обєм 5 м.куб.; система електрозабезпечення автостоянки, довжиною 50,0 м.п., у т.ч. дві залізобетонні опори для вуличного освітлення з кронштейнами для світильників та чотири світильника зовнішнього освітлення.

Пунктом 2 договору передбачено, що майно продано на торгах згідно Протоколу проведення біржових торгів (аукціону) на Шепетівській філії Хмельницької обласної товарної біржі №26 від 17 жовтня 2006р. за ціною 1043991грн. 00коп., які покупець зобов'язався в повній мірі перерахувати на рахунок організатора торгів в безготівковому порядку в строк до 15 січня 2007 року. В свою чергу в п. 9.2 договору організатор торгів зобов'язався отримані від покупця кошти перерахувати на відповідний рахунок продавця (Шепетівської міської ради).

Згідно п. 5 договору продавець свідчив, що вказане майно, яке є предметом договору, на момент його укладення нікому не продано, не подароване, в заставах, спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо нього третіх осіб немає.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2010 року по справі №9/1689 визнано недійсним договір №29 купівлі-продажу рухомого майна (тимчасової платної цілодобової автостоянки, площею 2750кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька область. м.Шепетівка, вул. Карла Маркса, 38-А) від 21.12.2006р., укладений між ТОВ „Магазин „Олімпійський м.Хмельницький та Шепетівською міською радою м. Шепетівка.

При прийнятті вказаного рішення суд дійшов висновку, що договір №29 від 21.12.2006р. купівлі-продажу рухомого майна підлягає визнанню недійсним згідно ст. 215 та 229 ЦК України, оскільки не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, визначених ст. 203 ЦК України, так як внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом помилки.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2010р. залишено без змін.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.09.2010р. по справі №12/1106-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2011р. задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Олімпійський" м. Хмельницький до Шепетівської міської ради м. Шепетівка про стягнення 1631131,92грн., з яких: 1043991,00грн. - сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна; 381256,92грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами; 205884грн. - упущеної вигоди. Присуджено до стягнення з Шепетівської міської ради (м. Шепетівка, вул. Островського,4 код 34175421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Олімпійський" 1043991 грн. коштів, сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський" за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна, 10439 грн. 91 коп. державного мита та 144 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначеним рішенням було встановлено, що на виконання вимог п. 2 договору купівлі-продажу рухомого майна № 29 від 21.12.2006р. ТОВ „Магазин „Олімпійський в строк до 15 січня 2007 року в безготівковому порядку перерахував на рахунок Шепетівській філії Хмельницької обласної товарної біржі (організатора торгів) 1043991грн., відповідно до платіжних доручень:

- № 8390 від 12.10.2006р. - 17132,00грн.;

- № 8606 від 23.10.2006р. - 50000,00грн.;

- № 11060 від 21.12.2006р. - 86000,00грн.;

- № 11061 від 21.12.2006р. - 164000,00грн.;

- № 14000 від 25.12.2006р. - 400000,00грн.;

- №АВС012/011 від 15.01.2007р. - 326859,00грн.

Всього: 1043991,00грн.

При прийнятті рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.2010р. по справі №12/1106-10, яке залишене без змін апеляційною інстанцією, суд посилаючись на ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Магазин „Олімпійський до Шепетівської міської ради про стягнення 1043991,00грн., сплачених за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна.

23.09.2010р. господарським судом Хмельницької області видано наказ по справі №12/1106-10 про стягнення з Шепетівської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Олімпійський" 1043991,00 грн. коштів, сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський" за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна, 10439,91 грн. державного мита та 144,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з листа Шепетівського управлінням Державної казначейської служби України від 05.01.2017р. №30, наказ від 23.09.2010р. по справі №12/1106-10 знаходиться на виконанні в управлінні. В листі було повідомлено позивача, що станом на 01.01.2017р. Шепетівська міська рада не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на 2017 рік. Кошти на протязі 2013-2016 років (періоду з якого накладено арешт на рахунки Шепетівської міської ради) відповідно, не направлялися. Зазначено, що в управлінні для Шепетівської міської ради відкрито рахунок №35424301037766, операції по якому заблоковано в звязку із зазначеними обставинами. Вказано, що неодноразово протягом 2013-2016 років управління направляло до міської ради листи щодо вжиття боржником заходів по виділенню коштів на виконання наказу суду (останній лист від 24.10.2016р.), на що була надана відповідь від 06.10.2016р. №01-24/3565, що вказані суми виносилися на депутатські комісії та не набрали належної підтримки.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем рішення про стягнення коштів, сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський" за визнаними недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна не виконано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1066971,38 грн. інфляційних втрат та 94911,80 грн. 3% річних.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2010р. по справі №9/1689, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. визнано недійсним договір №29 від 21.12.2006р. купівлі-продажу рухомого майна (тимчасової платної цілодобової автостоянки, площею 2750 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька область. м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 38-А), укладений між ТОВ „Магазин „Олімпійський м. Хмельницький та Шепетівською міською радою м. Шепетівка.

При прийнятті судових рішень суди дійшли висновку, що договір №29 від 21.12.2006р. купівлі-продажу рухомого майна підлягає визнанню недійсним згідно ст. 215 та 229 ЦК України, оскільки не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, визначених ст. 203 ЦК України, так як внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом помилки.

Також рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.09.2010р. по справі №12/1106-10 було задоволено частково позов ТОВ "Магазин "Олімпійський" до Шепетівської міської ради про стягнення 1631131,92 грн., з яких: 1043991,00грн. - сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна; 381256,92 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами; 205884 грн. - упущеної вигоди. Присуджено до стягнення з Шепетівської міської на користь ТОВ „Магазин „Олімпійський" 1043991 грн. коштів, сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський" за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна від 21.12.2006р., 10439,91 грн. державного мита та 144,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2011р., суд задовольнив вимоги ТОВ "Магазин "Олімпійський" на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України застосувавши наслідки, повязані із недійсністю правочину, та стягнув з Шепетівської міської ради суму 1043991,00 грн., сплачених за визнаним недійсним судом договором №29 купівлі-продажу рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач звертаючись з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.2010р. по справі №12/1106-10, яким стягнуто з відповідача 1043991,00 грн. коштів, сплачених ТОВ „Магазин „Олімпійський" за визнаним недійсним договором №29 купівлі-продажу рухомого майна від 21.12.2006р., 10439,91 грн. державного мита та 144,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується листом Шепетівського управління Державної казначейської служби України №30 від 05.01.2017р.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на правову позицію ВСУ, викладену в постанові №6-2759цс15 від 20.01.2016р. та зазначає, що до правовідносин, які виникли з приводу виконання судового рішення не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України), оскільки такі правовідносини врегульовані Законами України „Про виконавче провадження, Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається зі змісту постанови ВСУ №6-2759цс15 від 20.01.2016р. правовідносини у справі виникли у звязку з невиконанням рішення суду про стягнення з Міністерства оборони України одноразової допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей. У вказаній постанові ВСУ зробив висновок, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Враховуючи, що у справі, яка розглядається правовідносини між сторонами виникли на підставі іншої норми права, а саме, ст. 216 ЦК України (зобовязання відповідача повернути позивачеві отримані за недійсним правочином кошти), правова позиція ВСУ, викладена в постанові №6-2759цс15 від 20.01.2016р. в частині неможливості застосування ст. 625 ЦК України до трудових, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, судом не застосовується.

Разом з тим, судом враховується позиція ВСУ, викладена у вказаній вище постанові, що при розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід зясувати: чи існує зобовязання між сторонами, чи це зобовязання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобовязання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. №11 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Згідно з п. 2.5.1. вищевказаної постанови Пленуму ВГС України визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

Таким чином, виходячи з викладеного, відповідач після визнання недійсним договору не мав будь-яких зобов'язань перед позивачем, оскільки відповідно до приписів Цивільного кодексу України, в разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його укладення, що фактично спростовує твердження позивача про наявність між сторонами будь-яких зобов'язань за недійсним правочином, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Аналогічна позиція міститься в постанові ВГС України від 03.08.2016р. по справі №910/31617/15.

Положення ст. 625 ЦК України визначають правові наслідки порушення грошових зобовязань.

Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а у ч. 2 вказаної статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У "Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року" від 01.07.2014 вказано, що підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 зазначеного Кодексу, є прострочення боржником грошового зобов'язання. Така відповідальність настає у разі встановлення, що зобов'язання є грошовим, у інших випадках ця норма застосуванню не підлягає (постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.06.2014р. у справі №6-25цс14).

У п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання, її дія поширюється на всі види грошових зобовязань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина пята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобовязальних правовідносин. З рішення суду зобовязальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Як встановлено судом у даній справі, зобовязальні відносини між сторонами відсутні. Спірні правовідносини виникли у звязку з неповерненням відповідачем на користь позивача отриманих за недійсним правочином коштів, які стягнуті в судовому порядку. У звязку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу. (Правова позиція Верховного Суду України висловлена в постанові від 02.03.2016р. у справі 6-2491цс15).

Враховуючи, що обставини справи та норми чинного законодавства, які застосовувалися ВСУ при перегляді зазначеної справи є аналогічними тим, які встановлені судом при вирішенні даної справи, висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові від 02.03.2016р. у справі 6-2491цс15 є обов'язковим для застосування при вирішенні даної справи.

Отже, враховуючи, що зобов'язання відповідача повернути позивачеві отримані за недійсним правочином кошти виникли з вимог ст. 216 ЦК України, підстави для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 625 ЦК України, як міри відповідальності за порушення грошового зобовязання, в даному випадку відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги, у позові про стягнення 1066971,38 грн. інфляційних втрат та 94911,80 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача у звязку із відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Олімпійський" м. Хмельницький, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шепетівське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області Хмельницька область, м. Шепетівка до Шепетівської міської ради Хмельницька область, м. Шепетівка про стягнення 1161833,18 грн., з яких: 1066971,38 грн. інфляційні втрати; 94911,80 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 30.03.2017р.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Олімпійський" (29000, м. Хмельницький, вул. Герцена,10);

3 - відповідачу, Шепетівська міська рада (30400,Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.200-річчя Тараса Шевченка,4) простим;

4 - Шепетівське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 47) - простим.

Часті запитання

Який тип судового документу № 65625950 ?

Документ № 65625950 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 65625950 ?

Дата ухвалення - 30.03.2017

Яка форма судочинства по судовому документу № 65625950 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 65625950 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 65625950, Господарський суд Хмельницької області

Судове рішення № 65625950, Господарський суд Хмельницької області було прийнято 30.03.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 65625950 відноситься до справи № 924/62/17

Це рішення відноситься до справи № 924/62/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 65625942
Наступний документ : 65625951