Ухвала суду № 65586730, 27.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3313/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Цюра Т.В.

ОСОБА_2

при секретарі Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2016 року, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту № 11349978000 відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50 000, 00 дол. США на строк до 28 травня 2018 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.

Також позивач зазначав, що з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязання 26 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_4 договір поруки №205878, згідно з якими останній зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

В подальшому згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року були внесені зміни в Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких назва Банку була змінена на ПАТ «УкрСиббанк».

Банком було виконано свій обовязок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_3 для подальшого їх використання за цільовим призначенням.

В свою чергу ОСОБА_3 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та по нарахованим відсоткам, у звязку з чим в нього виникла заборгованість за кредитом та процентами яка станом на 04 серпня 2016 рік становить 16180, 62 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 401538, 40 грн., та складається з: кредитної заборгованості у розмірі 13750, 58 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 341234, 50 грн.; заборгованості по процентам у розмірі 2430, 04 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 60303, 89 грн.; пені за прострочення сплати кредиту за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 725, 64 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 18007, 49 грн.; пені за прострочення сплати процентів за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 329, 23 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 8170, 17 грн.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості з поручителя, оскільки Банк з моменту виникнення заборгованості в позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором протягом шести місяців не предявив вимоги до відповідача, як поручителя. Тому, на думку представника, згідно вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки від 26 травня 2008 року є припиненим.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором № 11349978000 від 26 травня 2008 року в розмірі 16180 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят) дол. США 62 центів, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 401538 (чотириста одна тисяча пятсот тридцять вісім) грн. 40 коп., та складається з: кредитної заборгованості у розмірі 13750 (тринадцять тисяч сімсот пятдесят) дол. США 58 центів, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 341234 (триста сорок одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 50 коп.; заборгованості по процентам у розмірі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) дол. США 04 центів, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 60303 (шістдесят тисяч триста три) грн. 89 коп.; та стягнути заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 725 (сімсот двадцять пять) дол. США 64 центи, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 18007 (вісімнадцять тисяч сім) грн. 49 коп.; пені за прострочення сплати процентів за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 329 (триста двадцять девять) дол. США 23 центів, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 8170 (вісім тисяч сто сімдесят) грн. 17 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму судового збору у розмірі 6 415 (шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 74 коп.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таки чином колегія суддів перевіряє законність рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Судом встановлено, що 26 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту № 11349978000 відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50 000, 00 дол. США на строк до 28 травня 2018 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязання 26 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_4 договір поруки № 205878, згідно з якими останній зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Згідно п. п. 1.3, 1.4 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

В подальшому згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року були внесені зміни в Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких назва Банку була змінена на ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно п. 1.3.4 Кредитного договору погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 (включно) число кожного місяця наступного дня за тим, за які були нараховані проценти.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

У судовому засіданні також доведено, що Банком було виконано свій обовязок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_3 для подальшого їх використання за цільовим призначенням.

Однак, ОСОБА_3 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та по нарахованим відсоткам, тому у нього виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 04 серпня 2016 рік становить 16180, 62 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 401538, 40 грн., та складається з: кредитної заборгованості у розмірі 13750, 58 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 341234, 50 грн.; заборгованості по процентам у розмірі 2430, 04 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 60303, 89 грн.; пені за прострочення сплати кредиту за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 725, 64 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 18007, 49 грн.; пені за прострочення сплати процентів за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року у розмірі 329, 23 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 серпня 2016 рік становить 8170, 17 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому вимоги позивача щодо стягнення пені лише за період з 12 жовтня 2015 року по 04 серпня 2016 року, є такими, що відповідають вимогам закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України та підлягають стягненню з ОСОБА_3 як позичальника.

Між тим відповідно до ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно ч. 1ст. 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1ст. 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.251 ЦК України).

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч. 4 ст.559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4ст. 559 ЦК Українипро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що відповідно до частини четвертоїстатті 559 ЦКпорука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення кредитної заборгованості ОСОБА_3 почалося з 10 вересня 2015 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3ст. 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку.

Зазначена правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 08 жовтня 2014 року по справі № 6-128цс14, від 29 січня 2014 рокупо справі № 6-155цс13, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

У судовому засіданні доведено, що Банком 31 березня 2016 були направлені вимоги як позичальнику, так і поручителю, про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

При таких даних суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем було пропущено шестимісячний строк для предявлення відповідних вимог про стягнення заборгованості з поручителя, тобто з ОСОБА_4, а тому законних підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4 не має та відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Що стосується доводів зазначених в апеляційній скарзі, то вони спростовуються матеріалами справи та викладеним вище.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: Т.В. Цюра

ОСОБА_2