Рішення № 65581373, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №389/70/07-Ж від 10.12.2007 в сумі 1 164 785,28 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка відповідно до ст. 1050 ЦК України підлягає достроковому погашенню.

Справа № 753/22667/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/14065/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що має місце не співмірність заборгованості з вартістю предмета іпотеки, що суперечить як загальному змісту та призначенню права, так і загальним засадам цивільного законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту №389/70/07-Ж, відповідно до якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 119 000 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 09.12.2026 на умовах, визначених Договором кредиту (а. с. 21 -26). 13.02.2013 валюту кредиту переведено в національну валюту України гривню (а. с. 13).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.12.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №04/І-917, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. Відповідно до п.п. 1.1. Відповідач, передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 41,50 кв..м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 707 000 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладення цього договору та складає еквівалент 140 000 доларів США (а. с. 16-20). Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнеспартнери» ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме предмета іпотеки становить 1 564 100,00 грн. (а. с. 154-201). 09.07.2014 позивачем було направлено позичальнику лист з вимогою погашення заборгованості (а. с. 33). Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, а відповідач належним чином умови договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.10.2015 виникла заборгованість в розмірі 1 164 785,28 грн., яка складається із: - 771 444,69 грн. - заборгованість за кредитом; - 238 095,63 грн. - заборгованість за відсотками; - 48 634,39 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; - 33 129,32 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; - 40 920,55 грн. - інфляційні витрати за кредитом; - 32 560,70 грн. - інфляційні витрати за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 6-12).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів підряд, та/або заборгованість за цим Договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги Кредитора, що випливають з цього Договору, в тому числі: Кредит, проценти за Кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч умов вищевказаного кредитного договору перестав сплачувати кошти, внаслідок чого станом на 26.10.2015 виникла заборгованість в розмірі 1 164 785,28 грн.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позичальник свої обов'язки за вищезгаданим кредитним договором не виконує, а тому в останнього наявна заборгованість.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано підтверджень направлення вимоги позичальнику про необхідність погашення заборгованості є необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що 09.07.2014 ОСОБА_2 Банком було направлено лист на адресу зазначену в кредитному договорі з вимогою погашення наявної кредитної заборгованості (а. с. 33). Не отримання позичальником даної вимоги, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що справа розглядалася в суді першої інстанції майже рік в зв'язку з чим, отримавши відповідний позов, відповідач був обізнаний про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором та не міг не передбачати наслідки такої заборгованості, виходячи з умов договору іпотеки.

Також матеріали справи свідчать про те, що після отримання цього позову ОСОБА_2 не було здійснено жодних дій для погашення наявної заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз наведених вище норм права дає можливість дійти до висновку про те, що у разі невиконання основного зобов'язання позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб передбачений законом або договором.

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання, а також в інших випадках передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таку правову позицію Верховний Суд України зазначив в постанові від 23.12.2015 у справі № 6-1205 цс15.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку»вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору передбачена вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 707 000 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладення цього договору та складає еквівалент 140 000 доларів США (а. с. 16-20).

Відповідно до звіту оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнеспартнери» ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме предмета іпотеки - трикімнатної квартири №141, загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становить 1 564 100,00 грн. Дата оцінки 19.05.2016, дата завершення складання звіту 17.06.2016. Термін дії звіту та висновку про вартість майна становить один рік з дати оцінки (а. с. 154-201).

Враховуючи вищевикладене та те, що наявна непогашена заборгованість позичальника, колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Висновки суду першої інстанції про те, що має місце не співмірність заборгованості з вартістю предмета іпотеки, що суперечить як загальному змісту та призначенню права, так і загальним засадам цивільного законодавства, на думку колегії суддів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до правової позиції висловленої у Постанові Верховним Судом України від 04.11.2015 у справі за № 6-340цс15 зазначено, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Також, колегія суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції про ненадання доказів позивачем, що у відповідача є інше житло, оскільки дана обставина також не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, враховуючи, що кредитні кошти брались в національній валюті України.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають стягненню з ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 36 690,72 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року скасувати.

У хвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором 389/70/07-Ж від 10 грудня 2007 року в сумі 1 164 785 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 41,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності 1 564 100 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі сто) гривень, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 36 690 (тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк