Рішення № 65581101, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника зацікавленої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та просила визнати об'єктом спільної сумісної власності сторін нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., житловою площею 81,00 кв.м.; житловий будинок під літерою «Е» загальною площею 326,9 кв.м. у т.ч. житловою площею 129,9 кв.м. та гараж під літерою «Б», загальна площа якого становить 24,7 кв.м. Виділити в натурі ОСОБА_7 1/2 частину нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в будинку під літерою «А» та гараж під літерою «Б» та визнати за ним право приватної власності на вказане майно.

Виділити в натурі ОСОБА_6 1/2 частину нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, до складу якого відноситься: житловий будинок під літерою «Е» та визнати за нею право приватної власності на вказане майно.

Просила припинити право спільної сумісної власності між сторонами на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

Справа №752/13050/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11974/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко Л.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2014 позов задоволено. Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., житловою площею 81 кв.м.; житловий будинок під літерою «Е» загальною площею 326,9 кв.м., у т.ч. житловою 129,9 кв.м.; гараж під літерою «Б», загальною площа якого становить 24,7 кв.м. Здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Виділено в натурі зі спільного майна подружжя за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину майна, що належить ОСОБА_7 Загальна площа нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 506,6 кв.м., з яких: житлова площа становить 210,9 кв. м., нежитлова площа становить 295,7 кв.м. До складу 1/2 частини вказаного будинку відносяться: квартира № 1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., де: житлова площа становить: 81 кв.м. та гараж під літерою «Б», загальна площа якого становить 24,7 кв.м. Виділено у натурі зі спільного майна подружжя за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину майна, що належить ОСОБА_6 Загальна площа нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 506,6 кв.м., з яких: житлова площа становить 210,9 кв. м., нежитлова площа становить 295,7 кв.м. До складу 1/2 частини вказаного будинку відносяться: житловий будинок під літерою «Е» загальною площею 326,9 кв.м., з яких: житлова площа становить 129,9 кв. м., нежитлова площа становить 197 кв.м. Припинено право спільної сумісної власності між співвласниками ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право приватної власності на самостійний об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті виділу у натурі 1/2 частини об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з наступних об'єктів нерухомого майна: квартира № 1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., де: житлова площа становить: 81 кв.м. та гараж під літерою «Б», загальна площа якого становить 24,7 кв.м. та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на самостійний об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті виділу у натурі 1/2 частини об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з наступних об'єктів нерухомого майна: житловий будинок під літерою «Е» загальною площею 326,9 кв.м., з яких: житлова площа становить 129,9 кв. м., нежитлова площа становить 197 кв.м. та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що рішення порушує її права та направлене на позбавлення останньої права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_5, оскільки вважає , що спірне майно є спільною частковою власністю без виділення часток ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 В обґрунтування своїх доводів вказує, що на даний час розглядається справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про поділ майна подружжя, предметом якого є визнання права власності позивача на частину будівель, які розміщені в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, а тому даним рішенням зачіпаються інтереси ОСОБА_5 Крім того, зазначив , що мирова угода, на підставі якої відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний будинок, скасовано в зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.1996 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений шлюб відповідно до свідоцтва, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис за №500 (а. с. 11). Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12-13). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 23.03.2012 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Заведея Л.О., ОСОБА_7 отримав у порядку спадкування після смерті 01.02.2011 ОСОБА_13 (матері відповідача) спадкове майно, що складається з 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входили житловий будинок під літ. «А», «Е», гараж з оглядовою ямою під літ. «Б», сарай під літ «Д», споруди під №1-3,І (а. с. 14). Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав відповідач набув право власності на 1/2 частину домоволодіння за вищевказаним свідоцтвом(а. с. 15). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 17.07.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Приходько Р.В., 07.07.2014 за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 404808880000 за адресою АДРЕСА_1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., житловою - 81 кв.м., житловий будинок під літерою «Е», загальною площею 326,9 кв.м, житловою - 129,9 кв.м., гараж під літерою «Б», загальною площею 24,7 кв.м. (а. с. 16). Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.06.2014 у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_11, ОСОБА_10 про виділення в натурі частки в домоволодінні затверджено мирову угоду, згідно з якою сторони визнали, що не брали участі у будівництві житлового будинку під літерою «Е» та надбудови до житлового будинку під літерою «А» домоволодіння №10, а вказані об'єкти нерухомого майна були побудовані власними силами, за власні кошти та будівельні матеріали, що належали ОСОБА_13, та самим ОСОБА_7 у період 2008-2010 років.ОСОБА_7 виділено в натурі належну йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.03.2012 1/2 частину домоволодіння, до складу якого увійшли квартира № 1 в будинку під літерою «А» загальною площею 155 кв.м., житловою - 81 кв.м., житловий будинок під літерою «Е», загальною площею 326,9 кв.м, житловою - 129,9 кв.м., гараж під літерою «Б», загальною площею 24,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 173-179). Відповідач визнав придбання будівельних матеріалів для будівництва та ремонту спірного майна позивачем у справі відповідно до заперечень (а. с. 169-170). ОСОБА_6, вказуючи, що спірне майно відповідача за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача, у зв'язку з чим має бути визнано спільною сумісною власністю, та враховуючи інтереси спільних з відповідачем неповнолітніх дітей, а тому звернулася до суду із відповідним позовом.

Статтею 57 СК Українивизначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статті 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що визнання майна спільною сумісною власністю подружжя можливо лише при набутті його під час шлюбу, та яке обов'язково належить одному з подружжя.

Матеріали справи свідчать, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, було збільшено шляхом самочинної добудови. У встановлений закономпорядком право власності на новостворені об'єкти нерухомості зареєстровані не були.

Станом на 2011 рік за ОСОБА_10 (колишнім чоловіком ОСОБА_5 ) зареєстровано право власності на 1/4 частину будинку за адресою АДРЕСА_1, до складу якого входять житловий будинок літ. А, житловий будинок літ. Е, барбекю літ. Ж, гараж літ. Б, сарай літ. Д. (а. с. 217-223).

Після розлучення в жовтні 2013 року ОСОБА_5 подала позов до ОСОБА_10 про поділ майна подружжя, предметом якого в тому числі є поділ, зареєстрованої за ОСОБА_10 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 (а. с. 207- 212).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2014 у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_11, ОСОБА_10 про виділення в натурі частки в домоволодінні затверджено мирову угоду,якоювизнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру 1 в будинку за літ. А, будинок за літ.Е, гараж під літерою Б.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.04.2015 зазначена ухваласкасована (а.с. 226-227).

Враховуючи вищевикладене, відсутні докази на підтвердження того, що спірні об'єкти належать ОСОБА_7, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та його поділу.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк