Ухвала суду № 65581100, 19.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Рубан С.М.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кулик В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного агентства рибного господарства України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України та з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період до 21.03.2016 в розмірі 42 167,97 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2016 позов задоволено. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42 167 грн. 97 коп. Стягнути з Державного агентства рибного господарства України в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп.

В апеляційній скарзі Державне агентство рибного господарства України просить рішення суду першої інстанції скасувати. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивач не працював у відповідача та останній не сплачував йому заробітної плати. Зазначило, що в штатному розписі не було посади.

Під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з бажанням відповідача в добровільному порядку погасити вищезгадану заборгованість, без зазначення дати її погашення.

Позивач проти такого клопотання заперечував та просив розглянути справу по суті позовних вимог.

Справа № 761/3105/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8307/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відповідачем з посади, 05.01.2015 відбулось з порушенням вимог КЗпП України і такі порушення зазначені у рішенні, яке набрало законної сили.

З таким висновком суду колегія суддів повністю погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції, що 03.11.2014 ОСОБА_1 булопоновлено на роботі на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2011 на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Волинській області з 13.12.2010 (а. с. 14-15), а Державним агентством рибного господарства України видано Наказ № 124-ТО про поновлення позивача на роботі (а. с. 3). 05.01.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що свідчить виданий відповідачем наказ № 1-ТО (а. с. 4). 20.10.2015 Шевченківським районним судом м. Києва частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі. Визнано незаконним наказ Державного агентства рибного господарства України від 05.01.2015 за № 1-ТО про звільнення позивача та поновлено останнього на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Волинській області з 05.01.2015. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено (а. с. 5-11). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2016 вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 12-13). Разом з тим, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при розгляді вищезгаданої справи не заявлялись ОСОБА_1, а тому останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Так,ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Шевченківським районним судом м. Києва від 20.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарствазадоволено частково. Визнано незаконним наказ Державного агентства рибного господарства України від 05.01.2015 за № 1-ТО про звільнення позивача та поновлено останнього на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Волинській області з 05.01.2015. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено (а. с. 5-11). Дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.2ст. 235 КЗпПпри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного та з урахуванням наявності рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2015, яким встановлено факт незаконного звільнення позивача, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є правильними.

Відповідно до вимог п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 N 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100.

Відповідно до п. 8 Положення нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що середня заробітна плата позивача становить 42 167,97 грн., період вимушеного прогулу з 05.01.2015 по 21.03.2016.

В апеляційній скарзі відповідач практично не заперечував вірність проведеного розрахунку, який було зроблено судом першої інстанції щодо середнього заробітку позивача.

Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає його правильним та таким, що обґрунтовано був покладений судом першої інстанції в обґрунтування зазначеної суми середньої заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не працював у відповідача та останній не сплачував йому заробітної плати не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивача незаконно було звільнено та поновлено на роботі, однак не було вирішено питання щодо стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог правильними.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та винесені судом з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

С.М.Рубан