Ухвала суду № 65578208, 27.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2328/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08 грудня 2016 року № 25-03-012/0667/158 у розмірі 58 000 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 27 березня 1997 року.

Листом від 27 жовтня 2016 року № 10730/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці, на виконання рішення колегії Мінсоцполітики від 23 вересня 2016 року та Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, ПФУ та ДФС, направив для опрацювання відповідачу переліки роботодавців, які виплачують заробітну плату у розмірі меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати. Листом доручено провести перевірку додержання законодавства про працю на підприємствах, зокрема, позивача (а.с.98,99).

Листом від 27 жовтня 2016 року № 10784/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці додатково надав дозвіл Управлінню на проведення перевірок у роботодавців згідно з переліком (а.с.100).

Відповідно до наказу від 09 листопада 2016 року № 199 та на підставі направлення на проведення перевірки від 09 листопада 2016 року № 815, посадовою особою управління Держпраці у Чернігівській області проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» законодавства про працю. Відповідно до відмітки, копію направлення на проведення перевірки 10 листопада 2016 року вручено під підпис директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9..

За результатами перевірки складено акт додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 25-03-012/0667 від 15 листопада 2016 року, отриманий ОСОБА_9. 15 листопада 2016 року, що підтверджується підписом та печаткою. Заперечення та зауваження до перевірки відсутні (а.с.67-74).

Відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 96 Кодексу законів про працю України, а саме: відповідно до штатного розпису введеного в дію 01 листопада 2016 року посадові оклади: інженера з охорони праці пожежної безпеки, лікаря-гастроентеролога, лікаря-уролога, лікаря-онколога, мамолога, рентгенолаборанта, сестри маніпуляційної, сестри медичної, сестри медичної зі стоматології, молодшої сестри медичної, зубного техніка, реєстратора медичного, лікаря гінеколога,майстра з ремонту автозасобів, закрійника, швачки встановлено - 1450 грн.; оплата праці співробітникам товариства (сестрі медичній ОСОБА_3, адміністратору ОСОБА_6., автомеханіку ОСОБА_4 та іншим працівникам) проводиться на рівні розміру мінімальної заробітної плати - 1450 грн., без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Також - порушення ст. 97 Кодексу законів про працю України, а саме: штатний розпис на 30 жовтня 2016 року з встановленими розмірами посадових окладів правників товариства затверджений директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9. самостійно, без погодження з уповноваженими на представництво трудовим колективом органом; та порушення ст.115 Кодексу законів про працю України -строки виплати заробітної плати в товаристві не встановлені, заробітна плата в перевіряємому періоді 2016 році працівникам виплачується один раз на місяць. За жовтень 2016 року на момент перевірки заробітна плата нарахована, але не виплачена (а.с.67-74_.

Відповідачем складено відносно ОСОБА_9., як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс», протокол про адміністративне правопорушення від 15 листопада 2016 року № 25-18-012/0289, вручений директору товариства, що підтверджується її підписом та печаткою позивача. У даному протоколі ОСОБА_9. зазначено про намір усунути виявлені перевіркою порушення у місячний термін (а.с.80-81).

Начальником управління Держпраці у Чернігівській області акт перевірки від 15 листопада 2016 року № 25-03-02/0667 прийнято до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи позивачу повідомлено листом від 28 листопада 2016 року № 10-04/4411, який вручено адресату 29 листопада 2016 року.

Листом від 29 листопада 2016 року № 40 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9. повідомила відповідача про неможливість бути присутньою при розгляді справи. Справу просила розглянути без її участі (а.с.104).

08 грудня 2016 року начальником управління розглянуто акт перевірки від 15 листопада 2016 року № 25-03-012/0667 та за результатами розгляду винесено постанову про накладення на позивача штрафу від 08 грудня 2016 року у№ 25-03-012/0667/158 у розмірі 58000 грн., яку надіслано позивачу 08 грудня 2016 року листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 09 грудня 2016 року (а.с.105).

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України. В той же час, зазначене обмеження не поширюється: з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства. Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини.

Однак, беручи до уваги завдання Управління Держпраці у Черкаській області, визначені Положенням про Управління Держпраці у Черкаській області, суд знову вірно дійшов висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України. Відповідно, приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ не можуть поширюватись на управління Держпраці у Черкаській області, як помилково стверджує позивач.

Крім того, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01 січня 2015 року. Відповідно до п.8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 76 встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, на період з січня по червень 2015 року поширювалось обмеження щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й Державною інспекцією з питань праці та її територіальними органами.

Проте, оскільки дія вищевказаного мораторію закінчилась, то починаючи з 01 липня 2015 року проведення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про працю у загальному порядку відновилося.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо неможливості проведення перевірки відповідачем у зв'язку з дією мораторію.

Крім того, матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо неналежного повідомлення про проведення перевірки: відповідно до відмітки, копію направлення на проведення перевірки 10 листопада 2016 року вручено під підпис директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9.. Позивачем не доведено, що підпис на направленні від 10 листопада 2016 року вчинено не директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у акті перевірки №25-03-012/0667 зафіксовано участь у перевірці директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9. та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_5 (а.с.67-74).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи « 1640-1642/17-24 підпис від імені ОСОБА_9. у Акті перевірки №25-03-012/0667 від 15 листопада 2016 року у графах «Директор ТОВ «Сервіс» у позиції «підпис» виконані не ОСОБА_9., а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с.199-208).

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підписання акту перевірки №25-03-012/0667 іншою особою замість ОСОБА_9. не спростовує присутність останньої під час її проведення.

Більш того, формальні порушення під час оформлення результатів перевірки не можуть бути підставою для скасування її наслідків при доведенні факту порушення норм трудового законодавства України.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної 14 квітня 2016 року у справі № К/800/23750/15, 25 травня 2016 року у справі № К/800/27304/14 та 05 жовтня 2016 р. у справі № К/800/38754/15 Вищий адміністративний суд України вказав на наступне: «Згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10, позивач, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки . Якщо ж допуск до перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Враховуючи те, що позивач допустив посадових осіб відповідача до здійснення перевірки, судом надається правова оцінка суті виявлених порушень трудового законодавства.

Розглядаючи суть порушень законодавства України, встановлених актом перевірки № 25-03-012/0667 від 15 листопада 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надано наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ОСОБА_9. від 30 жовтня 2016 року № 140, засвідчений її підписом та печаткою товариства, яким затверджено та з 01 листопада 2016 року введено в дію штатний розпис Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» у кількості 24 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати 32 630 грн. (а.с. 82).

До наказу був наданий штатний розпис, який введений в дію з 01 листопада 2016 (кількість штатних одиниць - 24; місячний фонд заробітної плати 32 630,00 грн.) (а.с. 83).

Так, посадові оклади інженера з охорони праці пожежної безпеки, лікаря-гастроентеролога, лікаря-уролога, лікаря-онколога, мамолога, рентгенолаборанта, сестри маніпуляційної , сестри медичної, сестри медичної зі стоматології, молодшої сестри медичної, зубного техніка, реєстратора медичного, лікаря гінеколога, закрійника, швачки, майстра з ремонту автозасобів, встановлено на рівні 1450 грн., тобто без врахування вимог ст. 96 Кодексу законів про працю України, що є порушенням законодавства України про працю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що недоліки штатного розпису, який надано посадовій особі відповідача разом з наказом під час проведення перевірки, зафіксовані в акті (неналежне затвердження розпису) (а.с. 67-74) та протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.80-81).

Так, дотримання позивачем законодавства про працю встановлюється шляхом оцінки наказу та штатного розпису, наданого під час проведення перевірки.

Натомість, суд апеляційної інстанції не бере до уваги наказ та штатний розпис позивача, наданий під час розгляду справи у суді першої інстанції (а.с.96), з огляду на те, що зазначений та штатний розпис не надавались посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, що сторонами не заперечується.

Системний аналіз матеріалів справи та вимог чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що встановлення відповідачем порушення позивачем ст. 96 Кодексу законів про працю України є обґрунтованим.

Крім зазначеного, позивач вказує, що нарахування заробітної плати на такому рівні відбувалось у зв'язку із тим, що робітники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працювали неповний робочий тиждень відповідно до узгодженого між товариством та робітниками порядку робот на підставі наказів від 30 квітня 2016 року, 05 травня 2016 року та 10 травня 2016 року.

Проте у матеріалах справи містяться копії табелів обліку робочого часу за липень-серпень та жовтень 2016 року, відповідно до яких:

медичною сестрою ОСОБА_3 та реєстратором ОСОБА_6, автомеханіком ОСОБА_4 в жовтні 2016 року відпрацьовано по 159 годин. Цього ж місяця зубний технік ОСОБА_7 відпрацював 132 години;

у серпні 2016 року медичною сестрою ОСОБА_3 відпрацьовано 175 годин в той час, як норма годин для цієї посади становить - 169,4 годин, автомеханік ОСОБА_4 та адміністратор ОСОБА_6. відпрацювали по 175 годин;

у липні 2016 року медичною сестрою ОСОБА_3 відпрацьовано 163 годин, при нормі 161,7 годин, реєстратором ОСОБА_6 відпрацьовано 168 годин, при нормі 161,7 годин, автомеханіком ОСОБА_4 відпрацьовано 168 годин (а.с.85,87,89).

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 травня 2006 року № 319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я» встановлено таку тривалість робочого часу: для зубного техніка на рівні 33 робочі години на тиждень; для медичної сестри та медичного реєстратора - по 38,5 години на тиждень.

Отже, вказані працівники відпрацювали законодавчо встановлену місячну норму робочого часу, а у деяких випадках - понад визначений вищевказаним наказом термін.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи позивача про рівень оплати праці з огляду на узгодженого відпрацювання неповного робочого дня відповідними працівниками.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено наявність обставин, які є підставою для винесення оскаржуваної постанови. Зазначені доводи позивачем не спростовані.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до протягом 20 днів Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги у порядку, встановленому ст.. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.