Ухвала суду № 65578210, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1096/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року №0004611505.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суми податку на прибуток були сплачені позивачем в строк, встановлений п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак, і для застосування наслідків, визначених п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06 лютого 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік №9081016039, якою у рядках 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 07 - рядок 08 - рядок 09 (при позитивному значенні)» та 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)» задекларовано 486217,00 грн. (а.с.10-12).

Згідно з платіжним дорученням від 11 березня 2015 року №1 позивачем сплачено 486217,00 грн. із зазначенням в ньому призначення платежу "Податок на прибуток за 2014 рік. Нараховано та перераховано повністю. Термін сплати 11.03.2015 "(а.с. 14).

06 квітня 2015 року позивач листом від 03 квітня 2015 року №2-03/04/2015, просив відповідача перекинути з розрахункового рахунку №33111318700007 на розрахунковий рахунок №33117312700007 суму 486217,00 грн. (а.с.16).

24 квітня 2015 року відповідачем на підставі зазначеної вище заяви 486217,00 грн. перераховано з розрахункового рахунку №33111318700007 на розрахунковий рахунок №33117312700007 суму 486217,00 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податків до бюджету, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2015 року №364/15-05 (далі - Акт) на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 05 серпня 2015 року №0004611505, яким зобов'язано сплатити штраф за затримку на 44 календарних дні суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 20% у сумі 97065,80 грн. (а.с. 9).

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 11 листопада 2015 року №17099/10/26-15-10-06 (а.с.19-20) та Державної фіскальної служби України (ДФС) від 14 січня 2016 року №462/6/99-99-10-01-02-25, прийнятими за результатами розгляду скарг позивача, податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року №0004611505 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 23-24).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступного.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 43 Бюджетного кодексу України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частиною п'ятою ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що згідно з даними КОР з платежу 11020300 позивач на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (реєстраційний номер 9081016039 від 25 лютого 2015 року) нараховано 11 березня 2015 року суму 485328,99 грн. платіжним дорученням від 24 квітня 2015 року №5334-20 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший. Відповідно до наданої копії виписки ПАТ АКБ «Львів» з розрахункового рахунку позивача №2600753702 за 11 березня 2015 року протягом дня на підставі документу №1 перераховано кошти у сумі 486217,00 грн. з метою сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік на рахунок №33111318700007 УДКСУ у Печерському районі ГУДКСУ у м. Києві.

06 квітня 2015 року Позивач звернувся до відповідача із Листом від 03.04.2015 року №2-03/04/2015, в якому просив зарахувати на бюджетний рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33117312700007 сплачені на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33111318700007 кошти у сумі 486217,00 грн., у зв'язку з чим, зазначені грошові кошти в сумі 486217,00 грн. перераховано згідно з платіжним дорученням від 24 квітня 2015 року №5334-20 з одного бюджетного рахунку на інший та порушено законодавчо встановлені терміни сплати податку.

Суд звертає увагу, що відповідач не заперечує проти факту, що 486217,00 грн. суми самостійно визначеного зобов'язання згідно Платіжного доручення від 11 березня 2015 року №1 надійшли до бюджету.

Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання, а отже і для застосування наслідків, визначних п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року №21-377а15.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що 486217,00 грн. суми податку на прибуток сплачено позивачем в строк, встановлений п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року №0004611505 є протиправним та підлягає скасуванню.

Встановлені вище обставини справи, жодним чином під час розгляду справи в апеляційному порядку відповідачем не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.