Ухвала суду № 65578203, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9636/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.,

відповідача - Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року №0007021204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що помилкове не зазначення позивачем в квитанції про сплату відповідного податкового зобов'язання податкового номеру фізичної особи не є підставою для нарахування відповідачем штрафу позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 5543,13 грн., оскільки зазначене не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2014 року позивачем подано податкову декларацію №1400045722 про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій задекларовано дохід у вигляді спадщини у розмірі 554314,00 грн.; сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання - 27715,70 грн.

З платіжного доручення від 16 липня 2014 року №@2PL914709 убачається (а.с. 16-17), що позивачем сплачено 27715,70 грн. із зазначенням в ньому призначення платежу "оплата за спадщину, код платежу 1101500 від ОСОБА_4 Пл. ОСОБА_4.".

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету позивачем, за результатами якої складено відповідний акт від 25 лютого 2016 року №282/26-59-13-04 (надалі - Акт) (а.с. 18).

В Акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 179.7. ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків ним несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (на 74 дні), відповідальність за що передбачено п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України.

07 березня 2016 року позивачем подано заперечення на Акт (а.с. 19-20). Листом відповідача "Про розгляд заперечення до акту перевірки" від 17 березня 2016 року №3212/К/26-59-13-04-26 (а.с.22-23) повідомлено позивача, що висновки за результатами перевірки щодо нарахувань штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України залишено без змін.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21 березня 2016 року №0007021204 (а.с. 24), та яким зобов'язано сплатити штраф за затримку на 74 календарних днів суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20% у сумі 5543,14 грн.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 27 травня 2016 року №3736/К/26-15-10-02-16 (а.с. 36-37) податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року №0007021204 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_4 від 30.03.2016 року - без задоволення.

Листом відповідача від 25 березня 2016 року №3863/К/26-59-13-04-26 (а.с. 31-34), повідомлено позивачу, що, оскільки в наданій ним копії квитанції від 16 липня 2014 року не вказано податковий номер фізичної особи, ідентифікувати такого платника неможливо, тому в ІКП ОСОБА_4 станом на 01.08.2014 виник борг у розмірі 27715,70 грн., а за результатами погашення основного платежу - штрафна санкція у розмірі 5543,14 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступного.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

А згідно з п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України зокрема базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Підпунктом 164.2.10. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до п. 174.6. ст. 174 Податкового кодексу України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV цього кодексу для оподаткування спадщини.

Згідно з п. 174.1. ст. 174 Податкового кодексу України об'єктом спадщини платника податку є, зокрема об'єкт нерухомості.

Відповідно до п. 174.3. ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину; дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Згідно з п.п. 179.5., 179.6. ст. 179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником. За неповнолітніх осіб або осіб, визнаних судом недієздатними, податкову декларацію подають їхні батьки (опікуни, піклувальники).

Відповідно до п. 179.7. ст. 179 Податкового кодексу України, зокрема фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із доводами апелянта, станом на 31 липня 2013 року на підставі поданої позивачем відповідної декларації у нього виникла заборгованість на суму 27715,70 грн., яка погашена 13 жовтня 2014 року згідно з висновком від 09 жовтня 2014 року №12694/ГР; в квитанції не вказано податковий номер фізичної особи, тому ідентифікувати такого платника неможливо.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує проти того факту, що 27715,70 грн. суми самостійно визначеного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб згідно платіжного доручення від 16 липня 2014 року №@2PL914709 надійшли до бюджету.

З урахуванням викладеного вище та факту сплати позивачем належної суми самостійно визначеного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (27715,70 грн.), що підтверджується платіжним дорученням від 16 липня 2014 року №@2PL914709, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету в строк, встановлений чинним законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року №21-377а15.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове не зазначення позивачем в квитанції про сплату відповідного податкового зобов'язання податкового номеру фізичної особи не є підставою для нарахування відповідачем штрафу позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 5543,13 грн., оскільки зазначене не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року №0007021204 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) на рахунок Державної судової адміністрації України (стягувач за рішеннями про стягнення судового збору): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.03.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.