Постанова № 65576397, 22.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/2699/16

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача Пелех Ю.В.

представників відповідача Шатківської А.А., Сидоренко Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013741300 від 08.11.2016 р.,

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.03.2017, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013741300 від 08 листопада 2016 року на суму 3753,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка філії "Малинський Райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №46/06-30-14-01/26193048 від 25.10.2016. На підставі зазначеного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає необґрунтованим. Зазначає, що перерахування сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати проводилися своєчасно. Вказує, що податковим органом було неправомірно застосовані санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представники відповідача заперечували щодо позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, вказавши, що під час перевірки встановлено факти несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб, при цьому документів, які б спростували встановлені в ході перевірки порушення платником податку не надано.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 28.09.2016 №1400, №1401, №1402 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Малинський Райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №49/06-30-14-01/26193048 від 25.10.2016 (а.с.7-47).

Згідно розділу 4 акту, серед іншого, перевіркою були встановлені порушення:

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.129.1.3 п.129.3 ст.129 та п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого Філією "Малинський райавтодор" несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

За результатами проведеної перевірки та на підставі вказаного акту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0013741300 від 08.11.2016, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 16748,03 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13328,96 грн. та нараховано пеню у розмірі 3419,87 грн. (а.с.6).

Не погоджуючись частково із винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням на суму 3753,13 грн., вважаючи його необґрунтованим позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах № 818/2927/13-а від 24.02.2015 року та № 820/12804/14 від 10.06.2015 року.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пп.164.6 ст.164).

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

В ході перевірки наявності заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам встановлено, що на ДП "Житомиравтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" філії "Малинський райавтодор" станом на 01.01.2013 залишок по заробітній платі склав Кт 98562,84 грн., яка складається із заборгованостей за жовтень 2012 року в сумі 19417,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 37249,83 грн., за грудень 2012 року в сумі 41896,01 грн. Крім того, станом на 30.06.2016 залишок по заробітній платі склав 81275,34 грн., яка складається із заборгованості за травень 2016 року в сумі 35758,94 грн. та заборгованості за червень 2016 року в сумі 45516,40 грн.

Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що станом на 01.01.2013 залишок несплаченого вищевказаного податку філії "Малинський Райавтодор" становить 18218,24 грн.

Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог та наданих представниками позивача пояснень, позивач визнає виявлені контролюючим органом порушення ст. 126 Податкового кодексу України та погоджується із нарахуванням штрафу згідно вимог ст.126 Податкового кодексу України, проте на думку Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ГУ ДФС у Житомирській області неправомірно застосувало до позивача штраф на підставі ст. 127 ПК України.

Позивач зазначає, що під час виплати кожної суми доходів працівникам, підприємством обов'язково перераховувались суми ПДФО, військовий збір та єдиний внесок, на підтвердження чого надав звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку 26008055806389 (а.с.113-115, 117-118).

Водночас, представником відповідача наголошено, що враховуючи, що у позивача була наявна заборгованість по вказаному податку за минулий період, перераховані суми зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, як того вимагає п.87.9 ст.87 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України №47546/7/99-99-17-01-02-17 від 28.12.2015, постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №21-2919а15, постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі №813/6774/13-а.

Як вбачається з матеріалів справи, несплата вказаного податку разом із виплатою заробітної плати мала місце у зв'язку із існуванням заборгованості за попередні податкові періоди, куди відповідачем зараховувались сплачені позивачем кошти.

Зазначені дії податкового органу узгоджуються із приписами п.87.9 ст.87 ПК України, якою передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що виплата заробітної плати по філії "Малинський райавтодор" проводилася несвоєчасно, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб відбувалася після виплати заробітної плати, оскільки зазначені платежі зараховувалася в рахунок погашення вже існуючої, попередньої заборгованості по цьому податку.

За таких обставин, оскільки позивачем не сплачено податок до або під час виплати доходів, податковим органом правомірно нарахована штрафна санкція на підставі ст.127 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, у межах, в спосіб та на підставах, визначених чинним законодавством при винесенні оскаржуваних рішень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не підлягають задоволенню.

Підстав для повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог немає, оскільки позивачем при поданні адміністративного позову сплачено мінімальний розмір судового збору (1378 грн.).

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 29 березня 2017 р.