Ухвала суду № 65562696, 28.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Григоренко М.П., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Деркач І.М.

за участі: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Рівненського міського суду від 7 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 7 лютого 2017 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк" або банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (далі - ТОВ "Тріанекс"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором закрито в частині позовних вимог до ТОВ "Тріанекс".

На ухвалу банком подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом роз'яснень п. 2, абз. першого п. 4, абз. третього п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", правових висновків Верховного Суду України, що викладені у постановах від 07.11.2012 року в справі №6-129цс12, від 10.10.2012 року в справі №6-102цс12, від 21.11.2012 року в справі №6-134цс12, від 24 червня 2015 року в справі №6-255цс15 і від 30.09.2015 року в справі №6-1348цс15.

При цьому покликався також і на порушення вимог ст. 554 ЦК України щодо відповідальності боржника і поручителя, яка є солідарною.

З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направивши справу для продовження розгляду до суду, який постановив ухвалу.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Тріанекс", вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ПАТ "Кредобанк", колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, в засіданні суду першої інстанції представники відповідачів заявили клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа в частині вимог банку до ТОВ "Тріанекс" підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 206 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України 7 вересня 2016 року в постанові в справі №6-1593цс16, вбачається, що відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Згідно з абз. другим ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумногго строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand vs.Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну струтктуру судів, включно з… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…" З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що клопотання відповідачів є обґрунтованим і відповідає вимогам закону, суд першої інстанції вірно закрив провадження у справі з тих міркувань, що справу в частині вимог ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "Тріанекс про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором належить вирішувати за правилами господарського судочинства.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання норм процесуального права, то з ними колегія суддів не може погодитися.

Так, відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Будь-яких доказів про такі процесуально-правові порушення, що призвели до помилкового вирішення питання, позивачем надано не було, а апеляційним судом не було здобуто.

Посилання автора скарги про залишення поза увагою роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а також правових висновків Верховного Суду України в інших постановах на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Не можна погодитися через їх необґрунтованість і з твердженням ПАТ "Кредобанк" про неврахування положень ст. 554 ЦК України щодо солідарної відповідальності боржника та поручителя.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є додержання судом першої інстанції вимог закону при її постановленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 7 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: