Ухвала суду № 65537496, 16.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Масенка Д.Є., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні приміщенні суду в м. Києві 16 березня 2017 року апеляційні скарги представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 та захисника СусліковаЮ.А. в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року,

за участі: прокурора захисника підозрюваної власника майна Кіпчарського О.П., Суслікова Ю.А., ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Яковлєва С.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчавським О.П., та накладено арешт на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонивши останньому відчужувати іншим особам майно, яке зареєстроване за ним на праві власності, зокрема на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,9 кв.м., земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0026 га для ведення особистого селянського господарства, які розташована за адресою: АДРЕСА_4;

- квартира загальною площею 70,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартира загальною площею 83,20 кв.м.,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіль марки TOYOTA «HIGLANDER» 2013 року виробництва, білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_2.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна, вбачається можливим накладення арешту на вказане майно, яке ОСОБА_9 набув від підозрюваної ОСОБА_5

Не погоджую з ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 та захисник Сусліков Ю.А. в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у накладенні арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого.

Так, в апеляційних скаргах зазначають, що слідчий суддя не врахував те, що ОСОБА_9 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12016000000000012 та ця обставина відповідно до вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства виключається за рахунок належного йому на праві приватної власності майна його конфіскації або забезпечення відшкодування шкоди.

Крім того, стверджують, що слідчий суддя не врахував те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 216 КПК України досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 212 КК України здійснюють слідчі органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Відповідно процесуальним законом підслідність вказаного кримінального правопорушення не віднесена до слідчих Національної поліції України.

Разом з тим, звертають увагу на те, що розгляд вищевказаного клопотання органу досудового розслідування відбувся без повідомлення ОСОБА_9 та ОСОБА_5, оскаржувана ухвала була вручена слідчим органу Національної поліції ОСОБА_5 та відповідно отримано нею лише 14 лютого 2017 року, а самому ОСОБА_9 дана ухвала не вручалася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна та захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиню 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу слідчого судді від 01 лютого 2017 року року було постановлено без виклику осіб, які її оскаржують, а копія ухвали була отримана ними лише 14 лютого 2017 року, і це не спростовується матеріалами провадження, токолегія суддів вважає, що в такому випадку строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 20 січня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016000000000012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

31 січня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 завдала збитків державному бюджету України на суму 11 027 570 грн.

Санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2017 року за № 79102428 установлено, що ОСОБА_9 на праві приватної власності володіє вищезгаданим майном,.

Крім цього, з початку досудового розслідування відносно службових осіб АТ «ЕНВІЖН - УКРАЇНА» ОСОБА_5 переоформила своє рухоме та нерухоме майно на сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3, який відповідно до відомостей щодо отриманих доходів з Центральної бази даних ДФС не має доходів, які б підтверджували законність набуття такого майна у власність, а тому це майно підлягає під застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

01 лютого 2017 року старший слідчий в ОВС ГСУ Національної поліції України Яковлєв С.О., за погодженням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який набув майно від підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із забороною ОСОБА_9 відчужувати іншим особам майно, яке зареєстровано за ним на прав власності, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,9 кв.м., земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0026 га для ведення особистого селянського господарства, які розташована за адресою: АДРЕСА_4; квартира загальною площею 70,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; квартира загальною площею 83,20 кв.м.,, яка розташована за адресою: місто Київ, АДРЕСА_3; автомобіль марки TOYOTA «HIGLANDER» 2013 року виробництва, білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_2.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12016000000000012, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна.

З таким рішенням слідчого судді не можливо погодитися з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, слідчий суддя не врахувавши всі обставини провадження наклав арешт на майно, що як вважає колегія суддів, призвело до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.

Так, як вбачається з матеріалів провадження за клопотанням старшого слідчого Яковлєва С.О., ОСОБА_12 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12016000000000012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, а отже не є суб'єктом ст. 170 КПК України, на підставі чого правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває в його приватній власності немає.

Крім того, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, вказав, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна, вбачається можливим накладення арешту на вказане майно, яке ОСОБА_9 набув від підозрюваної ОСОБА_5

Проте зі змісту норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, старший слідчий в клопотанні про арешт майна та слідчий суддя місцевого суду в ухвалі, взагалі не обґрунтували, яким саме чином вказане майно, яке належне ОСОБА_9 і якому не повідомлялось про підозру у даному кримінальному провадженні і до нього не заявлялось жодних позовних вимог, може підлягати конфіскації.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні старший слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об'єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання старшого слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав.

Таким чином, як вважає колегія суддів, розгляд клопотання старшого слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 та захисника Суслікова Ю.А. в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Яковлєва С.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., та накладено арешт на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонивши останньому відчужувати іншим особам майно, яке зареєстрованого за ним на праві власності, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотаннястаршого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України Яковлєва С.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчавським О.П., про накладення арешту на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/1248/20176 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Литвинова І.В. Доповідач: Паленик І.Г.