Ухвала суду № 65537494, 20.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури міста Києва про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року, -

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року позов до Державної казначейської служби задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 044 000 грн. 00 коп., втраченого заробітку у розмірі 37 715 грн. 20 коп.

У задоволенні позову до прокуратури м. Києва відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судової експертизи у розмірі 6 468 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі прокуратура м. Києва просить змінити рішення суду у частині стягнення з Державної казначейської служби у відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір моральної шкоди у відповідності до вимог закону. Скасувати рішення суду в частині стягнення втраченого заробітку та закрити провадження в цій частині.

В судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримала.

ОСОБА_1 та його представник проти апеляційної скарги заперечили.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги до Державної казначейської служби України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством та судом. При цьому суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення втраченого заробітку, який позивач не отримав через відсторонення від роботи за період з 01.01.2012 року по 24.01.2013 року.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2004 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

20.04.2004 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд, та відсторонено від виконання службових обов'язків.

16.08.2005 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у вигляді 4 роківпозбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки, із звільненням від призначеного покарання з випробуванням на 2 роки.

13.02.2006 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16.08.2005 року скасовано, справу направлено до прокуратури Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

13.12.2011 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.

30.07.2012 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва вирок суду залишено без змін.

24.01.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м Києва від 30.07.2012 року скасовано, справу направлено прокурору Солом'янського району м. Києва на нове розслідування. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

12.06.2014 року кримінальне провадження № 42013110090000112 закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 20.04.2004 року по 12.06.2014 року, тобто протягом 121 місяця та 23 днів.

Під вартою ОСОБА_1 перебував з 13.12.2011 року по 24.01.2013 року, тобто 13 місяців і 11 днів.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи № 9875/15-61 від 07.12.2015 року рекомендаційний розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, з урахуванням психологічних коефіцієнтів складає 720 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 травня 2016 року складає 1 450 грн. 00 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції на час порушення кримінальної справи) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Згідно ч. 3 ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, тому є, передбачені пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 122 місяців ((з 20.04.2004 (постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого) до 12.06.2014 року (час закриття кримінального провадження)).

Таким чином мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 176 900 грн. ( 1 450 грн. х 122 міс. ).

Визначаючи моральну шкоду в розмірі 1 044 000 грн. 00 коп., суд вірно врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість немайнових втрат та необхідність їх відновлення, прийняв до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації, час та зусилля, які йому необхідно вжити для відновлення та поновлення своїх порушених прав, виходив з засад розумності та справедливості.

При цьому суд взяв до уваги, що під час перебування під слідством та судом, позивач 13 місяців і 11 днів знаходився в умовах ізоляції під вартою.

При визначенні розміру моральної шкоди суд дав належну оцінку наявному в матеріалах справи висновку експерта № 9875/15-61 від 07.12.2015 року.

Виходячи із змісту ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні прокурор не надав жодного доказу, який спростовував би визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди.

Не оспорюючи висновок експерта, не заявляючи будь-яких клопотань про призначення експертизи, прокурор обмежився лише поясненнями, що моральна шкода повинна стягуватися у мінімальному розмірі відповідно до закону.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу карного розшуку Солом'янського РУ ГУ МВС України в м Києві, що підтверджується наказом Головного управління МВС України в м. Києві №188 о/с від 18.06.2002 року.

Згідно довідки ОСОБА_1 зупинено нарахування грошового забезпечення з 01.01.2012 року.

Встановлено, що внаслідок відсторонення позивача від роботи, останній не отримав заробітну плату за період з 01.01.2012 року по 24.01.2013 року, що становить 12 місяців та 24 дні.

Згідно довідок № 234/9 та № 234/10 від 06.10.2014 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2 946 грн. 50 коп.

Отже сума неотриманої позивачем заробітної плати за період з 01.01.2012 року по 24.01.2013 року складає 37 715 грн. 20 коп.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції вірно вважав, що з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню втрачений заробіток за період з 01.01.2012 року по 24.01.2013 року у розмірі 37 715 грн. 20 коп.

При цьому суд взяв до уваги, що заяви позивача до правоохоронних органів з приводу досудового стягнення зазначених сум були залишені без реагування.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не з'ясовано чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань і немайнових втрат, якими діями та чи наявний причинний зв'язок між ними, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини встановлені судом першої інстанції на підставі правильної оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не з'ясовано та не підтверджено доказами, чи був позивач відсторонений від роботи (посади), колегія суддів не приймає, оскільки вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 25 листопада 2016 року ухвалено з додержанням норм матеріального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокуратури міста Києва відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та можебутиоскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук