Рішення № 65523459, 23.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2244/15-ц Номер провадження 22-ц/786/965/17Головуючий у 1-й інстанції Личковаха О. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

секретар: Радько О.М.

за участю: відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Відродження" до ОСОБА_4 про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду із вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 18 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Підприємство «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,78 га, для вирощування сільськогосподарських культур строком на п»ять років. Після закінчення дії договору підприємство продовжило використовувати належну відповідачу земельну ділянку та звернулося до нього із листом про поновлення договору оренди, а також належним чином виконувало договірні зобов'язання, оскільки заборгованість по орендній платі перед відповідачем відсутня. Окрім того, ТОВ Підприємство «Відродження», маючи намір поновити договір оренди, виплатило відповідачу орендну плату на майбутній період.

Зазначають, що жодного листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору відповідач на їх адресу не направляв.

На підставі викладеного прохали визнати поновленим на той же строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 18 листопада 2010 року, укладений між ТОВ Підприємство «Відродження» та ОСОБА_2 відносно земельної ділянки площею 2,78 га ріллі, для товарного сільськогосподарського виробництва на території Петракіївської сільської ради Хорольськогорайону, який був зареєстрований у Хорольському районному відділі державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року №532480004001980; вирішити питання судових витрат (а.с.2).

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Відродження" до ОСОБА_4 про поновлення договору оренди земельної ділянки задоволено повністю.

Визнано поновленим на той же строк, і на тих самих умовах, договір оренди земельної ділянки від 18 листопада 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством «Відродження» та ОСОБА_2, відносно земельної ділянки площею 2,78 га ріллі, для товарного сільськогосподарського товариства, на території Петракіївської сільської ради Хорольського району, який був зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської РФ центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року №532480004001980.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Відродження", ЄДРПОУ 34865259, судові витрати - судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (а.с.54-58).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року залишено без змін (а.с.116-122).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 лютого 2017 року ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.188-191).

Із вказаним рішенням місцевого суду від 02 лютого 2016 року не погодився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить рішення скасувати за недоведеністю позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що 16.10.2015 року орендодавець звернувся з заявою до орендаря з вимогою про припинення договору оренди землі та прохав не користуватися його паєм з 18.11.2015 року. Проте, на вказаний лист письмової відповіді від орендаря отримано не було, а в усній формі ОСОБА_2 було повідомлено про відсутність наміру у підприємства повертати спірну земельну ділянку.

Окрім того, зазначає також, що, в порушення вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі», так як спірний договір оренди закінчився 18.11.2015 року, проект договору або додаткової угоди оренди земельної ділянки, відповідач не отримував.

Вказує, що оскаржуване рішення містить посилання на повідомлення орендарем ОСОБА_2 про намір поновлення спірного договору оренди земельної ділянки від 14.09.2015 року та від 23.12.2015 року, проте таких повідомлень відповідач не отримував, доказів надсилання їх ТОВ Підприємством «Відродження» відповідачу суду не надано.

Вважає, що висновок суду про повний розрахунок ТОВ Підприємства «Відродження» з ОСОБА_2 включно і за грудень 2015 року, що зумовило продовження договору оренди земельної ділянки, не відповідає обставинам справ, оскільки такого здійснено не було, а на підставі наданих документів не можна однозначно стверджувати за який саме період були виплачені кошти в розмірі - 6346,60 грн., та чи входить у цю суму орендна плата за грудень 2015 року.

У судовому засіданні відповідач та його представник доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримали та прохали її задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Підприємство «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,78 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Петракіївської сільської ради Хорольського району, яка належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, для вирощування сільськогосподарських культур, строком на п»ять років (а.с.4-7).

Договір зареєстровано у Хорольському районному відділі державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Полтавської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року №532480004001980 (а.с.6).

18 листопада 2010 року сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с.4).

14 вересня 2015 року та 23.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, як додаток до нього зазначено проект додаткової угоди (а.с.11-12).

16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 подав до ТОВ Підприємство «Відродження» заяву про небажання останнього підписувати договір оренди на новий термін та прохав не використовувати належну йому земельну ділянку, дана заява зареєстрована позивачем за вхідним №11 від 16.10.2015 року (а.с.32).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що після закінчення строку дії спірного договору, тобто після 18.11.2015 року позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, у місячний термін з моменту вручення ОСОБА_2 листа-повідомлення, підписаної додаткової угоди про поновлення договору оренди відповідач позивачу не надіслав, та вимог про повернення орендованої земельної ділянки, повідомлень про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендареві, скарг або повідомлень про порушення чи неналежне виконання орендарем умов договору оренди землі, тощо, від відповідача до ТОВ «Підприємство «Відродження» також не надходило, а тому наявні підстави для визнання спірного договору поновленим на той же строк та на тих же умовах.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічну норму містить ст.60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Законом України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст.31 цього Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об'єкт оренди; строк дії договору оренди.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Встановивши у справі, яка переглядається, факт належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; суд на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем.

(Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10 цс15).

З матеріалів справи вбачається, що наявні листи-повідомлення ТОВ Підприємства «Відродження» від 14.09.2015 року та від 23.12.2015 року не місять відомостей про направлення чи отримання їх відповідачем. Окрім того, в порушення вимог процесуального закону, позивачем до матеріалів справи взагалі не долучено копії додаткової угоди, яка зазначена як додаток до листів-повідомлень від 14.09.2015 року та від 23.12.2015 року (а.с.11-12).

Також, з долученої до матеріалів справи відомості про виплату паю за 2015 рік, в якій зазначено, що відповідач отримав 6346,00 грн., не можна зробити однозначного висновку про період її сплати, які місяці включені в цей період та чи відсутня заборгованість (а.с.14).

Таким чином, нормами ст.33 ЗУ «Про оренду землі» встановлено обов'язок орендаря щодо належного виконання свої обов'язки за договором, повідомлення орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та долучення до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, які ТОВ Підприємством «Відродження» виконані не були.

Окрім того, відповідачем за місяць до закінчення дії спірного договору оренди земельної ділянки, тобто 16.10.2015 року було надіслано ТОВ Підприємству «Відродження» заяву про те, що він заперечує проти використання його земельної ділянки та має намір сам її використовувати (а.с.32).

Враховуючи вищевикладене, оскільки до спливу терміну дії Договору №б/н від 18.11.2010 року у 2015 році відповідачем ОСОБА_2 було направлено ТОВ Підприємству «Відродження» заяву від 16.10.2015 року, в якій він висловив бажання не продовжувати договірні відносини та мав намір самостійно обробляти належу йому земельну ділянку, а позивачем не дотримано строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк та не доведено належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати, у визначеному Законом України «Про оренду землі» порядку, а сам по собі факт продовження користування орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії оренди не свідчить про продовження договору оренди на попередніх умовах.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Підприємства «Відродження» не підлягають до задоволення, оскільки позивачем порушено визначений ст.33 ЗУ «Про оренду землі» порядок для поновлення договору оренди землі на тих же підставах та на ті ж строки.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги було сплачено - 1339,80грн., за подачу касаційної скарги - 1459,20 грн. (а.с.84,143).

Таким чином до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2799,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог або змінити рішення з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3, - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року,- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Відродження" до ОСОБА_4 про поновлення договору оренди земельної ділянки, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Відродження" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2799,00 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 00 коп.) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун