Вирок № 6552205, 05.11.2009, Апеляційний суд Вінницької області

Справа №1-24/2009

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2009 року апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Нагорняка Є.П.

при секретарі Діденко В.В.

з участю прокурора Горохова С.В., адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Перга Олевського району

Житомирської області, громадянина України,

з вищою освітою, одруженого, на утриманні

якого перебуває малолітня донька 2007 року

народження, що працює суддею Радомишльського

районного суду Житомирської області, проживає

у АДРЕСА_1, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 375 ч. 2 КК України

та

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця с. Лутівка Радомишльського району

Житомирської області, громадянина України,

з вищою освітою, одруженого, на утриманні

якого перебуває малолітня донька 2002 року

народження, працюючого охоронником

ТОВ «Венбест», що проживає у АДРЕСА_2, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, обіймаючи посаду судді Радомишльського районного суду Житомирської області, будучи посадовою особою судової влади, маючи 5 кваліфікаційний клас судді, займаючи відповідальне становище, вчинив зловживання ним і постановив завідомо неправосудну постанову та ОСОБА_4, обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Радомишльського РВ УВМС України в Житомирській області, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання молодшого лейтенанта міліції, вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення.

Вказані злочини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили за наступних обтавин.

20 квітня 2007 року суддя ОСОБА_3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, яка надійшла до Радомишльського районного суду з Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області, щодо ОСОБА_5, наклав на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб та постанову спрямував на виконання до Радомишльського РВ.

Після цього суддя ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 відбуває адміністративний арешт, утримуючись під вартою в ізоляторі тимчасового тримання Радомишльського РВ, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якими заборонено використання примусової праці, вирішив безоплатно використати адмінарештованого ОСОБА_5 на будівельних роботах належного його батькові будинку по АДРЕСА_3.

З цією метою 26 квітня 2007 року, використовуючи авторитет своєї посади, суддя ОСОБА_3 звернувся до керівництва Радомишльського райвідділу міліції з проханням про виділення ОСОБА_5 для виконання суспільно-корисних робіт у приміщенні Радомишльського районного суду, отримавши дозвіл та погодивши процедуру.

26 квітня 2007 року вранці ОСОБА_6, який виконував будівельні роботи належного батькові судді ОСОБА_3 будинку та керував ними, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_3, за вказівкою останнього звернувся до чергового Радомишльського РВ з приводу залучення адмінарештованого ОСОБА_5 до виконання фізичних робіт.

Черговий передав ОСОБА_5 ОСОБА_6, який в свою чергу супроводжував адмінарештованого до місця виконання робіт будинку АДРЕСА_3, після чого повертав його до ІТТ райвідділу міліції.

ОСОБА_5, усвідомлюючи, що він підданий адміністративному стягненню у вигляді арешту, сприйняв факт залучення його до виконання фізичних робіт на будівництві приватного будинку як обовязковий до виконання, боячись, що у разі відмови від виконання вказівок осіб, які здійснюють вивід на роботи та контролюють поведінку арештованих, до нього можуть бути застосовані більш суворі заходи впливу.

Таким чином суддя ОСОБА_3, підриваючи престиж та авторитет судді, як носія судової влади, примусив ОСОБА_5 до безоплатного виконання фізичних робіт на будівництві будинку АДРЕСА_3, що згідно рішення Радомишльської міської ради №22 від 13.02.07 не входить у перелік підприємств, на роботи в яких можуть залучатись адмінарештовані.

На початку листопада 2007 року ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів вирішив повторно безоплатно використати жителя м. Радомишль ОСОБА_5, як спеціаліста в галузі будівництва, на будівельних роботах належного батькові будинку.

Отже, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що реалізувати свій злочинний умисел він зможе, лише незаконно позбавивши волі ОСОБА_5, вступив у злочинну змову з дільничним інспектором міліції Радомишльського РВ ОСОБА_4 та використовуючи авторитет своєї посади схилив останнього до вчинення службових злочинів.

ОСОБА_4, будучи службовою особою працівником правоохоронного органу, бажаючи налагодити стосунки з суддею ОСОБА_3 та діючи в його інтересах, вирішив сфальсифікувати справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 та направити її для розгляду до Радомишльського районного суду, створивши умови для незаконного притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах судді ОСОБА_3, 8 листопада 2007 року у вранішній час звернувся з проханням до начальника ІТТ Радомишльського РВ ОСОБА_7 доставити до райвідділу ОСОБА_5 Виконуючи прохання, ОСОБА_7 разом зі своїми співробітниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, не будучи обізнаними у злочинних намірах ОСОБА_4, приблизно через півтори години на службовому автомобілі з будинку АДРЕСА_4, де мешкав ОСОБА_5, доставили його до службового кабінету ОСОБА_4.

Того ж дня ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 будь-якого правопорушення не вчиняв, перебуваючи удома та у приміщенні Радомишльського райвідділу міліції, склав протокол про адміністративне правопорушення, внісши до нього завідомо неправдиві відомості про те, що 8 листопада 2007 року об 11 год. 30 хв. поруч з міським ринком по вул. Русанівській у м. Радомишлі, нібито ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вчинив дрібне хуліганство та завірив його власним підписом. До вказаного протоколу ОСОБА_4, формуючи справу про адміністративне правопорушення, долучив власноруч підроблене пояснення нібито очевидця скоєння ОСОБА_5 правопорушення ОСОБА_10 Крім цього, ОСОБА_4 звернувся до ДІМ Радомишльського РВ ОСОБА_11 з проханням допомогти у формуванні адмінсправи щодо ОСОБА_5.

ОСОБА_11, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_4, власноруч склав пояснення, завіривши його своїм підписом, від імені ОСОБА_12, також нібито очевидця протиправних дій ОСОБА_5, що мали місце вранці цього дня та передав його ОСОБА_4, який, в свою чергу виніс постанову за справою про адміністративне правопорушення та разом з її підробленими матеріалами передав для ознайомлення заступнику начальника райвідділу міліції ОСОБА_13, який вивчивши справу, не знаючи, що вона підроблена, надіслав її до Радомишльського районного суду.

Таким чином ОСОБА_4 створив усі необхідні умови для незаконного притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

У пообідню пору 8 листопада 2007 року суддя ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 будь-якого правопорушення не вчиняв, оскільки згідно домовленості з ДІМ ОСОБА_4, що відбулась раніше, той підробив матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 та доставив його до суду, в приміщенні власного кабінету розглянув вказану справу та постановив у ній завідомо неправосудну постанову, визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, спрямувавши неправосудну постанову на виконання до Радомишльського РВ УМВС у Житомирській області.

Далі суддя ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 відбуває накладене на нього адміністративне стягнення, утримуючись в ІТТ Радомишльського райвідділу міліції, знову вирішив безоплатно використати ОСОБА_5 на будівельних роботах належного його батькові будинку АДРЕСА_3.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на безоплатне використання праці ОСОБА_5 на фізичних роботах, суддя ОСОБА_3 погодив з керівництвом Радомишльського РВ питання залучення правопорушника до виконання суспільно-корисних робіт у приміщенні Радомишльського районного суду.

11, 12, 17, 19, 20 та 21 листопада 2007 року ОСОБА_6, який виконував роботи на будівництві належного батькові ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_3 та керував ними і не був обізнаним зі злочинними намірами ОСОБА_3, за його вказівкою у вранішню пору в черговій частині Радомишльського райвідділу міліції забирав ОСОБА_5, супроводжував його до місця виконання робіт, контролював їх виконання, після чого увечері повертав до місця відбування ним адмінстягнення.

ОСОБА_5, відбуваючи адміністративний арешт, сприймав залучення його до фізичних робіт на будівництві приватного будинку як необхідну умову накладеного на нього стягнення.

Отже, своїми діями суддя ОСОБА_3 завдав тяжких наслідків у вигляді порушення Конституційних прав і свобод громадянина та державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету та престижу органу однієї з гілок державної влади місцевого суду.

Підсудний ОСОБА_3, який в ході провадження у справі досудового слідства відмовився від дачі показань, скориставшись наданим йому ст. 63 Конституції України правом, своєї вини в інкримінованих злочинах не визнав взагалі, пояснивши, що ОСОБА_5 він вперше побачив 8.11.07 під час розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення, з ОСОБА_4 він зустрівся лише в апеляційному суді Вінницької області під час розгляду даної справи, а тому про будь-яку злочинну змову між ними мова йти не може; з приводу залучення ОСОБА_5 до робіт на будівництві будинку №53 по вул. Міськради, що належить його батькові і до якого він ніякого відношення не має, то розмов з керівництвом Радомишльського райвідділу міліції він не вів, питання ведення будівництва він зі ОСОБА_6 не обговорював, в телефонному режимі за допомогою мобільного звязку з ним не спілкувався; на відеокасеті з записом слідчих дій, проведених зі ОСОБА_6, останній не дуже схожий на себе, телефонний номер, з якого телефонували ОСОБА_6, йому в той період не належав, - це номер телефону його батька; складав проекти заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для нотаріального посвідчення про вчинення на них тиску з боку слідчого під час їх допитів та про відмову від свідчень.

Підсудний ОСОБА_4, визнавши свою вину у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, частково лише у службовому підробленні, пояснив, що дільничним інспектором міліції Радомишльського РВ до 8.11.07 він пропрацював біля двох тижнів, до цього часу з суддею ОСОБА_3 знайомий не був і у злочинну змову з ним не вступав; матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 він підготував за вказівкою чергового райвідділу ОСОБА_14, обставини вчинення правопорушення йому повідомив начальник ІТТ ОСОБА_7, надавши анкетні дані очевидця правопорушення ОСОБА_10, пояснення якого він за вказівкою того ж ОСОБА_7 підробив, а його колега ДІМ ОСОБА_11 надав пояснення іншого очевидця правопорушення ОСОБА_12; рішення про направлення справи до суду прийняв заступник начальника райвідділу ОСОБА_13, а суддя ОСОБА_3, який у той час був на робочому місці, розглянув її, піддавши ОСОБА_5 адміністративному арешту, при цьому суддя вислухав пояснення правопорушника, який визнав свою вину у скоєнні дрібного хуліганства; під час провадження у справі досудового слідства неодноразово змінював свої показання за вказівкою начальника радомишльського РВ ОСОБА_15, через якого слідчий викликав його на допити.

Невизнання своєї вини ОСОБА_3 та часткове її визнання ОСОБА_4 суд розцінює як обраний підсудними незаборонений законом спосіб захисту від предявленого обвинувачення з метою уникнення покарання та його помякшення за скоєне.

Незважаючи на таку позицію підсудних, їх винуватість у інкримінованих їм злочинах повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз, речовими доказами та письмовими документами і відеоматеріалами, наявними у матеріалах справи, зібраними з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального закону.

Так, згідно оголошених судом в порядку ст. 306 КПК України показань потерпілого ОСОБА_5 та переглядом їх відеозапису він навесні 2007 року, відбуваючи адмінарешт за постановою судді ОСОБА_3, працював на будівництві належного останньому будинку, де познайомився зі ОСОБА_6, який організовував роботу і який з райвідділу міліції забирав адмінарештованих. По відбуттю 15-добового арешту ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_3 щодо робіт по добудові паркану біля його будинку. За виконану роботу ОСОБА_3 з ним повністю розрахувався.

8.11.07 о 9 год. 30 хв. до нього додому прийшли три працівники міліції та наказали разом з ними їхати у райвідділ, повідомивши, що від судді ОСОБА_3 надійшла заява про крадіжку електрокабелю, викраденого у нього під час виконання ОСОБА_5 робіт на будівництві паркану. Свою причетність до крадіжки ОСОБА_5 заперечив, проте був доставлений до Радомишльського РВ, де він, не читаючи, підписав якийсь документ, зазначивши, що з протоколом згоден.

В обідню пору цього ж дня в супроводі міліціонера вони прибули до Радомишльського районного суду, під кабінетом стали очікувати суддю ОСОБА_3, який, згодом підійшовши до нього, звернувся зі словами: «Що, не бажаєш працювати за гроші, тоді будем працювати безплатно» і пригрозив «згноїти» його в камері.

Далі у своєму кабінеті ОСОБА_3, куди вони зайшли разом з міліціонером, ознайомившись з документами, наданими працівником міліції, оголосив йому про те, що він отримав 15 діб арешту.

Після повернення до райвідділу міліції ОСОБА_5 було поміщено до камери, де утримуються адмінарештовані.

Через кілька днів його з камери вивели до ОСОБА_6, який працював на будинку судді ОСОБА_3. ОСОБА_6 розписався в журналі і вони разом пішли до будинку судді. ОСОБА_6 після цього ще його забирав на будівництво біля 4 разів. Будувати паркан він відмовився, виконував дрібну роботу. До місця виконання робіт приїздив ОСОБА_3, який бачив, що він працює, однак вони між собою не спілкувались. Працював безоплатно. Іншої роботи, в тому числі в приміщенні районного суду, він не виконував.

У вересні 2008 року його з роботи забрав ОСОБА_3 та завіз до нотаріуса, пояснивши про необхідність оформлення незначної формальності. Разом з ними їздив ОСОБА_6. У приміщенні нотаріальної контори спілкувався з незнайомою жінкою. Свій паспорт він віддав ОСОБА_3, який лише згодом за наполегливим проханням повернув йому (т. 1 а.с. 157-161, 162-166, 170).

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він, обіймаючи посаду оперативного чергового Радомишльського РВ, 17.11.07 видав адмінарештованого ОСОБА_5 ОСОБА_6 як представнику райсуду для виконання робіт у суді.

Свідок ОСОБА_14, який також працює на посаді оперативного чергового райвідділу міліції, пояснив, що 8.11.07 о 14 годині до райвідділу ДІМ ОСОБА_4 був доставлений ОСОБА_5 з постановою судді ОСОБА_3 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту строком на 15 діб та його було поміщено для відбування стягнення до ІТТ.

Адмінарештований ОСОБА_5 12 та 20 листопада 2007 року залучався до виконання фізичних робіт у Радомишльському районному суді.

20.11.07 у ранковий час до чергової частини звернулись працівник суду ОСОБА_17 та невідома особа, яка також представилась працівником суду, з приводу взяття адмінарештованих для виконання ними робіт у суді, він відмовив невідомому у його проханні, проте від керівництва райвідділу надійшла вказівка про передачу ОСОБА_5 невідомому, що він і зробив. Останній особисто забрав ОСОБА_5 та супроводжував його до місця виконання робіт.

Вказівок по підробленню справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 він ОСОБА_4 не давав.

За свідченнями оперативного чергового Радомишльського РВ ОСОБА_18 у листопаді 2007 року ОСОБА_5, який утримувався в ІТТ, відбуваючи адмінарешт, 2-3 рази залучався до виконання робіт у районному суді.

Зокрема, свідок пояснив, що 21.11.07 о 8 годині до чергової частини зателефонував суддя ОСОБА_3, повідомивши, що йому потрібно ОСОБА_5 для виконання ним робіт у суді. Про телефонний дзвінок ОСОБА_3 він повідомив в.о. начальника РВ ОСОБА_19, отримавши від нього усний дозвіл. За ОСОБА_5 прийшла незнайома особа, яка повідомила, що вона працівник суду. Начальник ІТТ ОСОБА_7 підтвердив, що незнайомець дійсно новий працівник суду та йому особисто був переданий ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_20 оперативний черговий Радомишльського райвідділу міліції, пояснив, що в листопаді 2007 року адмінарештованого ОСОБА_5 за вказівками керівництва РВ залучали до робіт у суді, видаючи його представнику суду, як згодом йому стало відомо, ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_7, що обіймає посаду начальника ІТТ радомишльського РВ, пояснив, що 8.11.07 після 14 години до приміщення ІТТ було доставлено для відбування адмінарешту, призначеного за постановою суду, ОСОБА_5. 12.11.07 до нього звернувся черговий райвідділу ОСОБА_18, повідомивши, що прийшов працівник суду за адмінарештованими для виконання ними робіт у суді. Він відмовив незнайомому чоловіку у його проханні. Через деякий час до чергової частини зателефонував суддя ОСОБА_3 з приводу видачі адмінарештованих. Черговий одразу зєднав його з ОСОБА_19, який на той момент виконував обовязки начальника РВ і дав дозвіл. Таким чином ОСОБА_6, який представлявся працівником суду, забирав на роботи до суду ОСОБА_5 11, 12, 17, 19, 20 та 21 листопада 2007 року.

Стосовно доставлення ОСОБА_5 8.11.07 до райвідділу міліції свідок ОСОБА_7 повідомив, що вранці на оперативній нараді кимось з дільничних інспекторів було піднято питання з приводу встановлення місця перебування ОСОБА_5. Оскільки йому була відома адреса, за якою проживає ОСОБА_5, то він разом з ДІМ ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на службовому автомобілі приїхали на вул. Русанівську в м. Радомишлі, де удома застали ОСОБА_5 та за його згодою доставили до РВ, передавши до чергової частини.

Крім цього, свідок зазначив, що ОСОБА_4, з яким він перебуває у нормальних стосунках, він ніяких вказівок по фальсифікації справи щодо ОСОБА_5 не давав.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, показання якого оголошені в порядку ст. 306 КПК України, пояснили, що вони, працюючи дільничними інспекторами міліції Радомишльського РВ, в листопаді 2007 року разом з ОСОБА_7 та за його пропозицією на службовому автомобілі з дому забрали ОСОБА_5 та доставили його до райвідділу (свідчення ОСОБА_9 т. 2 а.с. 4-6).

За свідченнями начальника Радомишльського РВ ОСОБА_15 йому про підроблення справи про адмінправопорушення щодо ОСОБА_5 не було нічого відомо.

Адмінарештовані для виконання робіт у районному суді видавались лише після погодження цього питання з головою районного суду. На роботи правопорушників забирали технічні працівники суду ОСОБА_17 або ОСОБА_21

Про те, що іноді арештованих для виконання робіт забирали сторонні особи він не знав, про це йому стало відомо лише під час проведення перевірки працівниками внутрішньої безпеки. Перебуваючи в листопаді 2007 року у відпустці, по телефону від ОСОБА_19 дізнався, що працівниками СБУ адмінарештованого ОСОБА_5 виявлено в будинку судді ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_19 перший заступник начальника Радомишльського РВ, який з 12 по 27 листопада 2007 року виконував обовязки начальника райвідділу, пояснив, що 12.11.07 зранку до нього звернувся начальник ІТТ ОСОБА_7, повідомивши, що в чергову частину телефонував суддя ОСОБА_3 з проханням виділити адмінарештованих для виконання ними робіт у суді, на що він дав дозвіл. Наскільки він зрозумів ОСОБА_7, була відпрацьована практика залучення адмінарештованих для виконання господарських робіт у приміщенні районного суду і цю категорію осіб, як правило, на такі роботи супроводжували працівники суду ОСОБА_21 та ОСОБА_17 Особа на прізвище ОСОБА_6 йому невідома.

Свідку ОСОБА_13 заступнику начальника райвідділу міліції, який підписав постанову за справою про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5, не було відомо про підроблення її ОСОБА_4, якого характеризує з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_12, показання якого зафіксовані за допомогою відеозапису та проглянуті судом, пояснив, що він не був очевидцем вчинення 8.11.07 ОСОБА_5 правопорушення, пояснення, ніби-то відібране ДІМ ОСОБА_11, він не підписував, а з ОСОБА_5 взагалі незнайомий.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що за кілька днів до 8.11.07 вони з ОСОБА_4 на автостанції виявили ОСОБА_5, який порушував громадський порядок, однак його за браком часу того дня не притягнули до адміністративної відповідальності, вирішивши зробити це пізніше. Він особисто відібрав пояснення у особи-очевидця скоєного ОСОБА_5 правопорушення, яка назвалась ОСОБА_12, не перевіривши у нього документи. У поясненні він не зазначив дату його відібрання. 8.11.07 на прохання ОСОБА_4 пояснення ОСОБА_12 він датував саме цим числом та передав його ОСОБА_4, оскільки той складав на ОСОБА_5 протокол про адмінправопорушення.

За показаннями свідка ОСОБА_10, оголошеними судом в порядку ст. 306 КПК України, він не був очевидцем вчинення ОСОБА_5 правопорушення, пояснення з цього приводу не писав та його не підписував (т. 1 а.с. 179-182).

Батько підсудного ОСОБА_3 свідок ОСОБА_22 пояснив, що у АДРЕСА_3 у 2006 році він придбав для себе половину будинку №53, ремонтні роботи на якому проводила найнята особа з Закарпаття на прізвище ОСОБА_6 ОСОБА_5 він не знає.

Згідно оголошених судом відповідно до ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_6, зафіксованих за допомогою відеозапису, який переглянутий у судовому засіданні, він за фахом будівельник і приблизно у квітні 2007 року домовився з ОСОБА_3 на виконання робіт по будівництву будинку АДРЕСА_3. О тій же порі познайомився з ОСОБА_5, який будував паркан біля будинку. За вказівкою ОСОБА_3 він з Радомишльського райвідділу міліції особисто на будівництво вказаного будинку забирав ОСОБА_5, який відбував адмінарешт, супроводжував його до місця виконання робіт та повертав назад. При передачі йому ОСОБА_5 працівники міліції, до яких він звертався, знали, що він це робить для судді ОСОБА_3 Оглянувши книгу обліку виведення адмінарештованих на роботи, він підтвердив, що 26.04.07 та 11. 12, 17, 19, 20, 21.11.07 саме він забирав ОСОБА_5 на роботи, про що свідчать його підписи. Крім ОСОБА_5 до робіт на будинку ОСОБА_3 залучались також інші адмінарештовані (т. 1 а.с. 183-187).

Згідно оголошених судом відповідно до ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_23 її син ОСОБА_5, який мешкає разом з нею, восени 2007 року відбував адміністративний арешт строком 15 діб за те, що відмовився працювати на будинку у судді ОСОБА_3, у якого влітку певний час виконував будівельні роботи. В один з днів листопада 2007 року після 9 год. до неї у будинок зайшли три працівники міліції, одягнуті у цивільне. У цей час син Віктор був удома і міліціонери наказали йому збиратись та їхати з ними, при цьому нічого не пояснюючи. Додому син у цей день вже не повернувся. Пізніше від нього їй стало відомо, що він під час відбування арешту працював на будівництві приватного будинку судді ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 170-174).

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_17, показання яких оголошені в порядку ст. 306 КПК України, пояснили, що вони як працівники Радомишльського районного суду за дорученням його голови ОСОБА_24 з райвідділу міліції забирають адмінарештованих, залучаючи їх до робіт на території та в приміщенні суду. ОСОБА_17 добре знає ОСОБА_5 як фахового будівельника. Проте останній в листопаді 2007 року будь-яких робіт в суді не виконував. Особа на прізвище ОСОБА_6 їм невідома (т. 1 а.с. 189-194, 195-197, 198-199).

Відповідно до оголошених судом в порядку ст. 306 КПК України показань свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 вони, відбуваючи адміністративний арешт разом з ОСОБА_5, перебуваючи в ІТТ Радомишльського РВ, неодноразово залучались до виконання робіт на будівництві належного судді ОСОБА_3 будинку, куди їх забирав майстер ОСОБА_27 (т. 1 а.с. 235-237, 238-241).

Матеріали справи щодо перевірки правомірності залучення зазначених свідків до виконання фізичних робіт виділені в окреме провадження (т. 3 а.с. 157).

З оголошених судом в порядку ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_28 вбачається, що до неї, як помічника приватного нотаріуса ОСОБА_29, звернувся суддя Радомишльського районного суду ОСОБА_3 з приводу нотаріального посвідчення справжності підпису на заявах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, надавши тексти даних заяв. Вона розяснила про необхідність присутності при вчиненні нотаріальних дій безпосередньо самих заявників, в звязку з чим ОСОБА_3 залишив їй самі заяви для підготовки проектів та копії паспортів заявників, а сам поїхав за останніми. Невдовзі повернувся зі ОСОБА_6, у якого вона перевірила паспорт, він ознайомився зі змістом заяви, в присутності нотаріуса ОСОБА_29 підписав її, а нотаріус посвідчив заяву своїм підписом та завірив печаткою.

Стосовно ОСОБА_5, то він цього дня не зміг прийти до нотаріальної контори, оскільки перебував у стані алкогольного спяніння. Однак, коли 13.09.08 до нотаріальної контори завітали ОСОБА_3 з ОСОБА_5, то заява останнього була нотаріально посвідчена аналогічним чином (т. 2 а.с. 45-48).

Такі ж пояснення, оголошені судом в порядку ст. 306 КПК, дав нотаріус ОСОБА_29 (т. 2 а.с. 39-42).

Поряд з наведеними доказами, окрім показань свідка ОСОБА_11, які суд відкидає, вважаючи їх завідомо неправдивими, так як вони спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_12, вина підсудних також доведена:

- протоколом огляду місця події від 21.11.07, проведеного в будинку АДРЕСА_3, де було виявлено ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 16-17);

- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно з яким власником будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 61);

- матеріалами справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 31-40);

- постановою голови апеляційного суду Житомирської області від 4.06.08, якою скасовано постанову судді Ромишльського районного суду ОСОБА_3 від 8.11.07 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності з закриттям провадження у справі за відсутністю події та складу правопорушення (т. 3 а.с. 41-42);

- протоколом огляду документів від 4.02.08, а саме, книги обліку осіб, які утримуються в ІТТ, книги обліку виведення адмінараштованих на роботи (т. 2 а.с. 93, 94) та оглянутими у судовому засіданні самими книгами, визнаними речовими доказами;

- протоколом огляду документів від 15.02.08, де зафіксовано запис у належному ОСОБА_6 робочому зошиті: «26.04.07г. Рабочие от ОСОБА_3. Два чел. планировка двора» (т. 2 а.с. 135-136) та оглянутим судом вказаним зошитом, визнаним речовим доказом;

- витягом з рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради №22 від 13.02.07 про організацію трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту (т. 2 а.с. 167);

- висновками судово-криміналістичних (почеркознавчих) експертиз №1/144 від 13.03.08 та №1/169 від 10.03.08, згідно яких в поясненні від 8.11.07 від імені ОСОБА_12 підпис та запис «з моїх слів записано вірно прочитано» виконано ОСОБА_11, в поясненні від 8.11.07 від імені ОСОБА_10 підпис та запис «записано вірно» виконані ОСОБА_4, в книзі обліку виведення адмінарештованих на роботи підписи на аркушах в рядках від 24, 25, 26 і 30.04.07 та на аркушах в рядках від 11, 12, 17, 19, 20 і 21.11.07 виконані ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 182-189, 196-200);

- роздруківкою вхідних та вихідних викликів абонента НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, згідно якої останній у квітні та листопаді 2007 року активно спілкувався з абонентом НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 і найбільша тривалість розмов між вказаними абонентами зафіксована саме 21.11.07, тобто у день виявлення співробітниками СБУ в будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 114-135).

Показання, дані підсудним ОСОБА_3 в судовому засіданні, в тій частині, що вказаний у роздруківці номер у 2007 році належав його батькові і тільки в січні 2008 року був переданий йому, спростовуються оглянутими судом та залученими до матеріалів справи наданими представником державного обвинувачення документами: відповіддю в.о. голови Радомишльського районного суду Невмержицького про те, що у користуванні судді ОСОБА_3 у 2007 році перебував номер НОМЕР_2, копією власноруч заповненої у 2006 році особової картки ОСОБА_3, де зазначений вказаний номер та відповіддю начальника відділу УСБУ в Житомирській області, згідно якої у 2007 році ОСОБА_3 користувався саме цим номером телефонного звязку.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що свідчення підсудного ОСОБА_3 в цілому не відповідають дійсності.

Так, допитані в ході судового слідства свідки ОСОБА_18, ОСОБА_7 та ОСОБА_19, які не перебувають з підсудним ОСОБА_3 у неприязних стосунках, прямо вказали на нього як на особу, яка телефонувала до Радомишльського райвідділу міліції, замовляючи адмінарештованого ОСОБА_5 для виконання робіт. Показання вказаних свідків обєктивно узгоджуються між собою, з показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, іншими доказами і не викликають сумніву в своїй правдивості.

Показання ОСОБА_3 в частині того, що особа, допит якої проводився з застосуванням відеозапису, не схожа на ОСОБА_6, спростовані самим же підсудним, який підтвердив, що допит вказаного свідка проводився у приміщенні прокуратури Радомишльського району, що відповідає протоколу його допиту і, крім того, проект тексту завіреної нотаріусом заяви ОСОБА_6 про відмову останнього від попередніх свідчень він готував особисто з урахуванням наданої державним обвинувачем, оглянутої судом та залученої до матеріалів справи копії Ф-1 паспорту ОСОБА_6, у якій зазначено номер та дата його видачі, що співпадає з даними паспорту свідка у нотаріально завіреній заяві.

Стосовно працівників міліції, які видавали адмінарештованого ОСОБА_5 для виконання фізичних робіт, то їх дії містять склад дисциплінарного проступку, за що вони понесли дисциплінарну відповідальність, а тому в порушенні щодо них кримінальної справи за ознаками службових злочинів слідчим обґрунтовано відмовлено.

Також суд критично відноситься до показань підсудного ОСОБА_4, даних ним в судовому засіданні, беручи до уваги частково його показання, які він давав в ході провадження у справі досудового слідства, вважаючи їх більш правдивими, оскільки вони в значній мірі узгоджуються з іншими доказами, зокрема, це стосується незмінності показань в частині виконання прохання судді ОСОБА_3 та домовленості з ним доставити потерпілого ОСОБА_5

Твердження ОСОБА_4, що перед кожною явкою до слідчого на допит його безпосередньо інструктував начальник Радомишльського райвідділу міліції ОСОБА_15, є не що інше, як намагання перекласти свою провину на іншу особу, так як підсудний ще під час розслідування справи був звільнений з органів внутрішніх справ, а тому не міг мати службової чи іншої залежності від колишнього керівництва, виконуючи необдумано та безперечно його вказівки, прикриваючись при цьому своєю необізнаністю та недостатнім життєвим досвідом.

Оцінивши дослідженні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянина у вигляді підриву престижу та авторитету органу державної влади та за ст. 375 ч. 2 КК України як постановлення суддею завідомо неправосудної постанови з корисливих мотивів.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 364 ч. 3 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисно, в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянина і державним інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету правоохоронного органу, вчиненого його працівником та за ст. 366 ч. 2 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянина і державним інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету правоохоронного органу.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, його особу та те, що він є людиною досить молодого віку, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги абсолютно негативну характеристику з місця роботи підсудного, вважаючи її не цілком обєктивною, так як з тексту характеристики вбачається, що в її написанні відіграло значну роль субєктивне ставлення автора до ОСОБА_3

За відсутності обставин, що помякшують покарання, до обставин, які його обтяжують, суд відносить вчинення ОСОБА_3 злочину повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, його молодий вік та те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково визнав свою вину в скоєному.

Обставин, які б обтяжували або помякшували покарання підсудному, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість призначення підсудним у відповідності з вимогами ст. 65 КК України покарань у виді позбавлення волі, від відбування яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк і такі покарання будуть достатніми й необхідними для виправлення винних та попередження нових злочинів.

Крім цього, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід застосувати ст. 54 КК України, позбавивши їх спеціальних звань.

Щодо судових витрат, то вони підлягають стягненню з засуджених у дольовому порядку (т. 1 а.с. 97, т. 2 а.с. 182, 189, 200).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 375 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 364 ч. 2 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в установах та організаціях незалежно від форм власності, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків, строком на 3 (три) роки;

- за ст. 375 ч. 2 КК України 5 (пять) років позбавлення волі;

- відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в установах та організаціях незалежно від форм власності, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків, строком на 3 (три) роки.

Згідно ст. 75 КК України засудженого від відбування основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавити кваліфікаційного класу судді.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 366 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 364 ч. 3 КК України 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ст. 366 ч. 2 КК України 2(два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки;

- відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки без конфіскації майна.

Згідно ст. 75 КК України засудженого від відбування основного покарання звільнити, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_4 позбавити спеціального звання молодшого лейтенанта міліції.

Запобіжні заходи щодо засуджених до набрання вироком законної сили залишити підписки про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, рахунок 35229005000096, 2434 грн. 20 коп. та 1000 грн. відповідно.

Речові докази: книгу обліку осіб, що тримаються в ІТТ №118, книгу виведення адмінарештованих на роботи, робочий зошит ОСОБА_6 та дві відеокасети з відеозаписами слідчих дій зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України через апеляційний суд Вінницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Суддя: Є.П.Нагорняк