АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
за участю осіб:
представника позивача Чернишенка А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 78720,10 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року залишено без задоволення.
Справа №757/8464/15-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/3042/2017Головуючий у суді першої інстанції: Р.В. НовакДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачНе погоджуючись із заочним рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення не вжив заходів передбачених цивільно - процесуальним законодавством України щодо неупередженого розгляду справи, не переконався у наявності доказів щодо виникнення зобов'язання, не з'ясував строк виконання зобов'язання, правильність нарахування відсотків за користування картковим рахунком та не надав відповідачу можливості подати докази погашення та сплати коштів по даному картковому рахунку.
Представник ПАТ «Брокбізнесбанк» Чернишенко А.Г. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, заперечував проти її задоволення, заочне рішення просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися у відповідності до вимог закону. Відповідач ОСОБА_2 не повідомив апеляційний суд про причини неявки. Від представника відповідача ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про розгляд справи, надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою та перебуванням на лікарняному. Доказів на підтвердження зазначеного він суду не надав, колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, встановивши, що відповідачем порушено передбачений кредитним договором порядок погашення суми боргу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.05.2001 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 252-04/05-2001 про відкриття та обслуговування карткового рахунку кредитної карти EUROCARD/MASTERCARD GOLD, надання й використання платіжної картки з кредитною лінією, відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 30000,00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 35,0 % річних.
Відповідно пункту 1.1. Кредитного договору Банк, на підставі заяви Позичальника, видає Позичальнику платіжну картку, відкриває спеціальний картковий рахунок НОМЕР_1 та здійснює його обслуговування.
Умовами пункту 2.1. Кредитного договору передбачено, що обслуговування платіжної картки регулюються цим Договором, правилами користування міжнародною платіжною карткою, чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та правилами міжнародної платіжної системи.
Банк виконував свої зобов'язання перед Позичальником за договором. На виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором Банк відкрив ліміт овердрафту у зазначеній сумі і надав Позичальнику кредитні кошти за відсутності залишку коштів на рахунку.
ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором не виконував належним чином. Так, починаючи з грудня 2012 року ним припинено виконання своїх зобов'язань по Кредитному договору, станом на 05.03.2015 року утворилась заборгованість яка складається із заборгованості по кредиту - 29 807,86 грн. та заборгованості по процентам - 31 995,24 грн.. Крім того, банк просив суд стягнути з відповідача за прострочення виконання ним грошового зобов'язання (на підставі ст.625 ЦК України) суму індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по кредиту - 8 490,35 грн., суму індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по процентам - 6 375,57 грн., три проценти річних (по заборгованості за кредитом) - 975,08 грн., три проценти річних (по заборгованості за процентами) - 1 076, 00 грн., а всього просив стягнути 78 720, 10 грн.
Положеннями статей 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що уклавши Договір № 252-04/05-2001 про відкриття та обслуговування карткового рахунку кредитної карти EUROCARD/MASTERCARD GOLD, надання й використання платіжної картки з кредитною лінією відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит в обумовлений строк, однак свого обов'язку не виконав, чим порушив умови кредитного договору.
Твердження про те, що ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції не переконався у наявності доказів щодо виникнення зобов'язань та строку його виконання за договором колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Отже, надання відповідачу кредиту це є кредитуванням рахунка відповідача з встановленням ліміту платіжних операцій та надання останньому можливості здійснюватиплатежі з використанням спеціального платіжного засобу.
Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором на умовах овердрафту.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, але відповідачем не виконувались умови договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини і статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав йото у строк, встановлений договором або законом. Позичальник не виконав умов Кредитного договору чим порушив норми вищезазначених статей, тому до нього повинні застосовуватися положення статті 611 ЦК України, які передбачають правові наслідки за порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Особливістю кредитування за овердрафтом є те, що при видачі кредиту позичковий рахунок банком не відкривається, а заборгованість за кредитом обліковується на рахунку клієнта як дебетовий залишок.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1,2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Відповідно до п. п. 1.10, 4.1 - 4.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку, проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.
Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. п. 5.1 - 5.5 Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.
Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Згідно з п. п. 5.6, 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Як вбачається, на підтвердження наявності зобов'язань - заборгованості у відповідача перед банком, останній надав суду виписку по рахунку № 26251000076035 за період з 29.04.2007 по 12.03.2015, де зазначено внутрішньобанківські операції по рахунку ОСОБА_2
Даний розрахунок, наданий позивачем, не спростований під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Будь -яких доказів на спростування зазначеного стороною відповідача не надано.
Як вбачається, 28.07.2014 за № 1351/046-кв ОСОБА_2 рекомендованим листом направлено вимогу про погашення заборгованості також відповідну вимогу направлено 13.03.2015 за № 1750/046, яку він отримав особисто. Тобто, станом на дату пред'явлення позовної заяви до суду про стягнення з відповідача заборгованості перед Банком строк зобов'язання настав.Заборгованість ОСОБА_2 за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку кредитної картки є непогашеною.
Отже, твердження про те, що суд не переконався про наявність доказів щодо виникнення зобов'язань у відповідача перед позивачем за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку та строку виконання зобов'язань, правильність нарахування відсотків за користування картковим рахунком спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» підлягають задоволенню повністю є вірним та такими, що відповідають вимогам закону та зібраним по справі доказам.
Щодо посилань на ненадання можливості ОСОБА_2 подати докази погашення та сплати коштів по даному картковому рахунку колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 74 ЦПК України встановлено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Як вбачається, судові повістки по справі направлялися ОСОБА_2 у відповідності до вимог закону, а саме 29.05.2015, 31.07.2015, 23.10.2015, рекомендованим листом з повідомленням. Проте поштові повідомлення поверталися до суду без вручення адресату із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Так, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 270 від 05.03.2009 року, надалі «Правила», реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Адресат внутрішнього поштового відправлення (посилки, листа чи бандеролі з оголошеною цінністю), поштового переказу повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням (п. 21 Правил).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крімзазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками (п. 99 Правил).
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (ч. 2 п. 99 Правил).
Згідно п. 102 Правил рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому вручаються в об'єкті поштового зв'язку.
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (п. 116 Правил).
Згідно п. 117 Правил поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 у відповідності до вимог закону повідомлявся про розгляд справи про стягнення з нього заборгованості за кредитними договором, але судові повідомлення він не отримував, чим, на думку суду, зловживав своїми правами.
Суд також бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 не брав участі у жодному засіданні суду за заявою його представника про перегляд заочного рішення. Представник відповідача у судові засідання за розглядом заяви про перегляд заочного рішення у даній справі також не з'являвся. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник також не з'явилися. Зазначене колегія суддів розцінює як навмисне затягування розгляду справи та намагання уникнути ОСОБА_2 відповідальності за невиконання взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що твердження представника відповідача про неможливість надання будь-яких доказів по справі не відповідає дійсності, оскільки зазначене спростовується наявними у матеріалах справи доказами на підтвердження зворотного. Крім того, ОСОБА_2 та його представник не були позбавлені можливості подати такі докази разом із апеляційною скаргою чи безпосередньо до суду апеляційної скарги, після відкриття апеляційним судом апеляційного провадження. Проте ні відповідач, ні його представник таких доказів до суду не подали.
Отже, твердження заявника про незаконність ухваленого судом заочного рішення, порушення норм матеріального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, належним чином встановив фактичні обставини справи, а тому дійшов законного висновку про задоволення позову. Підстав для скасування заочного рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Судове рішення № 65510623, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 15.03.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 757/8464/15-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: