Ухвала суду № 65510501, 18.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Левенця Б.Б., Рубан С.М.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частки квартири,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5. та з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати за позивачами право власності по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2016 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказують, що спірна квартира була придбана позивачами та ОСОБА_4 за спільні кошти. Зазначили, що на момент купівлі спірної квартири відповідачі проживали окремо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Справа № 755/31355/14 № апеляційного провадження:22-ц/796/6514/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.З матеріалів справи вбачається, що 18.04.1980 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. було укладено шлюб (т. 1, а. с. 30). Позивачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3.,ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є дітьми відповідачів (т. 1, а. с. 24-28). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.06.2013 шлюб між відповідачами було розірвано (т. 1, а. с. 31). Під час перебування відповідачів у шлюбі на ім'я ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2005, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Васьківською B.C., зареєстрованого у реєстрі за № 736 (т. 1, а. с. 33). На спірне житлове приміщення на ім'я відповідачки Київським міським БТІ видане реєстраційне посвідчення від 10.02.2005 № 002862 (т. 1, а .с. 32).

Згідно договору купівлі-продажу спірної квартири, покупець ОСОБА_4 придбає квартиру за нотаріально посвідченою згодою чоловіка ОСОБА_5., вартість якої становить 154 456,57 грн. (т. 1, а. с. 33). Судом встановлено, що спірне житло купувалося за кредитні кошти, отримані ОСОБА_4 за кредитним договором від 08.02.2005, укладеним з ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 18 000 дол. США, що на день укладення кредитного договору в еквіваленті до національної валюти складало 95 409 грн., а також за рахунок наявних коштів відповідно до Договору №2597 про цільовий житловий вклад, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ АКБ «Аркада» від 22.10.2003, за яким кошти достроково були зняті 21.10.2004 в сумі 43 107,41 (по виписці сума 46 315,88 грн.) (т. 1, а. с. 34, 35, 220 та т. 2, а. с. 2, 23-24). З виписки по рахунку вищевказаного депозитного вкладу «Житловий» ПАТ АКБ «Аркада» вбачається, що спочатку ОСОБА_4, 22.10.2003 була внесенасума коштів у розмірі 36 000 грн., на яку нараховувалися відсотки, у подальшому відбувалося зарахування коштів 11.01.2004 в сумі 5 000 грн. та 23.05.2004 в сумі 1 500 грн. та повернення вкладу 21.10.2004.

Позивачі у дитинстві займалися концертною діяльністю та вважають, що спірна квартира була придбана ними на спільні кошти, в зв'язку з чим звернулися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира була придбана під час перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5.(т. 1 а. с. 32).

Також матеріали справи свідчать, що вказана квартира була придбана ОСОБА_4 для проживання родини без зазначень будь-яких застережень у відповідному договорі.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що остання була придбана подружжям в інтересах всієї родини.

При розгляді справи в суді позивачі наполягали на тому, що спірна квартира була придбана в тому числі і на кошти від їх концертної діяльності.

Відповідно до ст. 175 Сімейного кодексу України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

З пояснень позивачів, що визнано відповідачкою, на депозитний рахунок у ПАТ АКБ «Аркада» були внесені зароблені позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кошти накопичені від їх концертної діяльності та благодійних внесків меценатів.

На підтвердження вимог позивачами надані лист управління культури Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 963 від 27.10.1999 із зазначенням про те, що управління культури задовольнить прохання ОСОБА_4 та перерахує у 1-му кварталі 2000 року на рахунок Криворізького міського відділу культури 2 000 грн. для подальшої творчої діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 48); копія наказу № 32 від 05.06.1995 про виділення матеріальної допомоги ОСОБА_4, як художньому керівнику, матеріальної допомоги у розмірі 5 000 000 крб. для поїздки на Міжнародний конкурс «Веселад» (т. 1, а. с. 50); квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 від грудня 1996 року та від 06.03.1998 про сплату ОСОБА_4 2 000 000 крб. Центру дітей та юнацтва Галичини та передоплату 4 880 крб. (еквівалент 800 дол. США) за туристичні путівки в Грецію на дитячий фестиваль (т. 1, а. с. 49), лист від 19.01.1998 ТОВ «ДіСа Лтд.» на адресу оргкомітету міжнародного фестивалю «Веселад» з проханням повернути грошові кошти у розмірі 800 грн. перераховані 26.06.1997 року на харчування ОСОБА_1, так як через хворобу дитина не приймала участі у фестивалі (т. 1, а. с. 51); копія листа Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якому зазначено про те, що у 1998 році ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за авторський пісенний альбом «ІНФОРМАЦІЯ_4» призначено грошову премію у розмірі 250 грн. кожному (т. 2, а. с. 3); довідку СПД ОСОБА_6. про те, що 20.10.2003 у приміщенні ательє «ТаНаК» у м. Кривий Ріг від керівництва ательє була надана благодійна допомога у розмірі 3 000 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 6); розмір доходів позивача ОСОБА_7. та відповідачки ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 39-41, т. 2 а. с. 4-5). Наявна боргова розписка від 29.01.2005 про отримання ОСОБА_2 кошти у розмірі 3 000 грн. для купівлі спірної квартири (т. 1, а. с. 38).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені докази в розумінні вимог ст. 59 ЦПК України не можуть бути доказами на підтвердження вимог позивачів, оскільки вони лише вказують на факт концертної діяльності позивачів у дитинстві, а не на розмір їх гонорарів від цієї діяльності.

З пояснень свідків, які були опитані при розгляді справи в суді першої інстанції також не вбачається , що спірна квартира була придбана саме за кошти позивачів, які вони отримували від концертної діяльності.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи по суті суд не врахував формальність шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, на думку колегії суддів є безпідставною, оскільки не були доведені при розгляді цієї справи.

Також не спростовують висновків суду і посилання позивачів на неприйняття судом першої інстанції при розгляді справи по суті факту того, що зі слів позивачів спірна квартира була придбана після продажу квартири в АДРЕСА_3, де позивачі і відповідач ОСОБА_4 були співвласниками, з урахуванням того , що спірна квартира була придбана під час шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в інтересах родини.

Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви. Вказані доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, суд зробив по ним висновки, з якими погоджується і колегія суддів, в зв'язку з чим і вони не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Б.Б. Левенець

С.М.Рубан