Ухвала суду № 65506680, 23.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 Ухвала з питань закриття провадження у справі 23 березня 2017 року справа № 813/966/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Посікіри Р.Р.

представника третьої особи - Клаптюка В.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" до Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" до Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в якому з врахуванням заяви про зміну підстав позову просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації міністерства юстиції України Філюка С.П. про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) на нерухоме майно: нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 5, (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) - (індексний номер 27087124 від 15.12.2015 p., номер запису про право власності 12565062); нежитлові приміщення у м. Львові, проспект Свободи, 1/3 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27087124 від 14.12.2015 p., номер запису про право власності 12552742); квартиру №6-а (шість «а») в будинку №3 (три) на проспекті Свободи у м.Львові рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27085645 від 15.12.2015 p., номер запису про право власності 12552337);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), номери 12552337, 12552742 та 12552337.

21 березня 2017 року через канцелярію суду представник третьої особи подав клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №600/03.3-163 від 28.08.2008, а саме рішення Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк С.П. від 14.12.2015 №27082075, від 15.12.2015 №27087124, від 15.12.2015 №27085645. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди (кредитного договору, іпотечного договору), а також відносяться до спорів про право власності, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного / господарського судочинства. Аналогічний правовий висновок висвітлено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14.06.2016 у справі № 21-41 а16. Крім того зазначено, що спір щодо скасування рішень Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк С.П. уже розглядався господарським судом міста Києва у справі № 910/18928/16 за позовом Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними правочинів та скасування рішень. Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017р. у справі № 910/18928/16 Позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Відповідно до вимог п. 1 частини першої ст. 157 КАС України, просить закрити провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи клопотання підтримав з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження у справі.

Представник позивача проти клопотання про закриття провадження у справі заперечив.

В письмових запереченнях на клопотання про закриття провадження зазначив, що виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту 7 та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень. Зазначив, що основою позовних вимог є протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, що полягають у тому, що відповідач не мав права вчинити спірну реєстраційну дію, оскільки в момент її вчинення в реєстрі було наявне обтяження, встановлене на підставі ухвали суду, а саме заборона вчинення реєстраційних дій, встановлена Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 45537284, виданий 21.11.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17431174 від 24.11.2014 13:29:33, Державний реєстратор: ОСОБА_4, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м.Київ. Отже, у даній справі також підлягає оцінці обставина наявності арешту під час здійснення державної реєстрації прав. Правову позицію у таких спорах неодноразово висловлював Верховний Суд України саме в порядку адміністративного судочинства (правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14), від 19 травня 2015 року (справа №21-121а15), від 09 лютого 2016 року (справа № 803/74/15-а). Щодо твердження третьої особи, що даний предмет спору розглядався в порядку господарського судочинства, то слід зазначити наступне, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. На розгляді господарського суду перебуває справа 910/18928/16 за позовом Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними правочинів та скасування рішень. Як вказав Верховний Суд України в постанові від 11 листопада 2014 року у справі 21- 493а 14, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. У цій справі Верховний Суд України прийшов до висновку, що беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Таким чином, адміністративна і господарська справи в принципі не можуть бути тотожними спорами, оскільки відрізняються складом учасників, підставами та предметом позову та принципами судочинства. Враховуючи вищевикладене вважає, що даний спір підвідомчий адміністративному суду і підстави для закриття провадження у справі, які визначені статтею 157 КАС України є відсутніми.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються клопотання про закриття провадження у справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі за текстом «Кредитор») та Спільним країнсько - польським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» (надалі за текстом Позичальник») було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії кредиту № 600/03.3-163 (надалі за текстом «Кредитний договір») згідно з яким «Позичальнику» було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2 300 000,00 дол. США (два мільйони триста тисяч доларів США 00 центів), зі сплатою плаваючої відсоткової ставки - шестимісячний LIBOR плюс 10,75% (десять цілих сімдесят п ять десятих) відсотків річних, але не менше 14% (чотирнадцяти) відсотків річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 27.08.2018 р..

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між між його сторонами 29.08.2008р. було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2038 (надалі - Іпотечний договір), згідно з яким Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, перелік якого визначено у п. 1.1. іпотечного договору.

Рішеннями від 15.12.2015 (індексні номери 27087124, 27082015....) державним реєстратором Департаменту державної реєстрації міністерства юстиції України Філюк С.П. було зареєстровано право власності на предмети іпотеки за новим власником, а саме - за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна станом на 29.01.2016 та 31.01.2016, а саме: номери запису про право власності на 12552742, 12565062 та 27087124.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Тобто, держава в цій частині надає нотаріусам владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» № 8 від 20.05.2013 року, визначено, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 3 Постанови).

У п. 8 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірні правовідносини стосуються правомірності рішень та дій державного реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій з реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тобто вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, а саме його арешту. Так, як предмет та підстави позову не пов'язані із виконанням цивільно-правової угоди, а стосується здійснення суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій, спір у даній справі є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без вирішення її по суті та винесення постанови у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим самим позовом.

Приписи пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України можуть бути застосовані до кожної позовної вимоги, включеної до позову, якщо її нен належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми законодавства та встановлені обставини у справі, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, суд зазначає, що спір про право у даній справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Керуючись ст. ст., 157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про закриття провадження у справі - відмовити

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський