Ухвала суду № 65497975, 20.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 березня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору поруки,

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, позов ПАТ «Укргазвидобування» задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Укргазвидобування» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 546, 548 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Положеннями ст. 548 ЦК України не передбачено, що забезпечувальне зобов'язання чи його види можуть визначатись виключно самим основним зобов'язанням, а учасники відповідних цивільних правовідносин позбавлені можливості укласти окремий договір, який визначатиме вид та порядок забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. ст. 553 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843623/ed_2016_11_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 554 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843624/ed_2016_11_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 626 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843699/ed_2016_11_02/pravo1/T030435.html?pravo=1> договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання для боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Чинним законодавством не передбачено обов'язкового отримання попередньої згоди боржника в основному зобов'язанні на укладення кредитором із іншою особою договору поруки на забезпечення виконання його зобов'язань. Вищезазначені норми не передбачають й обов'язкового визначення основним зобов'язанням видів забезпечення його виконання. Зазначення поруки як виду забезпечення у тексті основного зобов'язання є факультативною умовою, недотримання якої не тягне за собою визнання правочину недійсним. Однак, дані обставини суди попередніх інстанцій не врахували, а також не звернули уваги на те, що чинним законодавством України та умовами як кредитного договору, так і оспорюваного договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

-від 25 лютого 2014 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками про відмову в позові про визнання недійним договору поруки, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог ТОВ «Альфафарм».

-від 19 листопада 2012 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про визнання недійсним договору поруки, виходив із того, що в договорі купівлі-продажу немає жодного посилання на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором повинен бути укладений договір поруки, як це встановлено приписами ч.1 ст. 548 ЦК України. Приписами діючого законодавства обов'язкового забезпечення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу також не передбачено. Крім того, в договорі поруки та договорі купівлі-продажу не містить інформації, за які саме зобов'язання поручився поручитель за договором поруки, та які строки їх виконання, з умов договору поруки взагалі не вбачається поручительства, а саме гарантій належного виконання боржником свого зобов'язання, а поручитель за даним договором бере на себе зобов'язання погасити вже існуючий борг боржника. При цьому, забезпечення уже простроченого зобов'язання суперечить самій природі такого правочину, оскільки він вчиняється із метою недопущення невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання через існування можливості настання негативних наслідків для особи, за рахунок якої таке забезпечення здійснюється. Таким чином, сторонами при укладенні договору поруки не дотримані загальні засади цивільного законодавства щодо забезпечення виконання зобов'язання, що є порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору поруки за заявою публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук