Ухвала суду № 65488866, 16.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р.Справа № 816/1266/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Мазур Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.12.2016р. по справі № 816/1266/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - Міноборони, відповідач), в якому просив суд :

- визнати незаконним рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року, затверджене Міністром оборони України 11 червня 2016 року, про відмову в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України провести повторний розгляд звернення ОСОБА_2 з урахуванням усіх об'єктивних обставин та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги і направити його до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виконання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року справу № 816/1266/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.12.2016 року по справі № 816/1266/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано незаконним рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року, затверджене Міністром оборони України 11 червня 2016 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Зобов'язано Міністерство оборони України провести повторний розгляд звернення ОСОБА_2, з урахуванням всіх об'єктивних обставин та прийняти рішення про призначення останньому одноразової грошової допомоги і направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виконання.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, просить суд апеляційної інстанції постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.12.2016 року по справі № 816/1266/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_2 на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року, Комісією Департаменту фінансів Міноборони було прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оскільки на день його звільнення - 15.01.1995 року - діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове соціальне страхування, а не виплату одноразової грошової допомоги. Дії постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, на думку відповідача, поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10.05.2006 року, оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в разі інвалідності. Крім того, стверджує, що суд першої інстанції, зобов'язавши Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги і направити до Департаменту фінансів Міноборони для виконання, втрутився у дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.12.2016 року по справі № 816/1266/16-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що на момент звільнення позивача зі служби інвалідність йому встановлена не була, а тому позивач не мав права на отримання страхового відшкодування. Право на отримання будь-яких виплат ОСОБА_2 набув лише після встановлення йому інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що мало місце 31.07.2013 року. З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п.7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499. До того ж, таке право було встановлено судовим рішенням - постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року, яка набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу з 14.11.1972 року по 15.01.1995 року, в тому числі в діючій армії з 13.10.1984 року по 31.10.1986 року у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки Полтавського обласного військового комісаріату №ВФСЗ/ 25 від 30.01.2013 року та військового квитка НОМЕР_1 від 23.01.1995 року (а.с.43-48, 50).

З 31 липня 2013 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності безтерміново з причини мінно-вибухової травми, поранення і захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в районах, де велись бойові дії, що підтверджується копією Довідки до Акта огляду МСЕК серії 10 ААА №171857 (а.с.39).

Після встановлення інвалідності ОСОБА_2 звертався до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги. 03 лютого 2016 року Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом надіслано заяву ОСОБА_2 на виплату одноразової грошової допомоги Полтавському обласному військовому комісаріату.

05 лютого 2016 року листом за вих.№10/47 Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив Військового комісара Кременчуцького ОМВК про повернення документів старшого прапорщика у відставці ОСОБА_2 без реалізації, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року по справі № 537/1503/16-а позовну заяву ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано незаконним рішення Полтавського обласного військового комісаріату від 05 лютого 2016 року про відмову у складанні висновку щодо можливості виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 31.07.2013 року другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат повторно, з додержанням вимог пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, розглянути заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги та подати головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги (а.с.18-22).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року зазначену постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року по справі № 537/1503/16-а залишено без змін (а.с.15-17).

12.05.2016 року Полтавським обласним військовим комісаріатом на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.03.2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року, було подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, разом з копіями постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі № 537/1503/16-а, довідки МСЕК від 06.08.2013 року, витягу ЦВЛК № 1597 від 01.07.2013 року, акту судово-медичного дослідження № 341, військового квитка серії НОМЕР_2, витягу з наказу командира військової частини 31642 від 29.11.1994 № 56, розрахункової книжки, довідки Полтавського ОВК від 30.01.2013 р. № ВФСЗ/25, паспорту та картки платника податків позивача (а.с.37-52).

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом № 45 від 03.06.2016 року, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги (а.с.37).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про визнання її незаконною, зобов'язання Міноборони повторно розглянути звернення позивача та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги і направити його до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виконання.

Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності встановлено статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", наявність у позивача такого права підтверджена постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, що набрала законної сили.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У відповідності до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі № 537/1503/16-а набрали законної сили, є обов'язковими для виконання, а висновки, викладені судами першої та апеляційної інстанцій у цих рішеннях, є обов'язковими для врахування суб'єктами владних повноважень, яких вони стосуються.

Як зазначалось вище, комісією Міноборони відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, слід відмітити, що такі доводи вже були підставою для відмови Полтавського обласного військового комісаріату в оформленні документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, та є спростованими судовими рішеннями, які набрали законної сили. Так, як вбачається з ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі № 537/1503/16-а, у листі Полтавського обласного військового комісаріату про повернення документів позивача без реалізації, вказано на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що на час встановлення останньому інвалідності з причини травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 4 липня 2012 року N 5040-VI та приписи постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 р. N 975 не були чинними.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з огляду на надані позивачем документи щодо отримання групи інвалідності, що мало місце в 2013 році, ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року чітко встановлено, що посилання Полтавського ОВК у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 на час звернення із заявою про призначення спірної одноразової грошової допомоги, не мав статусу військовослужбовця, висновків суду не спростовують, оскільки чинне законодавство пов'язує виникнення права на отримання такої допомоги в тому числі й з установленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від того, чи перебуває особа на військовій службі дотепер. Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що законодавець не ставить виплату одноразової грошової допомоги у залежність від факту отримання страхових виплат за обов'язковим особистим державним страхуванням.

Однак, незважаючи на те, що копії постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі № 537/1503/16-а були направлені до Міноборони, відповідачем вони були проігноровані та прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 вказаної допомоги.

З приводу доводів відповідача про те, що оскільки ОСОБА_2 звільнений з військової служби 15.01.1995 року, редакція ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 03.11.2006 року, яка набрала чинності з 01.01.2007 року, а також норми Порядку № 499 на позивача не поширюються, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Станом на час звернення позивача до Полтавського обласного військового комісаріату за призначенням одноразової грошової допомоги набрав чинності Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, наведені норми частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 975 пов'язують набуття права на отримання одноразової грошової допомоги з моментом настання підстав для отримання цієї допомоги - встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, а не з моментом звільнення з військової служби, як помилково стверджує відповідач по справі. Крім того, таке право виникає і в тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення особи зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва ячи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15, врахування якої згідно ст. 244-2 КАС України є обов'язковим.

Враховуючи те, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 31 липня 2013 року, колегія суддів вважає, що до спірних відносин слід застосовувати Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (далі по тексту - Порядок №499).

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був звільнений з військової служби 15.01.1995 року та на той час підлягав обов'язковому особистому страхуванню відповідно до чинної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", висновків суду не спростовують та не свідчать про відсутність у ОСОБА_2 права на призначення вищевказаної допомоги.

Так, статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. «б» п.6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488, НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу II групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, що "обов'язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавець не ставить виплату одноразової грошової допомоги у залежність від факт отримання страхових виплат за обов'язковим особистим державним страхуванням.

Факт встановлення військовослужбовцю групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж отримана раніше страхова сума, може мати вплив лише на визначення розміру такої одноразової грошової допомоги.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.03.2015 року по справі № 21-563а14, а також висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові від 15.10.2015 року по справі № К/800/26489/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

З приводу тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, зобов'язуючи відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено частиною 4 статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Слід відмітити, що позивачем при зверненні до Міноборони через Полтавський обласний військовий комісаріат надавались усі документи, необхідні для призначення йому одноразової грошової допомоги по інвалідності, і це не заперечується відповідачем по справі, однак, у призначенні цієї допомоги ОСОБА_2 було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Отже, беручи до уваги позицію відповідача, який заперечує наявність у позивача права на отримання допомоги на підставі ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», незважаючи на судове рішення, яке набрало законної сили, та яким підтверджено право позивача на отримання такої допомоги, колегія суддів вважає, що зобов'язання Міноборони повторно розглянути звернення ОСОБА_2 без зобов'язання прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги призведе до повторної відмови ОСОБА_2

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлену судом першої та апеляційної інстанції неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні допомоги ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача на отримання пенсії у спірних правовідносинах є зобов'язання Міноборони провести повторний розгляд звернення позивача, з урахуванням всіх об'єктивних обставин, та прийняти рішення про призначення останньому одноразової грошової допомоги і направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виконання. При цьому, суд не підміняє Міноборони, оскільки не приймає рішення про призначення допомоги, а зобов'язує відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові від 27.01.2016 року по справі № К/800/41038/15.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.12.2016р. по справі № 816/1266/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.03.2017 р.