Постанова № 65488870, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р. Справа № 643/1196/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017р. по справі № 643/1196/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача щодо відмови позивачці в перерахунку пенсії державного службовця згідно її заяви від 20.12.2016 р., у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії, як державному службовцю з 01.01.2017 року у розмірі 85 % (які були визначені на діючим на той час законодавством), виходячи із суми заробітної плати на посаді завідувача сектора на підставі довідки від 24.11.2016 р. № 17-0007/96612, наданої Національним банком України, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017 р. позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України "Про державну службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що з 2008 року позивачці призначена пенсія згідно із Законом України «Про державну службу» в розмірі 85% заробітної плати.

ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії державного службовця на підставі поданої нею довідки від 24.11.2016 року № 17-0007/96612, виданої Національним банком України.

Згідно до протоколу Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова від 22.12.2016 року , позивачці відмовлено у такому перерахунку пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», згідно вимог якого, з 01.05.2016 року скасовані законодавчі норми щодо перерахунку пенсій державним службовцям.

Позивачка, зазначену відмову вважає необґрунтованою у зв'язку із чим звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача необґрунтовані та не відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 43, 44,45,46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених нормами законодавства України.

Згідно ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції на момент призначення пенсії позивачці), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну службу", визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим з 01.06.2015 року органами Пенсійного фонду України «Про державну службу» не призначаються.

Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 р. "Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії" (зі змінами та доповненнями).

На момент звернення позивача з заявою про проведення перерахунку пенсії вказана постанова № 865 є чинною з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1093 від 09 грудня 2015 р.

Законом України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Тобто, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни до статті 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, які набрали чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 р. №1013 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. №865, а саме, виключено п. 4, яким визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що з грудня 2015 року чинним законодавством України не визначено обсяг суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу".

На час звернення позивачки за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не приймався.

Конституційний Суд України у п.2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 р. зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст. 22 Конституції України, є помилковим.

Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1093 від 09 грудня 2015 року упорядковано структуру заробітної плати, особливості проведення індексації та внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, в тому числі і щодо розмірів посадових окладів державних службовців.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців, на підставі підвищення окладів з 01.01.2015 р., а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії,

При цьому, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачки не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки постанова Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017 р. не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017 р. з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова задовольнити.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2017р. по справі № 643/1196/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.