Ухвала суду № 65454714, 13.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/263/17 Справа № 201/3450/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.,

суддів Піскун О.П., Крот С.І.,

за участю :

секретаря Гички Л.Ю.,

прокурора Киричка О.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від03 березня 2017 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді від 03 березня 2017 року було задоволено клопотання слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону південного регіону України ОСОБА_5 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, прокурор довів існування наступних ризиків: а саме незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просять ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування вимог скарг вказують на те, що суд не надав належної оцінки порушенням вимог кримінально-процесуального закону в клопотанні слідчого, доказів причетності ОСОБА_4 до скоєного немає, а суд першої інстанції формально віднісся до оцінки вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та прийшов до хибного висновку про наявність обгрунтованої підозри, не вказавши обставини, які свідчать про неможливість застосування більш мякого запобіжного заходу. Розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного та виключає можливість скористатись нею, суд призначаючи заставу не навів підстав застосування її у зазначеному в ухвалі розмірі. Суд першої інстанції не врахував майновий та сімейний стан ОСОБА_4, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, а також той факт, що ОСОБА_4 брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та має статус учасника бойових дій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які, кожен окремо, підтрималиапеляційні скарги та просили їх задовольнити,доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скарги без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційних скарг сторони захисту задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.

З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, оскільки він в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Так, при розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя зобовязаний перевірити відповідність цього клопотання вимогам ч.1 ст. 184 КПК України, яка передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно обовязково містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Зазначені вимоги закону при прийнятті оскаржуваної ухвали дотримані в повному обсязі. Слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогамст.184 КПК України та дійшов висновку, що зазначені у клопотанні слідчого підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовані, вказано наявність доказів того, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, розглянув можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів ( правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш мяких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть предявлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жодний з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти відповідним ризикам.

Апеляційним переглядом встановлено, що 23 лютого 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040010000038 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.368 КК України.

1 березня 2017 року ОСОБА_4 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

02 березня 2017 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

03 березня 2017 року слідчий військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого та надані матеріали кримінального провадження.

Судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст.12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Підозра, висунута ОСОБА_4, є обгрунтованою та законною, а отже апеляційні доводи з цього приводу є неспроможними.

Як встановлено журналом судового засідання, судовий розгляд проведено в повному обсязі, з дотриманням прав підозрюваного, в тому числі і права на захист, а також по справі були досліджені всі необхідні дані та надані докази, по яким судом зроблений правовий висновок, на підставі якого було обгрунтовано прийнято ухвалу. В звязку з чим відповідні доводи апеляцій сторони захисту колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, колегія суддів вважає обгрунтованими, однак такими, що не впливають на правильність висновків суду, оскільки ризики зазначені в ухвалі суду, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосування найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо надмірного розміру застави, визначеного судом в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Зважаючи на викладені обставини, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, наявність обгрунтованих підстав вважати причетним останнього до скоєного, та обставин справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в суду першої інстанції були всі підстави для прийняття оскаржуваної ухвали.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст.177,178 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і справедливою, та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від03 березня 2017 року, якою до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

___ _____ ___

Г.П.ОСОБА_6 ОСОБА_7 Крот