Рішення № 65444329, 21.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1257/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1768/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 18 21.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.

суддів Іванової І.В.,Гуля В.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала тим, що за час спільного проживання з відповідачем набули грошові кошти. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 коштів в сумі 705 780 грн., що еквівалентно 27 000 доларів США, які не були сплачені останнім під час поділу їх спільного сумісного майна як колишнього подружжя, а також відсотків - 118 328,26 грн., з цієї суми за їх користування та збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 332 464,72 грн., а також сплачений нею судовий збір.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 692 231,40 грн. та судовий збір в сумі 6 890 грн., а всього 699 121,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, - просив скасувати рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволені позову, а також скасувати заходи забезпечення позову та вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов частково. суд першої інстанції вважав, що відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року по цивільній справі № 362/6597/13-ц (набуло чинності 21.02.2014 року), позивач отримала право власності на 152 000 доларів США, що перебували на банківському рахунку відповідача № НОМЕР_1 в ПАТ «Дельта Банк» в сумі 152 000 доларів США. Осільки позивач отримала від відповідача кошти лише в сумі 125 000 доларів США, то відповідачем залишаються не сплаченими позивачеві 27 000 доларів США та вказана сума підлягає стягненню.

З таким висновком місцевого суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору згідно позовної заяви є повернення коштів (27 000 доларів США) набутих без достатньої правової підстави та відшкодування збитків.

Предметом апеляційної скарги є оскарження висновків місцевого суду в частині стягнення коштів (27 000 доларів США - 692 231,40 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 3 резолютивної частини рішення Васильківського міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року по цивільній справі № 362/6597/13-ц (набуло чинності 21.02.2014 року), позивач отримала право власності на 152 000 доларів США, ? частину коштів (на день зняття), розміщених на банківському рахунку, відкритому у ПАТ «Дельта Банк» № НОМЕР_2 а не на банківському рахунку відповідача № НОМЕР_1 в ПАТ «Дельта Банк», як вказано в оскаржуваному рішенні.

З матеріалів справи також вбачається (а.с.142-146), що копія ухвали Васильківського міськрайонного суду від 14.11.2013 року у вищенаведеній цивільній справі про поділ спільного майна подружжя про накладення арешту на майно та грошові кошти разом з постановою державного виконавця № 1698/6 від 22.11.2013 року були отримані ПАТ «Дельта Банк» 04.12.2013 року.

ОСОБА_3 отримала 125 000,00 доларів США на виконання п. 3 резолютивної частини рішення Васильківського міськрайонного суду від 10.02.2014 року шляхом укладання з ПАТ «Дельта Банк» Договору № 002-28520-011214 від 01.12.2014 року терміном до 30.05.2015 року на умовах депозиту «Найкращий» (а.с.15).

Згідно Постанов НБУ № 49 від 06.02.2014 року та № 104 від .02.2014 року були введені обмеження видачі готівкових коштів у валюті із депозитних та поточних рахунків клієнтів в банках, а Постановою НБУ № 150 від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» був віднесений до категорії неплатоспроможних, рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 року з 03.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» була запроваджена тимчасова адміністрація.

Сторони 08.10.2015 року отримали по 200 000 грн. на підставі рішення вищевказаного Фонду, які виплатив «Укргазбанк».

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач ухилився від доплати позивачеві поділеного судом спільного майна колишнього подружжя - банківського вкладу в сумі 152 000,00 доларів США, а тому сума несплачених коштів в розмірі 27 000,00 доларів США підлягає стягненню, - не відповідає матеріалам справи, - оскільки рух коштів по рахунках не дає підставу для такого висновку.

Задовольняючи позов частково, місцевий неправильно визначилися з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, надав неправильну оцінку обставинам у справі та дійшов не правильного висновку про стягнення грошових коштів з відповідача.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд не вказав, на підставі яких норм матеріального права стягнуто кошти, чим порушив вимоги ст.215 ЦПК України, згідно якої в мотивувальній частині рішення суду повинно бути зазначено назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу.

З позовної заяви вбачається, що предмет позову стосується виконання рішення Васильківського міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року, за яким Державною виконавчою службою проводились відповідні дії.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач не вбачає, у зв'язку із чим рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові в цій частині - з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч.1, п. 1 ч.2 ст. 11, ч.1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч.1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 177, ч.1 ст. 202, ч.1 та 2 ст. 205, ч.1 ст. 207, ч.1ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до ч.1, 3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів не надано, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст.. 1212 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, тому підлягають скасуванню заходи забезпечення позову у виді арешт на майно апелянта ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 05 квітня 2016 року по даній справі.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з позивача на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати у розмірі 7 579 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення коштів - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у виді арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 05 квітня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 579 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: