Ухвала суду № 65440972, 10.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

10 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюк В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року, клопотання про поновлення строку подання зави про перегляд судових рішень у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

24 лютого 2017 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції Верховного Суду України) ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 253, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладених у постановах Верховного Суду України висновків щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року та 23 листопада 2016 року.

Водночас, заявник порушує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судових рішень, посилаючись на поважність причин його пропуску, а саме відбування покарання в місцях позбавлення волі та обізнаність щодо оскарження судового рішення у лютому 2017 року від своїх родичів під час побачення.

Обговоривши вказане клопотання, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Згідно із положенням частини четвертої статті 356 ЦПК України у разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Встановлено, що ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подана заява, постановлена 07 листопада 2016 року.

Судові рішення, на які заявник посилається на підтвердження підстави перегляду, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, ухвалено 21 жовтня, 30 вересня 2015 року та 23 листопада 2016 року.

Отже, строк для подання заяви про перегляд судових рішень, з урахуванням дати судових рішень наданих заявником для порівняння, сплинув 23 лютого 2017 року.

Заява про перегляд судових рішень подана ОСОБА_4 до Верховного Суду України 24 лютого 2017 року, тобто з пропуском передбаченого процесуальним законодавством строку.

Наведені ОСОБА_4 причини пропуску строку, а саме: факт відбування покарання в місцях позбавлення волі та необізнаність щодо наявності рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, не можна визнати поважними, оскільки доказів про неотримання або про несвоєчасне отримання ухвали суду касаційної інстанції він не надав.

Отже, відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_4 строку для подання заяви про перегляд судових рішень.

Відповідно до положень статті 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Оскільки заява про перегляд судових рішень подана ОСОБА_4 після спливу передбаченого статтею 356 ЦПК України тримісячного строку з дня ухвалення відповідного судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави перегляду, встановленої статтею 355 ЦПК України; наведені доводи заявника про причини пропуску процесуального строку не підтверджені відповідними доказами, а тому за положеннями статті 72 ЦПК України вказану заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись статтею 72, частинами першою, третьою, четвертою статті 356 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку для подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відмовити.

Заяву ОСОБА_4 про перегляд вищезазначених судових рішень залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко