Ухвала суду № 65440752, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2760/2017 Головуючий у суді першої інстанції - ГавриловаО.В.

Унікальний номер справи № 755/16653/15-ц Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника позивача ГордієнкаК.Г.,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Полісся» до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Благодійна організація «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальні збитки, у зв'язку з пошкодженням в ДТП службового автомобіля, у розмірі 1 282 143,39 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2015 становить 54 672,40 доларів США, витрати на проведення експертизи - 1 474,56 грн., витрати на повідомлення заінтересованих осіб про проведення експертизи 186,00 грн. та 10 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.02.2015 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 заволоділи в неробочий час ключами службового автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUSER 200» та на проїзній частині вул. Харківське Шосе біля будинку 33 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння скоїли дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим був пошкоджений службовий автомобіль та інші три автомобіля. Власником вищезазначеного автомобіля є позивач. 16.03.2015 позивач звернулась до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення незалежного автотоварознавчого дослідження з метою визначення розміру завданих збитків. Відповідно до Висновку за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 03.04.2015 року №5471/15-54 вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась 25.02.2015, станом на 01.04.2015 складає: 1 282 143,39 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2015 становить: 54 672,40 доларів США. Крім того, позивач був вимушений понести додаткові витрати на визначення розміру завданих збитків: 1 474,56 грн. - за проведення експертизи; 186,00 грн. - витрати на повідомлення заінтересованих осіб про проведення експертизи. Позивач вважає зазначені витрати реальними збитками, що підлягають відшкодуванню позивачу відповідачами. Також позивач зазнав втрат немайнового характеру. Порушення відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що призвело до здійснення зіткнення з автомобілями та пошкодження автомобіля позивача, спричинило виникнення у останнього зниження престижу та підриву ділової репутації, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Так зниження престижу позивача обумовлене: вчиненням загрози здоров'ю та життю третіх осіб; необхідністю приймати участь в тривалих досудових і судових процедурах стягнення з винних осіб завданої шкоди, також позивача обмежено в користуванні автомобілем, оскільки відновлення останнього є економічно невигідним, позивач оцінює моральну шкоду в розмір 10 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 857 755,36 грн., та 3 654,00 грн. судового збору, а всього суму в розмірі 861 409,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач та його представник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати частково та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_5

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивачав судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, вивчивши і дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позов частковосуд першої інстанції виходив з того, що позивачу з вини відповідача ОСОБА_5 заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, з 21.11.2012р. був зареєстрований за позивачем - Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» (а.с.14) та знятий позивачем з обліку для реалізації 25.03.2015 (а.с.113).

17.09.2012 між позивачем та ОСОБА_5 укладено Договір про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся», строком на 3 роки (а.с. 61-63). Згідно з п. 5.1 Договору, виконавцю для провадження діяльності за цим Договором надається у безоплатне використання автомобіль.

Наказом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 22.11.2012 з метою забезпечення виконання завдань та цілей діяльності фонду, відповідно до п. 5.1 Договору про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 17.09.2012 ОСОБА_5, з 23.11.2012 закріплено за ОСОБА_5 службовий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2012 року, державний номерний знак НОМЕР_1. Використання службового автомобіля здійснюється по завданню в робочий час і виключно в присутності президента Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» та/або генерального директора (а.с.64).

11.11.2013 між позивачем та ОСОБА_7 укладено Договір про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся», строком на 2 роки (а.с.57- 59). Згідно з п. 5.1 Договору, виконавцю для провадження діяльності за цим Договором надається у безоплатне використання автомобіль.

Наказом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 11.11.2013 з метою забезпечення виконання завдань та цілей діяльності фонду, відповідно до п. 5.1 Договору про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 11.11.2013 ОСОБА_7, з 12.11.2013 закріплено за ОСОБА_7 службовий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2012 року, державний номерний знак НОМЕР_1. Використання службового автомобіля здійснюється по завданню в робочий час і виключно в присутності президента Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» та/або генерального директора (а.с.60).

Як вбачається з трудових книжок відповідачів ОСОБА_7 (а.с. 132) та ОСОБА_5 (а.с.187-188), відповідачі ніколи не перебували в трудових відносинах з Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Відродження Полісся».

Відповідно до довідки №58541912 про дорожньо-транспортну пригоду, остання мала місце 25.02.2015 за участю автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Дана ДТП сталася за участі ще трьох автомобілів, травмовані чотири особи, утому числі й ОСОБА_7 (а.с. 184)

Обвинувальний акт від 28.04.2015 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5, внесеному до ЄРДР за №12015100040002820, направлено до Дніпровського районного суду м. Києва (справа №755/9110/15-к а.с.4-8).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2015р. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з підстав передбачених ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, кримінальне провадження - закрито (а.с.56), (справа №755/91 10/15-к, а.с.34-35).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2015 встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення в тому, що 25.02.2015, він своїми діями, які виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Також даною ухвалою суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю погоджується з пред'явленим обвинуваченням та кваліфікацією його дій, примирився з потерпілим ОСОБА_7, відшкодував заподіяні збитки, суд переконався, що його позиція та позиція потерпілого є добровільною та істиною.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК Українизбитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, матеріалами справи підтверджується вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, Законами України «Про судову експертизу» (4038-12), «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-14 ), Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (1440-2003-п), та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів на підтвердження вимог позивача щодо відшкодування шкоди ОСОБА_7 оскільки як вбачається з показань відповідачів в якості свідків, вони обидва без офіційного працевлаштування фактично виконували обов'язки водіїв на автомобілі «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, та надавали відповідні послуги (водійські) засновникам/учасникам та посадовим особам Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся». Неофіційне працевлаштування відповідачів у позивача також не суперечить підписаним між сторонами договорам про надання послуг членами БО. Також допитані в якості свідків відповідачі підтвердили в судовому засіданні, що директор позивача Морозова особисто надала розпорядження ОСОБА_6 передати автомобіль та ключі від нього відповідачеві ОСОБА_5, задля виконання останнім наступного дня його водійських функцій.

Крім того, відповідач ОСОБА_7 не керував та не міг керувати автомобілем, оскільки знаходився на пасажирському сидінні, внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та був визнаний потерпілим.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р., коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди, майну. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України, автомобіль марки Tayota Land Cruiser 200, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, був знятий позивачем з обліку для реалізації 25.03.2015 (а.с. 113).

На запит суду, регіональним сервісним центром в Полтавській області МВС України, направлено до суду копію довідки-рахунку серії ААЕ №121628, яка була видана ОСОБА_10 про те, що йому продано і видано автомобіль марки Toyota Land Cruiser, двигун НОМЕР_2, вартістю 50 000,00грн. (а.с.181). Тому суд був позбавлений можливості при ухваленні рішення вирішити питання про передачу винуватцю ДТП, який є відповідальним за спричинення позивачеві шкоди, яким є відповідач ОСОБА_5, фізично знищеного автомобіля Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при стягненні з ОСОБА_5 на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної зазначеним відповідачем внаслідок пошкодження (фізичного знищення) транспортного засобу, від суми вартості матеріального збитку, яка становить 1 282 143,39грн., підлягає відрахуванню вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Tayota, яка складає 424 388,03 грн., що визначено автотоварознавчим дослідженням, перевіреним та прийнятим судом.

Щодо відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про їх безпідставність з огляду на не встановлення порушень прав позивача, внаслідок чого постраждала саме ділова репутація юридичної особи, що узгоджується з правовою нормою, закріпленою ст. 23 ЦК України.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та вимогам закону.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Полісся» до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва