Постанова № 65438721, 15.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 922/3651/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - Яковець І.В., (за довіреністю від 13.04.2016);

від 1-го відповідача - Зюбан О.Б., (за довіреністю №ББУ/ПУ589/ВП/16 від 26.12.2016);

від 2-го відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (вх. №462 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.16 у справі № 922/3651/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Підприємство "Водомер",

до 1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", ;

2) ФОП ОСОБА_3,

про стягнення 225063,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3651/16 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Науково-Виробниче Підприємство "ВОДОМЕР" основну заборгованість в розмірі 170757,46 грн.; 21103,99 грн. - сума нарахованого інфляційного збільшення; 5796,40 грн. - 3% річних; 37222,54грн. - пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 3523,21 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача ФОП ОСОБА_3 - відмовлено.

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3651/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "НВП "Водомер".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" надійшло клопотання (вх. 2764 від 14.03.2017), в якому він просить відкласти розгляд апеляційної скарги через неможливість забезпечити явку до судового засідання представника товариства.

Від позивача надійшли заперечення (вх. 2768 від 14.03.2017) на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції, яке вважає законним та обґрунтованим.

Другий відповідач в судове засідання 15.03.2017 не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули уповноважені представники заявника апеляційної скарги та позивача, які пояснили, що вважають за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності другого відповідача.

Представник заявника апеляційної скарги щодо заявленого апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи пояснив, що представник, який приймав участь у розгляді цієї справи, зайнятий в іншому судовому засіданні, що зумовило звернення з даним клопотанням. Однак, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" уповноважило іншого представника діяти в інтересах товариства в тому числі представляти інтереси апелянта при розгляді даної справи.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 сторони попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання та ненадання витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника другого відповідача, який повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Крім того, у п.3.9.2 постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія, що забезпечивши явку в судове засідання іншого уповноваженого представника ПрАТ "Павлоградвугілля" реалізував своє право на участь в судовому засіданні та його процесуальні права не порушені, тому не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "НВП "Водомер" суму боргу в розмірі 225063,34 грн., який виник на підставі договору № 1368-ПУ-УМТС від 29.07.2015, з яких :

- 170757,46 грн. основний борг;

- 12578,15 грн. сума нарахованого інфляційного збільшення;

- 4505,19 грн. сума нарахованих 3% річних;

- 37222,54 грн. сума нарахованої пені.

Також просить розподілити судові витрати.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про заміну первісного відповідача ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Крім того, позивач звернувся з заявою, в якій повідомляє про збільшення позовних вимог. Відповідно до заяви про збільшення позивач просить суд стягнути :

- 170757,46 грн. основного боргу;

- 21103,99 грн. інфляційних;

- 5796,40 грн. 3 % річних;

- 37222,54 грн. пені;

судові витрати розподілити відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2016 задоволено заяву позивача про заміну первісного відповідача - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на його правонаступника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" та задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог. Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження 29.07.2015 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та ТОВ "Водомер" (підрядник) укладено договір № 1368-ПУ-УМТС.

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується своїми силами та на свій ризик виконати, а замовник - прийняти та оплатити наступні роботи: будівництво автоматизованої системи моніторинга скиду шахтової води з пруду накопичувача відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили, що роботи, передбачені цим договором повинні бути виконані відповідно до Технічного завдання (додаток № 1), яке є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що місцем виконання робіт є Дніпропетровська область, Петропавлівський район, Північний схід м. Першотравенська, балка Косьминна.

Роботи виконуються з використанням матеріалів та обладнання підрядника. Підрядник відповідає за якість наданих матеріалів та обладнання. (п.2.1)

По закінченню виконання робіт по об'єкту комісією, яка складається з уповноважених представників замовника та підрядника оформлюється акт про виконання підрядних робіт по об'єкту. (п.5.2)

Згідно статті 6.1 Договору вартість робіт по договору узгоджується сторонами в договірній ціні, яка є невід'ємною частиною даного договору та складає 170757,46 грн. Вартість робіт визначається у відповідності з ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Вартість робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та обладнання, інших витрат підрядника, пов'язаних з виконанням робіт відповідно до договірної ціни та кошторисній документації, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 6.4 Договору сторони визначили, що оплата робіт здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня від дати підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3) та виставленого рахунку підрядником.

Згідно наявного в матеріалах справи акту № 31/08 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 31 серпня 2015 року, сторони погодили та затвердили загальну вартість виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 170757,46 грн. в т.ч. ПДВ. відповідач 1, в момент його підписання будь-яких претензій та зауважень щодо якості, вартості, об'єму, строкам, виконаних робіт позивачем (наданих послуг) не мав. (а.с. 19-22)

Отже, з урахуванням положень п. 6.4 укладеного між сторонами договору оплату виконаних робіт ПРАТ "Павлоградвугілля" повинен був здійснити до 05 листопада 2015 року включно.

Відповідно до п. 9.9 Договору у випадку порушення замовником строків оплати робіт він сплачує підряднику пеню, діючу на момент порушення зобов'язання, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за договором 1368-ПУ- УМТС від 29 липня 2015 року (далі - основний договір), між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір поруки від 29 липня 2015 року (далі за текстом - Договір поруки), у відповідності до якого відповідач (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") зобов'язувався в порядку та на умовах передбачених договором відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"), які виникли на підставі основного договору (п.1.1. договору поруки).

У відповідності до п.3.1. договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") за основним договором в повному обсязі на суму в розмірі 170757,46 грн. (сто сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень) 46 копійок, згідно до умов договору поруки від 29 липня 2015 року, по договору 1368-ПУ-УМТС від 29 липня 2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля").

Відповідно до п. 2.3. договору поруки, строк виконання зобов'язання поручителем, яке забезпечене договором становить 180 (сто вісімдесят) календарних днів, від дня настання строку виконання зобов'язання відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") за основним договором.

Пунктом 2.4. договору поруки передбачено, що у випадку порушення відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") основного договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем.

Як зазначив позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") зобов'язання, в частині не оплати за виконані роботи, позивач звернувся до поручителя з листом вимогою за вих. № 3-ПН від 03.03.16 року, про виконання в натурі обов'язку, яке забезпечено порукою згідно до умов договору поруки, та погашення основної суми заборгованості по договорам поруки в повному обсязі.

Відповіді на вказаний лист поручителем надано не було.

Наведені обставини зумовили звернення позивача з позовом у даній справі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог до ФОП ОСОБА_3, як до поручителя, суд першої інстанції вважав, що на підставі ч. 4 статті 559 ЦК України порука є припиненою, тому відсутні правові підстави для задоволення вимог в цій частині.

Судова колегія вважає правомірним такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

В матеріалах справи міститься лист-вимога від директора ТОВ "НВП "Водомер" до ФОП ОСОБА_3 № 3-ПН від 31.03.2016 про погашення суми боргу в розмірі 170757,46 грн. (а.с. 26). Однак, як правомірно зазначено господарським судом першої інстанції, позивачем не надано доказів направлення цієї вимоги поручителю - ФОП ОСОБА_3

У запереченнях на позов ФОП ОСОБА_3 зазначає, що ТОВ "НВП "Водомер" не звертався до нього про виконання зобов'язання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", яке забезпечене порукою у строки, які встановлені договором поруки. (а.с.68-69).

В заяві про збільшення позовних вимог позивач погоджується із запереченнями ФОП ОСОБА_3 та вважає їх обґрунтованими (а.с. 91-92).

Як встановлено вище, акт виконаних робіт за договором підряду підписаний 31.08.15р. Згідно пункту 6.4 Договору підряду строк виконання основного зобов'язання встановлений до 05.11.2015.

Таким чином, позивач мав право звернутись до поручителя з вимогою про виконання відповідачем (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") грошового зобов`язання, у відповідності до положень п. 2.3. договору поруки, протягом 180 календарних днів.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до поручителя з вимогою про виконання грошового зобов`язання відповідача (ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та враховуючи наведені положення договору та закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що порука припинилась 05.05.2016.

З позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Харківської області 27.10.2016, отже після встановленого строку про звернення до поручителя з відповідною вимогою про погашення боргу за основним зобов'язанням.

Згідно з положеннями п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18, якщо предмет спору був відсутній ще до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_3 законне, обґрунтоване та прийняте при повному дослідженні обставин справи.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в цій частині законні, обґрунтовані та підтверджуються належними доказами. Судова колегія вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так, як встановлено вище відповідно до укладеного між сторонами договору підряду від 29.07.2015 ТОВ "Водомер" виконані передбачені умовами договору роботи. Факт виконання визначених у договорі робіт підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта № 31/08 приймання передачі виконаних робіт (а.с. 19-22). Акт підписаний без зауважень та заперечень уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Однак, матеріали справи не містять, а ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" станом на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі не надано доказів виконання взятих на себе за договором підряду зобов'язання щодо оплати виконаних підрядником робіт.

Розмір заявлених до стягнення вимог щодо основної заборгованості відповідає обумовленій у договорі сумі, а саме 170757,46 грн. (п.6.1 договору) та підтверджується актом виконаних та прийнятих робіт, в якому зазначено про виконання робіт на суму 170757,46 грн.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає законним та обґрунтованим рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" основної заборгованості в сумі 170757,46 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

У п. 9.9. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Замовником строків оплати робіт він виплачує підряднику пеню, діючу на момент порушення зобов'язання, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені та період її нарахування, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що він є арифметично вірним та відповідає положенням закону та договору. Враховуючи наведене, судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення пені.

Крім того, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних. Перевіривши рішення господарського суду в цій частині, апеляційний господарський суд вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних, річних та періоди їх нарахування, судова колегія вважає, що розрахунок є арифметично вірним, періоди нарахування відповідають умовам закону та договору.

Судова колегія вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано доказів виставлення рахунків, довідки про вартість виконаних робіт, а тому, на думку ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вважає, що момент оплати за виконані роботи не настав.

Однак, відповідно до п. 6.1 Договору підряду - вартість робіт за договором погоджується сторонами у договірній ціні, яка є невід'ємною частиною договору та складає 170757,46 грн.

Пунктом 6.4 Договору підряду передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня від дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та виставленого рахунку підрядником.

Актом № 31/08 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 31.08.2015 сторони погодили та затвердили загальну вартість виконаних робіт на загальну суму 170757,46 грн.

В момент підписання акту прийняття виконаних робіт ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" не мав зауважень та заперечень щодо якості, вартості, об'єму та строкам виконаних робіт. Тобто сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, відповідач ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю, а тому відповідно до умов договору повинен був оплатити за їх виконання до 05.11.2015 згідно взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 по справі № 922/3651/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3651/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.03.17

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.