Постанова № 65438717, 13.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 922/3844/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, особисто, ОСОБА_2 договір від 23 листопада 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №343 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 12 січня 2017 року у справі № 922/3844/16

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Кегичівка,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 січня 2017 року у справі № 922/3844/16 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (вул. Миру, 57, смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ 30193473) кошти за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року та судовий збір в розмірі 459,33 грн.; в решті позову відмовлено.

Приватне підприємство "Торгівельні ряди" з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судове засідання, яке відбулось 13 березня 2017 року, з'явився представник відповідача. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Том 2, а.с.20).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

15 червня 2015 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) був укладений договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" №10, відповідно до умов пункту 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна площа об'єкта найму становить 17 кв.м ділянки з твердим покриттям.

За твердженням позивача, 05 січня 2016 року закінчився термін дії договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" від 15 червня 2015 року №10, однак відповідач об'єкт оренди не повернув і незважаючи на вимоги позивача, продовжує ним користуватися.

У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за користування майном в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року та неустойку, нараховану на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 9 400,00 грн., всього 14 100,00 грн.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір оренди від 15 червня 2015 року не припинив свою дію 05 січня 2016 року, а є пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором від 15 червня 2015 року №10. На підставі чого суд вказав про відсутність правових підстав для стягнення неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 9 400,00 грн. Поряд з цим, з огляду на використання відповідачем об'єкту оренди та не отримання Приватним підприємством "Торгівельні ряди" орендної оплати за спірний період, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції позивач зазначає на відсутності правових підстав для пролонгації договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, з огляду на наявність заперечень з даного приводу та не підписання сторонами додаткової угоди, на визначених позивачем умовах. Визначені обставини, на думку позивача, свідчать про незаконне користування Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 торгівельним місцем, та як наслідок порушення Правил торгівлі на ринках смт.Кегичівка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі норм матеріального законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 15 червня 2015 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) був укладений договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" №10, відповідно до умов пункту 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна площа об'єкта найму становить 17 кв.м ділянки з твердим покриттям.

Згідно з п. 2.1. договору вступ наймача у користування об'єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

Факт передачі об'єкта найму сторонами не заперечується.

У п. 6.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

За умовами п. 6.1. договору цей договір діє з 15 червня 2015 року по 05 січня 2016 р. (але не більше одного року).

Відповідно до частити 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться в ст. 284 ГК України.

У п. 6.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії.

Позивач стверджує, що 05 січня 2016 року закінчився термін дії договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" від 15 червня 2015 року №10, однак відповідач об'єкт оренди не повернув і незважаючи на вимоги позивача, продовжує ним користуватися, що є підставою для стягнення з відповідача коштів за фактичне користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року та неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 9 400,00 грн., всього: 14 100,00 грн.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Статтею 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, цивільне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму за умови відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. При цьому бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Стосовно наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку.

Оскільки у статті 764 ЦК України йдеться про поновлення договору, тобто про подовження його на новий термін, усі інші умови користування орендованим майном залишаються незмінними. У разі необхідності в подальшому змінити будь-які умови договору, сторони мають укласти додаткову угоду до нього, в якій буде визначено нові умови взаємовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ані протягом місяця до закінчення терміну дії договору, як це передбачено п. 6.6. договору, ані упродовж місяця після закінчення строку на який його було укладено, тобто до 05 лютого 2016 року, не звертався до відповідача з будь-якими запереченнями щодо продовження дії договору,

Так додаткова угода до договору оренди (Том 1, а.с. 69-72) датована 07 лютого 2016 року, докази її надсилання відповідачеві відсутні; претензія з вимогою про повернення торгівельного місця від 22 лютого 2016 року (Том 1, а.с.75) була направлена відповідачеві 23 лютого 2016 року, що підтверджується копією квитанції (Том 1, а.с.76); претензія від 02 липня 2016 року (Том 1, а.с.77) була направлена відповідачеві 02 липня 2016 року, що підтверджується копією квитанції (Том 1, а.с.78).

Враховуючи вищенаведені обставини справи, приписи пункту 6.6 договору, та вимоги цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про продовження договору на той самий строк, і на тих самих умовах, що передбачені договором та необґрунтованість доводів позивача про припинення договору з 05 січня 2016 року.

Крім того суд вважає необґрунтованими і доводи позивача про те, що за умовами п. 6.6. договору єдиним належним та допустимим доказом пролонгації договору є підписана сторонами додаткова угода і про те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим у п. 4.2.2. договору, та не ініціював укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору, з огляду на таке.

По-перше, в силу наведених вище норм для продовження дії договору оренди не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

По-друге, суд вважає, що за умовами п. 6.6. договору саме позивач повинен був протягом одного місяця до закінчення дії договору ініціювати укладення додаткової угоди про продовження дії договору на той самий строк. Однак, позивач таку додаткову угоду відповідачу не надав.

Таким чином, сама по собі відсутність письмової угоди, передбаченої п.6.6. договору, як певне вираження активної поведінки сторін, спрямованої на поновлення договору, не може бути доказом відсутності у сторін наміру на поновлення (продовження) дії договору, оскільки такий підхід суперечить ст. 6 ЦК України, порушує особливу природу взаємовідносин сторін та встановлений законом спеціальний порядок їх пролонгації.

З огляду на факт пролонгації договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 9 400,00 грн., є неправомірними необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу заявлених до стягнення коштів за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року, як плати за позадоговірне фактичне користування об'єктом найму (оренди), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач об'єкт найму позивачу не повернув, продовжує користуватися об'єктом найму, що також підтверджується складеним позивачем Актом контрольної перевірки інвентаризації самовільного використання індивідуально визначених торгівельних місць та розміщення на них малих архітектурних форм (споруд) на ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" станом на 22 листопада 2016 року (Том 1, а.с. 79-81).

Як було встановлено вище, договір є поновленим на той самий строк (до 05 січня 2017 року) і на тих самих умовах, що були передбачені договором, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Дані встановлені судом обставини спростовують правову кваліфікацію заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення 4 700,00 грн., як плати за позадоговірне фактичне користування об'єктом найму (оренди).

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 283 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що розмір плати за користування об'єктом найму становить 470 грн. щомісячно.

Плата за користування об'єктом найму сплачується в готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (п. 3.4. договору).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року, перераховував відповідачу орендну плату за договором поштовими переказами (Том 1, а.с. 221-228).

Довідкою Центру поштового зв'язку Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вих. № 07-13/919 від 28 листопада 2016 року (Том 1 а.с. 172) підтверджується повернення коштів за усіма переказами здійсненими до 29 вересня 2016 року.

В ході проведення судового засідання представник відповідача та Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 визнали факт повернення відправнику коштів за поштовими переказами від 03 листопада 2016 року (Том 1, а.с.227), від 21 листопада 2016 року (Том 1, а.с.226), від 24 грудня 2016 року (Том 1, а.с.228), а також зазначили про дану обставину у письмовому вигляді.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20 лютого 2016 року по 23 листопада 2016 року правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2017 року у справі № 922/4094/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12 січня 2017 року у справі № 922/3844/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 березня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий