Рішення № 65437887, 15.03.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 915/113/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 90/01-08 від 22.03.2012 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 44 від 15.08.2016 року,

від 3-ої особи: ОСОБА_3, довіреність № 69/2435/01 від 26.04.2016 року, ОСОБА_4, довіреність № 69/387/01 від 24.01.2016 року,

з участю прокурора Бескровна І.І., посвідчення №035058 від 13.08.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма Миколаївбуд,

54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а (ідентифікаційний код 01273036),

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області,

54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, а/с № 34 (ідентифікаційний код 20917284),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області,

54003, м. Миколаїв, вул. Володарського, 1,

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Будівельна фірма Миколаївбуд звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 20.02.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 01.03.2017 року.

01.03.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2017 року.

15.03.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.03.2017 року від Прокуратури Миколаївської області надійшла заява про вступ прокурора у справу з метою захисту інтересів держави на стороні відповідача (а.с. 82).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру.

Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.

Заслухавши прокурора та учасників судового засідання, судом допущено прокурора до участі у справі з метою захисту інтересів держави на стороні відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (а.с. 35-36) зазначив наступне.

Спірний обєкт цивільної оборони має загальнодержавне значення та не може перебувати у приватній власності позивача. Із посиланням на п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначає, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, у судовому засіданні 15.03.2017 року представником відповідача надана суду заява про застосування позовної давності (а.с. 83).

Прокурор підтримав позицію відповідача.

Представники третьої особи вважали позов таким, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених представником відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.04.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Орган управління, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Будівельна фірма Миколаївбуд (Зберігач, позивач) був укладений договір № 38 про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 52091 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орган управління передає, а Зберігач приймає на себе зобовязання щодо зберігання Майна (захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони (ЦО)) № 52091, інженерно-технічне та спеціальне обладнання, засоби звязку тощо, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, Спаський спуск, 13, і не увійшло до статутного капіталу Зберігача) протягом строку дії цього Договору (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.2 Договору Зберігач при здійсненні зберігання майна, що є предметом договору, дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном, відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору Зберігач здійснює зберігання майна безоплатно, витрати Зберігача на зберігання майна Органом управління не відшкодовуються.

Відповідно до п. 7.2 Договору він діє до 31.12.2023 року.

Відповідно до акту приймання передачі від 16.04.2013 року Орган управління передав на строкове зберігання, а Зберігач прийняв Майно на свій позабалансовий рахунок (а.с. 16).

Позивач просить визнати недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Публічним акціонерним товариством Будівельна фірма Миколаївбуд договір № 38 про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 52091 від 16.04.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступне.

Спірний правочин укладено сторонами помилково з обох сторін і це має істотне значення відносно подальших прав і обовязків сторін відносно обєкту цивільної оборони. Сторони неправильно сприйняли фактичні обставини договору, права та обовязки сторін, що повинні були виникнути після цього.

Відповідач на момент укладення Договору рахував, що на обєкт ЦО розповсюджується право державної власності, так як цей обєкт, на його погляд, не був переданий до статутного капіталу позивача і що за відповідачем зберігається обовязок управління цим майном.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач не зважив на те, що право державної власності на цей обєкт в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не було офіційно зареєстроване. Перелік об`єктів, що не підлягали приватизації згідно додатку № 1 до Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 року втратив чинність на підставі Закону № 847-14 від 07.07.1999 року Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а додаток № 2 - на підставі Закону № 3269-17 від 21.04.2011 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин. Пункт г) частини другої статті 5 Закону України № 2163-12 від 04.03.1992 року Про приватизацію державного майна доповнено абзацом захисні споруди цивільного захисту, які не підлягали приватизації, як обєкти, що мають загальнодержавне значення, згідно із Законом № 5404-6 від 02.10.2012 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України, тобто після завершення приватизації і закріплення права власності позивача на весь Будинок культури будівельників з обєктом цивільного захисту населення.

Позивач зазначає, що на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області № 521-п від 04.07.1997 року Про завершення приватизації акціонерного товариства Будівельна фірма Миколаївбуд (а.с. 17) приватизація майна позивачем була закінчена у 1997 році і в уставленому законом поряду не визнана незаконною. Його право власності на момент укладення Договору було зареєстроване на весь Будинок культури будівельників з підвалом (обєктом ЦО) по вул. Спаський спуск, 13, загальною площею 3621,8 кв. м. на підставі рішення Миколаївського міськвиконкому № 2699 від 20.12.2007 року (а.с. 18) з видачею Свідоцтва про право власності від 03.01.2008 року (а.с. 19), а потім підтверджене витягом з реєстру від 03.01.2008 року (а.с. 20), Свідоцтвом про право власності від 31.03.2011 року (а.с. 22), виданим на підставі рішення Миколаївської міської ради № 321 від 25.03.2011 року (а.с. 21), витягом про державну реєстрацію прав ММБТІ від 19.04.2011 року (а.с. 23), в яких було відсутнє будь яке застереження про право державної власності на підвальне приміщення (сховище) Будинку культури будівельників.

Підвальне приміщення Будинку культури будівельників є захисною спорудою позивача і згідно ч. 3 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 253, є приватною власністю, утримується за рахунок коштів підприємства, а значить позивач є уповноваженим органом управління цією захисною спорудою, використовує її за цільовим призначенням.

Позивач уклав Договір із-за недостатнього розуміння його правового характеру, рахуючи, що він не позбавляє прав володіння, управління, розпорядження ним. До того ж обєкт цивільної оборони не був наділений необхідними індивідуальними ознаками, не мав доказів реєстрації державного права власності.

ОСОБА_5 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області узгодило Договір № 38, так як уповноважене здійснювати контроль збереження та використання обєктів цивільного захисту (цивільної оборони) незалежно від форми їх власності.

Позивач зазначає, що Договір укладений з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 180 ГК України так як не забезпечував реальне настання правових наслідків відносно обєкта цивільної оборони, не припиняв права власності позивача на нього. Обидві сторони залишалися на той час, і в подальшому, на своїх помилкових позиціях, що призвело до укладення угоди, її подальшого оспорення.

Міськвиконкомом здійснено розділ майна за уточненими даними і адресами (а.с. 24, 26), в результаті чого позивачем при державній реєстрації речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 року отримано Свідоцтво про право приватної власності за № 41955189 на Будинок культури будівельників за адресую Спаський спуск , 13/1, площею 3486,4 кв.м. (а.с. 27) і Свідоцтво про право приватної власності № 41953168 на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони), обліковий номер 52091, за адресую Спаський спуск, 13, площею 107 кв. м., що підтверджено відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2015 року (а.с. 28).

Із посиланням на ч. 1 ст. 229 ЦК України позивач зазначає, що Договір був укладений під дією помилки, а тому має бути визнаний недійсним. Відповідач, як орган управління державним майном, ставить під сумнів право власності позивача, не визнає його, здійснює контроль умов зберігання та використання обєкта цивільної оборони - сховища № 52091, вимагає повернення захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) по вул. Спаський спуск, 13, у м. Миколаєві у державну власність, порушуючи право власності позивача.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин , помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачем суду не доведені обставини, які в даному випадку є достатніми підставами для визнання спірного правочину недійсним.

Посилання на ті обставини, що керівник позивача уклав Договір із-за недостатнього розуміння його правового характеру, рахуючи, що він не позбавляє прав володіння, управління, розпорядження ним, відхиляються судом, оскільки, по-перше, умови договору є зрозумілими, позивач станом на момент укладення спірного правочину був обізнаний про належність обєкта цивільної оборони ПАТ Будівельна фірма Миколаївбуд. В той же час відповідач, укладаючи спірний договір, не був обізнаний про реєстрацію права власності на споруду цивільної оборони за ПАТ Будівельна фірма Миколаївбуд. Про ці обставини Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області стало відомо пізніше, у звязку із чим почалася вестися відповідна претензійна робота.

Разом з тим, вказані обставини не можна кваліфікувати як помилку зі сторони одної, або двох сторін у розумінні ст. 229 ЦК України.

По-друге, спірний правочин не позбавляє позивача прав володіння, управління та розпорядження обєктом. Спірний правочин є безоплатним та не впливає на коло прав позивача як власника майна.

Враховуючи все вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Копію даного рішення видати, в тому числі, Прокуратурі Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28).

Повний текст рішення складений 20.03.2017 року.

СуддяВ.О. Корицька