Рішення № 65437756, 16.03.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 рокуСправа № 912/589/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/589/17

за позовом Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області,

до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник",

про стягнення 285330,60 грн,

за участю представника позивача - головного спеціаліста юридичного сектору ОСОБА_1, довіреність №04-4/1329 від 24.01.2017;

у судовому засіданні брав участь прокурор відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_2, посвідчення № 042587 від 30.03.2016.

Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" збитків в сумі 285330,60 грн, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: внаслідок самовільного водокористування.

Ухвалою від 20.02.2017 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду у судовому засіданні 16.03.2017 та витребував від учасників судового процесу необхідні для розгляду справи по суті докази.

Присутні у судовому засіданні прокурор відділу та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачем подано до суду пояснення, зі змісту яких вбачається, що останній позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі, разом з тим повідомляє, що Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" частково сплачено збитки на суму 23800,00 грн. Розгляд справи відповідач просить проводити за відсутності його представника.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора відділу, присутніх у судовому засіданні 16.03.2017, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.

Стаття 109 Водного кодексу України передбачає, що спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають, зокрема, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

В силу вимог статті 19 Водного кодексу України державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На території Кіровоградської області державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області у період з 23.03.2016 по 25.03.2016, на підставі направлення на проведення планової перевірки №129/16 від 21.03.2016 (а.с. 34), в присутності посадових осіб суб'єкта господарювання, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Комунального підприємства "Гайворонський комунальник".

В ході перевірки встановлено, що у період з 01.07.2015 і станом на час проведення перевірки 23.03.2016 відповідачем здійснено забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування.

Встановлене позивачем порушення зафіксоване в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 43-49).

На підставі вищевказаного акта, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області складено протоколи про адміністративне правопорушення №160254 та №160255 від 23.03.2016 відносно посадових осіб Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та накладено штраф в розмірі 510,00 грн та 136,00 грн відповідно (а.с. 35), який утримано із заробітної плати.

За даними довідки Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за період з 01.07.2015 по 23.03.2016 здійснено забір води у розмірі 228 тис м. куб. (а.с. 41). Зазначена інформація не спростована відповідачем в ході вирішення даного судового спору.

Згідно припису від 25.03.2016 (а.с. 50) відповідача зобов'язано: в строк до 25.05.2016 отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами які знаходяться на території комунального підприємства; у строк до 25.05.2016 отримати дозвіл на спеціальне водокористування водними об'єктами (свердловинами); до 25.05.2016 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); до 25.04.2016 розробити належним чином документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку; до 28.03.2016 призначити відповідальних осіб у сфері поводження з відходами.

В силу вимог частини 1 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Стаття 48 Водного кодексу України передбачає поняття спеціального водокористування. Так, згідно частини 1 цієї статті спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у: недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно приписів статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика).

Відповідно до пункту 9.2. Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

На підставі матеріалів перевірки та вищезазначеної Методики, Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування за період з 01.07.2015 по 23.03.2016. Згідно вказаного розрахунку розмір збитків становить 285330,60 грн (а.с. 55).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу.

Господарський суд враховує також те, що відповідач вимоги прокурора визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем до порушення провадження у справі згідно платіжного доручення №54 від 06.02.2017 сплачено збитки в сумі 23800,00 грн.

Господарський суд враховує, що відповідно до пункту 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачем збитки в сумі 23800,00 грн сплачено до порушення провадження у справі, господарський суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим лише в частині стягнення збитків в сумі 261530,60 грн, а в задоволенні позову в частині стягнення 23800,00 грн слід відмовити.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Крім того, згідно пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів обєднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29.01.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за №291/22823, визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації (пункту 4.1.). Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень (пункт 4.2.).

Таким чином, кошти у вигляді відшкодованої шкоди зараховуються на аналітичний рахунок, відкритий для відповідної території, після чого розподіляються між відповідними спеціальними фондами відповідних бюджетів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Запотоцького, 3, ідентифікаційний код 38857922) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 84/37, ідентифікаційний код 38037110) збитки в сумі 261530,60 грн, завдані внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в частині охорони та раціонального використання водних ресурсів, обумовленого самовільним - без дозволу на спеціальне водокористування, водокористуванням, зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області на р/р 33111331700092 в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 37958136, МФО 823016, одержувач коштів УК у Гайворонському районі/м. Гайворон, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Запотоцького, 3, ідентифікаційний код 38857922) на користь Прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, ідентифікаційний код 02910025) судовий збір в сумі 4279,97 грн, зарахувавши його на р/р 35215073004600, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Копію рішення направити відповідачу (Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Запотоцького, 3).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.03.2017.

Суддя О.Б. Шевчук