Ухвала суду № 6543318, 23.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 р.Справа № АС 10/68-09/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н.М.

представника відповідача - Почтарьова Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Господарський суд Сумської областi від 26.03.2009р. по справі№АС 10/68-09/5021

за позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

до Приватного підприємства "Валкомконотоп", Державного підприємства "Мисливське господарство "Конотопське"

про стягнення 351 400, 01 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства “Валкомконотоп”, Державного підприємства “Мисливське господарство “Конотопське”, в якому просила:

-          стягнути з Державного підприємства “Мисливське господарство “Конотопське” в дохід держави кошти в розмірі 335200,01грн., отримані від Приватного підприємства “Валкомконотоп”;

-          стягнути з Приватного підприємства “Валкомконотоп” в доход держави вартість отриманих послуг від Державного підприємства “Мисливське господарство “Конотопське” в розмірі 351400,01грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 26.03.2009 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення приписів ч. 1 ст. 203, ст. 208,ст. 228, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208, 257 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної інстанції підтримав в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками позивача проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства “Валкомконотоп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року, про що складено акт № 38/23-3/33093390 від 01.02.2008 року.

В ході перевірки встановлено, що 01.09.2005 року між Приватним підприємством “Валкомконотоп” та Державним підприємством “Мисливське господарство “Конотопське” укладено договір № 5/09 про проведення заходів у мисливських угіддях першого відповідача по охороні, відтворенню та раціональному використанню поголів’я мисливських тварин.

Посилаючись на те, нікчемність зазначеної угоди, позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, заявлена позивачем за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

За змістом ст. 208 Господарського кодексу України за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, а саме укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, уповноваженим органом виконавчої влади можуть бути застосовані заходи майнового впливу.

З огляду на викладене, санкції, застосовані до суб'єкта господарювання шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір № 5/09 між Приватним підприємством “Валкомконотоп” та Державним підприємством “Мисливське господарство “Конотопське” укладено 01.09.2005 року.

Факт виконання робіт по зазначеному договору підтверджується відповідними актами від 31.01.2006 року, 28.02.2006 року, 31.03.2006 року, 28.04.2006 року, 31.05.2006 року, 30.06.2006 року, 31.07.2006 року, 31.08.2006 року, 31.10.2006 року, 30.11.2006 року, 29.12.2006 року, 30.01.2007 року, 28.02.2007 року, 30.03.2007 року, 28.04.2007 року, 30.05.2007 року, 27.06.2007 року, 31.07.2007 року, 31.08.2007 року та 28.09.2007 року.

Перевірка дотримання Приватним підприємством “Валкомконотоп” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року оформлена працівниками Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції актом від 01.02.2008року, тобто більше ніж через один рік після вчинення правопорушення.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, даний позов подано податковим органом 29.01.2009 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 26.03.2009р. по справі№АС 10/68-09/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.