Ухвала суду № 6543327, 30.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 р.Справа № АС 12/722-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача - Грека А.Г.

представника відповідача - Бородавка К.П., Крятов О.О., Дмитрієв С.В., Клещенко О.М., Гринь М.М.

прокурора - Сузий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" на постанову Господарський суд Сумської областi від 27.02.2009р. по справі№АС 12/722-08/5021

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив визнати нечинними податкових повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 28.10.2008р. №0000752201/0/81277, за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 547 131,25 грн., та № 0000742201/0/81278, за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1615873,75 грн. з податку на прибуток підприємств.

Постановою господарського суду Сумської області від 27.02.2009 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись не відповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить господарського суду Сумської області від 27.02.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 2, 9, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Суми в період з 22.04.2008р. по 06.06.2008р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ КБ «Володимирський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., про що 17.10.2008р. складено акт перевірки за № 8371/220/26120084.

В ході перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при проведенні операцій з цінними паперами, внаслідок чого ним було занижено податок на прибуток.

Зокрема, п.7.6 ст.7 вищевказаного Закону, а саме завищення позивачем збитків від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами на З 618 832,00 грн., в т.ч.:

-          4 квартал 2006 року - 1 923 842,00 грн.;

-          1 квартал 2007 року - 1 694 990,00 грн.

Занижено збиток від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами на 4 262 800,00 грн., в т.ч. :

-          3 квартал 2007р. - 2 991 000,00 грн.;

-          4 квартал 2007р. - 1 271 800,00 грн.

Також відповідачем було виявлено порушення позивачем п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 1 094 575,00 грн., в т.ч. по періодах:

-          за 2006р. на 312,50 грн., в т.ч.: 4 квартал - 312,50 грн.;

-          за 2007 р. на 1 094 262,50 грн., в т.ч.:

-          за 1 квартал - 28 562,50 грн.;

-          за 3 квартал - 747 750,00 грн.;

-          за 4 квартал - 317 950,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державної податкової інспекції в м. Суми були прийняті податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 28.10.2008р. №0000752201/0/81277, за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних, (фінансових) санкцій на загальну суму 1615873,75 грн., та № 0000752201/0/81278, за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 547131,25 грн. з податку на прибуток підприємств.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів пп. 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності до яких під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості, та необхідності підтвердження цих витрат відповідними первинними документами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що документи, складені на виконання договорів міни, договорів купівлі - продажу не можуть вважатися належними документами, що підтверджують отримання акцій як товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав передбачених законодавством підстав для відображення фінансових результатів від операцій з цінними паперами по придбанню та відчуженню акцій ВАТ «Гідробетон», ВАТ «Укрспецшахтбуд» та ВАТ «Спецгідрострой» в додатку К.2 до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємств відповідно до вимог п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим порушив п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. ТОВ КБ «Володимирський» здійснював операції з придбання та продажу акцій як через договори купівлі - продажу акцій, так і через договори міни акцій емітованих ВАТ «Гідробетон», ВАТ «Спецгідрострой», ВАТ «Укрспецшахтбуд», реєстрація випуску акцій яких з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів та свідоцтво про реєстрацію випуску з моменту його видачі постановами господарського суду Дніпропетровської області визнано недійсними.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Пунктом 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

У відповідності до приписів до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом .7.6.1. п.7.6. «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що фінансовий результат визначається шляхом зменшення суми отриманого доходу на суму понесених витрат по господарській операції з придбання цінних паперів, які повинні бути підтверджені первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

З урахуванням обставин справи на норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що документи, складені на виконання договорів міни, договорів купівлі - продажу не можуть вважатися належними документами, що підтверджують отримання акцій як товару.

Щодо посилань позивача на проведення перевірки з порушенням ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами стосовно податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є податкові органи.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, порядок здійснення органами державної податкової служби своїх функцій, у тому числі щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначається насамперед Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Крім того, як зазначено в частині першій статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини в процесі контролю за дотриманням податкового законодавства не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством і, зокрема, Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином, норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", які визначають порядок здійснення контролю податковими органами за дотриманням вимог податкового законодавства, є спеціальними порівняно з нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин про проведення перевірки позивача підлягають застосуванню положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні повідкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовної вимоги про визнання таких рішень протиправним.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 27.02.2009р. по справі№АС 12/722-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді(підпис)

(підпис) Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.