Ухвала суду № 6543316, 23.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 р.Справа № 2-а-4122/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 27.01.2009р. по справі№2-а-4122/08/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ Трейдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантБудГруп"

про визнання недійсним господарського зобов’язання,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до суду з позовом до ТОВ “БТ Трейдінг” та ТОВ “КвантБудГруп”, в якому просила визнати недійсним господарське зобов’язання ТОВ “БТ Трейдінг” та ТОВ “КвантБудГруп”, укладене згідно договору від 10.11.2005 року № 32, на виконання якого виписана податкова накладна № 26/12-1 від 26.12.2005 року на загальну суму 670999,64грн., та застосувати наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі М.Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю "БТ Трейдинг", товариства з обмеженою відповідальністю "КвантБудГруп" про визнання недійсним господарського зобов'язання в частині визнання недійсним господарського зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "КвантБудГруп" та товариства з обмеженою відповідальністю "БТ Трейдінг", яке виникло на підставі договору купівлі-продажу газу від 10.11.2005 року № 32 на виконання якого виписана податкова накладна № 26/12-1 від 26.12.2005 року на загальну суму 670 999,64 грн., в тому числі ПДВ 111 833,27 грн. - закрито.

В частині застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним відповідно до ст. 208 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Київському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення приписів ч. 1 ст. 203, ст. 208,ст. 228, ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної інстанції підтримав в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ТОВ “БТ Трейдінг” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 404/23-5/33479064 від 07.02.2007 року.

В ході перевірки встановлено, що 10.11.2005 року між ТОВ “БТ Трейдінг” та ТОВ “КвантБудГруп” укладено договір № 32 купівлі-продажу газу.

На виконання зазначеного договору ТОВ “КвантБудГруп” виписано податкову накладну № 26/12-1 від 26.12.2005 року на загальну суму 670999,64грн.

За результатами зустрічної перевірки ТОВ “КвантБудГруп” встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 року визнано недійсним визнано недійсним статут ТОВ “КвантБудГруп”, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “КвантБудГруп” з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість, а саме з 25.10.2005 року.

Посилаючись на те, що угода між ТОВ “БТ Трейдінг” та ТОВ “КвантБудГруп” укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсним господарського зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "КвантБудГруп" та товариства з обмеженою відповідальністю "БТ Трейдинг", суд першої інстанції виходив з того, що позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження в зазначеній частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, серед іншого, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині визнання недійсним господарського зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "КвантБудГруп" та товариства з обмеженою відповідальністю "БТ Трейдинг".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, заявлена позивачем за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

За змістом ст. 208 Господарського кодексу України за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, а саме укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, уповноваженим органом виконавчої влади можуть бути застосовані заходи майнового впливу.

З огляду на викладене, санкції, застосовані до суб'єкта господарювання шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір між ТОВ “БТ Трейдінг” та ТОВ “КвантБудГруп” укладено 10.11.2005 року, поставки за ним здійснювались на підставі податкової накладної № 26/12-1 від 26.12.2005 року, тобто у 2005 році.

Перевірка дотримання ТОВ “БТ Трейдінг” вимог податкового, валютного та іншого законодавства оформлена працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова актом від 07.02.2007року, тобто більше ніж через один рік після вчинення правопорушення.

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 27.01.2009р. по справі№2-а-4122/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.