Постанова № 6542536, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009 № 36/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2734 від 06.07.2009 року

від відповідача: Волобоєва С.В., довіреність № 712-09 від 31.03.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009

у справі № 36/235 (суддя

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”

про стягнення 49130,84 грн.

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВЕСКО” 48 400,00 грн. основного боргу, 730,84 грн. пені у звязку з неналежним виконанням умов договору оренди нежилого приміщення № 171-08/1 від 04.08.2008р.

До прийняття рішення по суті Господарським судом м. Києва було здійснено заміну позивача у справі - Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВЕСКО”, на його правонаступника Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”.

Також, до прийняття рішення по суті, від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 79498,68 грн. основного боргу, 811,09 грн. пені у звязку з неналежним виконанням умов договору оренди нежилого приміщення № 171-08/1 від 04.08.2008р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”(04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (02225, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 79 498 (сімдесят девять тисяч чотириста девяносто вісім) грн. 68 коп. заборгованості, 811 (вісімсот одинадцять) грн. 09 коп. пені, 803 (вісімсот три) грн. 10 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Зокрема заявник посилається на те, судом не здійснено запит до податкової інспекції та податкової міліції з метою витребування доказів, щоб стало доказом того, що приміщення в АДРЕСА_2 було фактично повернуто ЗАТ «СК «АХА Страхування» ОСОБА_3, після чого було передано іншому підприємству ПП «ПК «Золотой теленок».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.10.2009 року.

06.10.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву на 15.10.2009 року.

15.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року, оскільки, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” було прийнято до провадження та пунктом третім даної ухвали було зобовязано Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” до дня слухання апеляційної скарги надати довідку з державного казначейства про зарахування до державного бюджету України державного мита в розмірі 401,55 грн. згідно платіжного доручення №13245 від 17.08.2009 р. Але, відповідачем не було надано суду належних доказів зарахування до державного бюджету України державного мита в розмірі 401,55 грн., отже відповідача було повторно зобовязано надати довідку з державного казначейства про зарахування до державного бюджету України державного мита в розмірі 401,55 грн. згідно платіжного доручення №13245 від 17.08.2009 р.

27.10.2009 року представник відповідача в судовому засіданні надав докази, про надходження до державного бюджету України державного мита в розмірі 401,55 грн. згідно платіжного доручення №13245 від 17.08.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні усно заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд її відхилити.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не звязаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 (далі позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “ВЕСКО”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”, (далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 171-08/1 від 04.08.2008 року (далі Договір).

Договором передбачено, що орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 54,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення офісу.

Позивачем за актом приймання-передачі від 04.08.2008 року, який був підписаний представниками сторін, було передано відповідачу обумовлене договором приміщення.

Відповідно до вимог підпункту 4.1 Договору орендна плата за місяць складає 9680,00 грн.

Підпунктом 4.5 Договору передбачено, що на орендаря покладено зобовязання щомісячної сплати фактично використаних комунальних послуг.

У відповідності до підпункту 4.2 Договору орендар повинен сплачувати орендну плату за минулий місяць шляхом безготівкового перерахування грошей на банківський рахунок орендодавця, протягом 5-ти банківських днів на підставі рахунку та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний місяць.

Відповідно до п. 5.1 договору строк оренди обчислюється з моменту фактичної передачі приміщення в оренду за актом приймання-передачі і до 01.08.2009р. включно.

Компенсацію електроенергії і комунальних послуг та інші платежі (опалення, водопостачання, телефон) орендар здійснює окремо у відповідності з показниками встановлених лічильників в строк не пізніше 13-го числа наступного місяця на підставі наданих рахунків і актів.

Судом було встановлено, що відповідач свої зобовязання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з грудня 2008 року по липень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі та компенсації наданих комунальних послуг перед позивачем становить 79498,68 грн.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом було встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000033 від 01.12.2008р., № СФ-0000033 від 01.01.2009р., № СФ-0000033 від 01.02.2009р., № СФ-0000033 від 01.03.2009р., № СФ-0000033 від 01.04.2009р., № СФ-0000033 від 01.05.2009р., № СФ-0000033 від 01.06.2009р., № СФ-0000033 від 01.07.2009р. кожний на 10280,00 грн.

Факт отримання зазначених рахунків-фактур не заперечувався відповідачем в суді першої інстанції, також це підтверджується підписом представника відповідача на них та відповідними фінансовими чеками поштової установи.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що відповідачем не були виконанні зобовязання за Договором в частині сплати орендної плати та компенсації наданих комунальних послуг за період з грудня 2008 року по липень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі та компенсації наданих комунальних послуг перед позивачем становить 79498,68 грн.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 5.6, сторони мають право розірвати договір достроково. При цьому ініціатор направляє іншій стороні повідомлення за 30-ть календарних днів про намір розірвати договір. Розірвання договору оформлюється сторонами відповідною додатковою угодою.

Суду не відомі обставини того, що між сторонами було розірвано даний Договір чи було укладено додаткову угоду, отже, заборгованість відповідача відповідно до Договору існує. Суд приходить до висновку, що з відповідача було правомірно стягнуто заборгованість по орендній платі.

Також, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 811,09 грн.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 811,09 грн., задоволенню підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання, зокрема, в разі прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені та штрафу.

В пункті 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення платежів за договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,01% від суми невнесеного в строк платежу за кожний день прострочення.

Отже, так як у відповідача існує заборгованість перед позивачем, відповідно до умов Договору, то судом правомірно було стягнута пеня в сумі 811,09 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2009 р., яке було прийнято по даній справі, у звязку з повним зясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у звязку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року у справі № 36/235 без змін.

2. Справу № 36/235 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Судді

11.11.09 (відправлено)