Постанова № 6542513, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 25/285

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2009

у справі № 25/285 (суддя

за позовом                               Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій"

до                                                   ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 35133,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство „Київський крематорій” (далі за текстом – позивач, РССКП „Київський крематорій”) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” (далі – відповідач, ЗАТ УРАСК „Авіоніка”) про відшкодування 35133,78 грн., в тому числі страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., витрат на проведення експертизи в сумі 600,00 грн., пеню в сумі 5474,50 грн., інфляційних втрат в сумі 3373,65 грн., 3% річних в сумі 695,63 грн. та стягнення судових витрат.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 32675,86 грн., в тому числі страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., витрат на проведення експертизи в сумі 600,00 грн., пеню в сумі 3016,58 грн., інфляційні втрати в сумі 3373,65, 3% річних в сумі 695,63 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № ВВ/3301598.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. у справі №25/285 позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Українсько – російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” на користь Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства „Київський крематорій” 30224,22 грн. основного боргу та судові витрати в розмірі 573,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Закрите акціонерне товариство „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. у справі №25/285 в частині задоволення позову та призначити справу до розгляду.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що період за який ЗАТ „УР АСК „Авіоніка” повинна була здійснити страхове відшкодування в сумі 23733,10 грн. з 21.11.2008 р. по 21.12.2008 р., замість періоду, встановленого позивачем з 01.08.2009 р. по 01.07.2009 р.; нарахування пені здійснюється до 21.06.2009 р. та складає 182 дні – 23733,10х0,066%х175=2741,17 грн., 23733,10х0,060%х7=99,67 грн. В апеляційні скарзі надано розрахунок суми 3% річних за період з 21.12.2008 р. по 21.06.2009 р., яка складає 335,02 грн., розрахунок суми інфляційних втрат за період з січня 2009 р. по липень 2009 р., яка складає 1708,75 грн. При цьому, відповідач заперечує проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки ЗУ „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено стягнення пені, але в даному законі відсутні посилання на стягнення інфляційних втрат чи 3% річних, а тому стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що суперечать умовам Договору та відповідно діючому законодавству України.

03.11.2009 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЗАТ УРАСК „Авіоніка” надійшло уточнення до апеляційної скарги, відповідно до якого апелянт просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. у справі №25/285 в частині задоволення позову, позовні вимоги РССКП „Київський крематорій” задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 23733,10 грн., в іншій частині в позові відмовити.

При цьому, уточнена апеляційна скарга мотивована тим, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 2992,60 грн., 3% річних в розмірі 394,63 грн. та інфляційних втрат в сумі 1849,26 грн. є необґрунтованою, оскільки документ, на підставі якого встановлюється розмір страхового відшкодування, а саме: звіт автотоварознавчої експертизи №193 від 07.04.2009 р. був наданий тільки 13.07.2009 р. Крім того, відповідачем надано розрахунок суми страхового відшкодування, яка становить 23733,10 грн.

В судове засідання апеляційної інстанції 04.11.2009 р. представники сторін не з’явились.

04.11.2009 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЗАТ УРАСК „Авіоніка” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.

Клопотання щодо відкладення розгляду справи призначеного на 04.11.2009 р. колегією суддів визнано необґрунтованим, причини неявки до суду – неповажними, з посиланнями на те, що відповідачем у справі являється підприємство (ЗАТ УРАСК „Авіоніка”), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.06.2008 р. в м Києві на вул. Гонгадзе о 08 год. 10 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: відбулося зіткнення автомобіля Богдан, державний номер 010-86 КА, під керуванням Ведяшкіна М.Т., і автомобіля Вольво, державний номер 200-68 ОО, що належить позивачу згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № 887289 (копія в матеріалах справи).

В результаті зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження переднього правого крила, передньої та задньої правих дверей, заднього правого крила, заднього бамперу, правого дзеркала, що відображено у Довідці ВДАІ з обслуговування Подільського р-ну м. Києва від 10.06.2008 р. та Звіті №193 про оцінку від 07.04.2009 р., здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ФОП Гончаренко О.Є. (копія в матеріалах справи). Згідно цього висновку позивачу спричинено матеріальну шкоду у розмірі 25307,20 грн. Крім того, позивачем сплачено ФОП Гончаренко О.Є. 600,00 грн. за проведення експертизи згідно платіжного доручення № 333 від 01.04.2009 р. та Акту прийому-передачі виконаних робіт № 0040 від 07.04.2009 р.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 06.08.2008 р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Ведяшкіним М.Т. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність Ведяшкіна М.Т. застрахована відповідачем згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3301598, строк дії якого визначено з 18.11.2007 р. до 17.11.2008 р.

Згідно ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що шкода, завдана майну позивача (автомобілю Вольво, державний номер 200-68 ОО) має відшкодовуватися в повному обсязі відповідачем, як страховиком цивільної відповідальності винного водія автомобіля марки Богдан, державний номер 010-86 КА, під керуванням Ведяшкіна М.Т.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування визначається лімітом відповідальності страховика.

Полісом №ВВ/3301598 ліміт відповідальності відповідача встановлений в сумі 25500,00 грн.

Виходячи із зазначеного ліміту, сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, у відповідності до ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” складає 24990,00 грн. (25500,00 грн. - 510,00 грн. франшизи).

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

20.11.2008 року відповідачем була отримана заява позивача на виплату страхового відшкодування (вх. №1802/01-1). До заяви додавався комплект документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір шкоди (копія в матеріалах справи).

У відповідності до п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З урахуванням викладеного, відповідач мав виплатити позивачу страхове відшкодування до 21.12.2009 р., що ним виконано не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 981 Цивільного кодексу України Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором страхування (поліс№ВВ/3301598) в розмірі 24990,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Колегія суддів не погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем та розрахунком пені зробленим місцевим господарським судом, оскільки останніми невірно визначено періоди, за якими підлягає нарахування пені; змінений розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009 р.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежу, з нього на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягає стягненню пеня в сумі 2997 грн. 41 коп. (183 дні), відповідно до розрахунку, зробленого судом апеляційної інстанції за період з 21.12.2009 р. по 14.06.2009 р. – 2891,97 грн. (24990*0,065753*176:100=2891,97), з 15.06.2009 р. по 21.06.2009 р. – 105,44 грн. (24990*0,060273*7:100=105,44).

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми трьох відсотків річних – 695,63 грн., інфляційних витрат – 3373,65 грн., проте колегія суддів не погоджується з наданим розрахунком.

Відповідно до розрахунку, зробленого колегією суддів, розмір суми трьох відсотків річних складає 396,42 грн. за період з 21.12.2008 р. по 01.07.2009 р. (193 дні): 24990х3х193:365:100=396,42 грн.

Крім того, керуючись рекомендаціями Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997 р.), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в сумі 2124,15 грн. за період з січня 2009 р. по червень 2009 р.: 24990,00 грн.х108,5(сукупний індекс інфляції за період з січня 2009 р. по червень 2009 р.):100=2124,15 грн.

Що стосується стягнення 600,00 грн. витрат за проведення експертизи, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, здійснені позивачем витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 600,00 грн. мають бути враховані в сумі страхового відшкодування. А зважаючи на те, що загальна сума матеріальних збитків позивача в результаті пошкодження автомобіля Вольво, державний номер 200-68 ОО, внаслідок ДТП 10.06.2008 р. (а саме сума матеріальної шкоди в розмірі 25307,20 грн. та витрат на проведення дослідження в розмірі 600,00 грн. (25307,20 грн. + 600,00 грн. = 25907,20 грн.) перевищує встановлений Полісом № ВВ/3301598 ліміт відповідальності відповідача (25500,00 грн.), заявлена позивачем вимога про стягнення 600,00 грн. додатково до суми страхового відшкодування є необґрунтованою.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній сказі, спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом не вірно встановлений розмір суми пені, інфляційних втрат, 3% річних, а тому рішення Господарського суду в цій частині підлягає зміні, а стягненню з Закритого акціонерного товариства Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” на користь Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства „Київський крематорій” підлягає 2997,41 грн. пені, 396,42 грн. – 3% річних, 2124,15 грн. – інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України. Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 року у справі №25/285 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” (ідентифікаційний код: 21637150, адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського 29-Б) на користь Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства „Київський крематорій” (ідентифікаційний код 05416768, адреса: 03039, м. Київ, вул. Байкова, 16, р/р 26002005923401 в ВАТ „Сведбанк”, м. Київ, МФО 300164) 24990,00 грн. основного боргу, 2124,15 грн. інфляційних втрат, 2997,41 грн. пені, 396,42 грн. – 3% річних, 305,08 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 294,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 25/285 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.11.09 (відправлено)